Ред.]Мануфактура в Росії за Петра I

Ред.]Передумови утворення мануфактури

· зростання ремесла, товарного виробництва

· поява майстерень з найманими працівниками

· накопичення грошових багатств у результаті первинного накопичення капіталу

Ред.]Шляхи виникнення мануфактури

· об'єднання в одній майстерні ремісників різних спеціальностей, завдяки чому продукт аж до його остаточного виготовлення залишався навиробництві

· об'єднання в загальній майстерні ремісників одної і тої ж спеціальності, кожен з яких виконував безперервно одну і ту ж саму операцію.

Ред.]Форми мануфактури

Ред.]Розсіяна мануфактура

У розсіяній мануфактурі підприємець скуповував і продавав продукт самостійних ремісників, постачав їх сировиною, знаряддями виробництва. Дрібний виробник фактично знаходився на положенні найманого працівника, що отримував заробітну плату, але продовжував працювати у своїй домашній майстерні.

Ред.]Змішана мануфактура

Змішана мануфактура поєднувала виконання окремих операцій в централізованої майстерні з роботою вдома. Подібна мануфактура виникала, як правило, на базі домашнього кустарного промислу.

Ред.]Централізована мануфактура

Найрозвиненішою формою була централізовна мануфактура, яка об'єднувала найманих робітників в одній майстерні. Мануфактура вела до спеціалізації працівників і розділенню праціміж ними, що підвищувало його продуктивність.

ред.]Мануфактура в Росії за Петра I

Типи мануфактури (казенні, вотчинні, посесійні, купецькі, селянські)

У промисловості відбулася різка переорієнтація з дрібних селянських і ремісничих господарств на мануфактуру. При Петрі було засновано не менше 200 нових мануфактур, він всіляко заохочував їх створення.

Першою мануфактурою, заснованою в Україні царською владою була Путивльська суконна, у 1721 році. Взагалі в Україні більшість мануфактур, особливо казенних, були суконними. Не дивно, що саме слово мануфактура в Лівобережній Гетьманщині, а згодом і в народній уяві пов'язується передусім з виробництвом сукна.Шаблон:Гуржій О. "Гетьманська Україна"

Російська мануфактура, хоча і мала капіталістичні риси, але використання на ній переважно праці селян — посесійних, приписних, оброчних і ін. — робило її кріпацьким підприємством. Залежно від того, чиєю власністю вони були, мануфактури ділилися на казенних, купецьких і поміщицьких. У 1721 р. промисловцям було надане право купувати селян для закріплення їх за підприємством (посесійні селяни).

Приписні селяни, залежне для феодала населення Росії в 17 — середині 19 ст., яке було зобов'язане замість сплати оброчної і подушної податі працювати на казенних або приватних заводах і фабриках. В кінці 17 ст. і особливо в 18 ст. уряд для підтримки крупної промисловості і забезпечення її дешевою і постійною робочою силою широко практикував приписку державних селян до мануфактури на Уралі і в Сибіру. Зазвичай П. до. прикріплялися до мануфактури без певного терміну, тобто навіки. Формально вони залишалися власністю феодальної держави, але на практиці промисловці експлуатували і карали їх як своїх кріпосних

Державні казенні заводи використовували працю державних селян, приписних селян, рекрутів і вільних найманих майстрів. Вони обслуговували важку промисловість — металургію, судноверфі, копальні.

На купецькій мануфактурі, що випускала переважно товари широкого споживання, працювали і посесійні, і оброчні селяни, а також вільнонаймана робоча сила. Поміщичі підприємства повністю забезпечувалися силами кріпосних поміщика-власника.