Стародавнього Риму.

Рим був заснований у 753 році до Р.Х., його розвиток включає кілька етапів:

1. Царський період (до VI століття до Р.Х.)

2. Римська республіка (V-I століття до Р.Х.)

3. Рання імперія (I-II століття Р.Х.)

4. Пізня імперія (III-V століття Р.Х.)

Царський період характеризується колективною власністю членів роду на землю, що дуже повільно починає витіснятися приватною власністю. Уже тоді населення Риму поділялося на дві категорії - членів роду, що мали всю повноту прав і називалися патриціями (від латинського «pater» – батько; у Римі існувало батьківське право), і плебеїв – сторонніх, що не були членами роду. На правах приватної власності патриціям давалося лише по 2 югера (1 югер – 0,25 га) землі, але патриціанським родинам, на відміну від плебейських, дозволялося займати на правах користування сотні і тисячі гектарів родової землі ("агер публікус").

Становлення римського права проходило в гострих зіткненнях інтересів патриціїв і плебеїв, патриціїв і клієнтів (залежних від патриціїв членів роду).У цей період рабство мало патріархальний характер, тобто раби працювали на родину рабовласника, а не на ринок.

В часи Римської республіки плебеї все частіше висували вимоги про допуск до користування суспільними землями, скасування боргового рабства, зниження позичкової процентної ставки до 8,3%, а також політичної рівноправності. У зв'язку з цим у 376 році до Р.Х. патриціям заборонили займати більш 500 югерів суспільної землі, а 326 року було скасовано боргове рабство римських громадян. У 134 році до Р.Х. Тиберій Гракх видав закон, у відповідності з яким патриції не могли займати більш 1000 югерів общинної землі на одну родину, а надлишки, що утворилися, були передані плебеям в спадкоємне користування без права відчуження наділами по 30 югерів.У 111 році до Р.Х. за законом Торія суспільна земля, якою володіли патриції, була нарешті передана в їхню повну приватну власність, але не більше, ніж 500 югерів.

Рання імперія – цей період пов'язаний із найбільшим територіальним розширенням Римської імперії; були захоплені великі території в Центральній і Східній Європі, в північній Африці і Єгипті. Кризові явища в економіці Риму цього періоду викликані не тільки низькою продуктивністю праці рабів, але і з тим, що різко посилилася конкуренція з боку провінції, особливо з боку Північної Африки, що поставляла на внутрішній ринок імперії величезну кількість дешевого зерна і маслинової олії. Внаслідок цього, інтерес до сільського господарства в Римі став падати через його збитковість, і ціна землі почала зменшуватися. Приблизно в II столітті після правління імператора Траяна з припиненням переможних війн ціни на рабів піднялися і склали 600–700 динаріїв (1 динарій дорівнює 4 сестерціям), у той час як у період Республіки ціни були в 1,5 рази нижчі. Турбота про відтворення рабів спричинила пом'якшення законодавства. Імператор Адріан (117–138) увів заборону на вбивство раба, а імператор Антонін Пій (138–161) оголосив убивство раба карним злочином.

Пізня Римська імперія – від підвищення цін на рабів і конкуренції з продуктами з Північної Африки страждали насамперед середні римські рабовласники, що мали по 10–30 рабів. Оскільки собівартість їхньої продукції різко збільшилася за рахунок подорожчання рабів, а ціни реалізації падали, багато хто з них розорявся. Разом з тим, розмивання римського середнього класу підірвало міць римської армії, що складалася в основному з вільних общинників, які за свої гроші купували собі озброєння, внаслідок чого, потік рабів усе більше скорочувався, а ціни на них зростали, розкручуючи спіраль кризи. У пошуках виходу з цього становища рабовласники почали надавати рабам ділянки землі – «пекуліуми», право мати свій будинок, родину, здійснювати певні господарські операції типу купівлі-продажу і т.д. за умови внесення продуктового або грошового податку на користь рабовласника. Такі раби, названі колонами, наближалися за своїм становищем до статусу залежних селян при феодалізмі, що свідчило про феодалізацію економіки, яка почалася за часів Пізньої Римської імперії.

Контрольні запитання та завдання

1. Дайте визначення видів і типів рабства.

2. Охарактеризуйте основні риси «азіатського» способу виробництва, що домінував в суспільствах Стародавнього Сходу.

3. Дайте коротку характеристику основних етапів господарського розвитку Стародавньої Греції.

4. Зробіть порівняльний аналіз моделей економічного устрою Афін та Спарти.

5. Коротко охарактеризуйте основні етапи соціально-економічного розвитку Стародавнього Риму.

6. Назвіть основні причини кризи рабовласницької системи господарства в Стародавному Римі і початку формування протофеодальних відносин (колонат).