КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Ринкового господарства 4 страница57. Монархія абсолютна – держава, чільником якої є монарх, чия влада не є обмеженою конституцією і парламентом. Історично ця форма правління була найбільш характерна для рабовласницького і феодального устрою, хоча й може виходити за хронологічні межі цих епох. 58. «Революція цін» – один з суттєвих наслідків Великих географічних відкриттів, коли приплив золота в Європу (особливо в Іспанію, Португалію і Англію) призвів до значного росту цін (в Іспанії і Португалії – в 5 разів, в Англії – в 4 рази, в середньому по Європі в 2–3 рази) від чого виграли товаровиробники – мануфактуристи і селяни і програли отримувачі фіксованих рентних і орендних платежів – поміщики, що змушені були перебудовувати на капіталістичний лад свої помістя (англійські джентрі), або емігрувати в колонії (іспанські конкістадори). 59. Первісне нагромадження капіталу – процес відділення безпосереднього виробника (селянина, ремісника) від засобів виробництва (насамперед, землі) які зосереджуються в руках небагатьох членів суспільства, де перетворюються на капітал, а маса особисто вільних, але позбавлених засобів виробництва (і існування) виробників вимушена продавати власну роботу силу і перетворюється таким чином на клас найманих робітників. 60. «Огороджування» – масовий сгін англійських селян-копігольдерів з орендованих ними земель, що були власністю лордів, який набув поширення в XVI столітті і був зумовлений капіталістичною перебудовою поміщицьких господарств, їхньою переорієнтацією на виробництво товарної вовни. 61. Секуляризація земель – конфіскація церковних земель державою, зокрема, скасування монастирськгго землеволодіння в Англії королем Генріхом VIII Тюдором в ході Реформації XVI ст. 62. Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції, що реалізується шляхом фінансового заохочення вітчизняної промисловості, стимулювання експорту і обмеження імпорту за допомогою високих ввізних мит. 63. Фрітредерство – (від англ. free trade – вільна торгівля) – напрямок в економічній теорії і політиці промислової буржуазії, що виник в останній третині XVIII ст. у Великій Британії, основними принципами якого були – вимога свободи торгівлі (зокрема низьких мит) і невтручання держави у приватно-підприємницьку діяльність. 64. Проста кооперація – перша стадія розвитку капіталістичного виробництва, що передувала мануфактурі, форма усуспільнення праці, коли капіталіст експлуатує ручну працю значної кількості найманих робітників, які виконують однорідну роботу. 65. Мануфактура (від латинського manus – рука, factura – виготовлення) капіталістичне підприємство, що засноване на роздподілі праці і ручній ремісничій техніці (середина XVI – кінець XVIII ст. ст. – в Західній Європі; 2 пол. XVII – перша половина XIX ст.ст. – в Україні). 66. «Криваве законодавство» – назва жорстоких законів, прийнятих в Англії в кінці XVІ – на початку XVIІ ст. ст. і спрямованих проти жербраків і селян, експроприйованих в ході «огороджувань». 67. Алькабала – податок на торгові угоди в Іспанії і її колоніях (XII ст. – 1845 р.). Введення алькабали в Нідерландах (1571 р.) послугувало одним із найсильніших поштовхів до загального повтсання 1572 р. на півночі країни проти Іспанської імперії. 68. Промисловий переворот – якісний перехід від мануфактури, що базується на розподілі ручної праці до фабрики, заснованої на використанні системи машин. 69. Луддити – учасники перших стихійних виступів проти застосування машин і посилення капіталістичної експлуатації в ході промислового перевороту у Великій Британії (кінець XVIII – початок XIX ст. ст.). 70. Чартизм – перший масовий, політично оформлений революційний рух пролетаріату у Великій Британії в 1830–1850 рр. 71. Роботні будинки – англійські притулки для жебраків (XVII –XIX ст.ст.) з важкими умовами життя і праці, куди згідно з англійськими законами примусово поміщалися всі жебракуючі. 72. Навігаційний акт Кромвеля – виданий в Англії в 1651 р. документ, що забороняв каботажне плавання іноземних кораблів між англійськими портами, давав змогу іноземним купцям постачати в Англію лише товари своєї країни і підтверджував монополію англійських комерсантів на торгівлю з колоніями Англії. Направлений проти Голандії. 73. Юнкерство – німецькі великі землеволодільці із дворян, що користувалися величезним впливом в сільськогосподарському секторі і в німецькій державі взагалі. У другій половині XIX ст. стали ділити політичний вплив із буржуазією, а в своїх помістях все більше застосовували капіталістичні методи господарювання. 74. Митний союз – угода двох або декількох держав про скасування між ними митних бар’єрів і формування території з єдиним митним тарифом. Товари учасників митного союзу ввозяться на територію учасників без мит. 75. «Пруський шлях» розвитку капіталізму в сільському господарстві – еволюційне «вростання» села в капіталістичні відносини при збереженні великого поміщицького землеволодіння, виділенні невеликої кількості міцних селянських господарств та зубожінні і обезземеленні значної частини селянства, перетворенні найбідніших селян на батраків. 76. Гроссбауери – найбільш заможна частка німецького селянства, що наряду із юнкерами володіла у XVIII – першій половині XX ст. ст. значною частиною орних земель Німеччини. 77. Скваттерство (від англ. sguat – оселятися самовільно на чужій землі) – захват фермерами вільних земель, що набув особливих масштабів у XVII ст. на Північному Заході США, а також Австралії. 78. Сервенти – білі раби, найбідніші і найбезправніші переселенці з Європи до Північної Америки в XVII – XVIII ст.ст. За право переїзду до Америки на певний час ставали рабами (діти – на 72 місяці, дорослі – на 36 місяців). 79. Квінт-рента – четверта частина врожаю, яку віддавали орендатори землі в центральних колоніях Північної Америки латифундістам. 80. Фермер – в капіталістичних країнах власник приватного господарства, який господарює на власній землі. 81. Гомстед-акт – прийнятий в 1862 р. в США в ході Громадянської війни закон, що надавав кожному американському громадянину право на отримання (за умови сплати незначного мита) земельної ділянки у 180 акрів (65 га) – гомстеда, який через певний час особистого господарювання на цій землі переходив у його приватну власність. 82. «Американський» шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві – передбачає швидкий розвиток капіталістичних відносин в аграрному секторі на основі формування високотоварного фермерського господарства (на власній землі фермера) при відсутності поміщицького землеволодіння, а отже – і рентних платежів селян на користь великих землевласників. 83. Фінансові групи – конкретні форми прояву фінансової олігархії, що створюються на основі зрощування промислових і банківських монополій під контролем найпотужніших з них. 84. Трест – форма монополістичного об’єднання, в рамках якого його учасники втрачають виробничу, комерційну, а нерідко і юридичну самостійність. Реальна влада в трестах зосереджується в руках правління, або головної компанії. 85. Картель – форма монополістичного об’єднання, учасники якого заключають угоду про регулювання обсягів виробництва, умов збуту продукції, найму робочої сили в цілях вилучення монопольних прибутків, але зберігають комерційну і виробничу самостійність. 86. Синдикат – форма монополістичного об’єднання, при якій розподіл замовлень, закупки сировини і реалізація виробленої продукції здійснюються через єдину контору. Учасники синдикату зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. 87. Концерн – одна з складних форм монополістичних об’єднань, що включає підприємства промисловості, транспорту, торгівлі і банківської сфери, учасники якого зберігають формальну самостійність, але підкоряються контролю з боку фінансових магнатів, що його очолюють. 88. Контрибуція – платежі, що накладаються на переможену державу на користь держави-переможниці (сучасним міжнародним правом заборонена). 89. Репарації – в міжнародному праві форма міжнародно-правової відповідальності, що полягає у відшкоджуванні державою скоєних нею збитків в грошовій, чи іншій формі. Виплата репарацій зазвичай передбачається при укладанні мирних угод. 90. Індустріалізація – процес створення крупного машинного виробництва в усіх галузях народного господарства і, насамперед, в промисловості. 91. «Новий курс» – система заходів уряду президента США Франкліна Рузвельта в 1933–1938 рр. для ліквідації наслідків економічної кризи 1929–1933 рр., в рамках якої посилення державного регулювання капіталістичної економіки поєднувалося з певними реформами в соціальній сфері. 92. «Мейдзі ісін» (япон. – оновлення, реставрація Мейдзі) – незавершена буржуазна революція 1867–1868 рр. в Японії, яка скасувала владу сегунів з дому Токугава і відновила владу імператорів в особі Муцухіто, уряд якого ініціював індустріалізацію і буржуазну модернізацію соціально-економічного устрою Японії при збереженні багатьох феодальних традицій. 93. Дайме – князі у феодальній Японії, чия політична і економічна влада в провінціях була підірвана в ході перетворень «Мейдзі». 94. Самураї – (від япон. «самурау» – служити) – у феодальній Японії: 1) в широкому значенні – світські феодали; 2) у вузькому (і найбільш поширеному) значенні – військово-феодальний стан дрібних дворян. 95. Сегунат – уряд сегунів (військово-феодальних правителів Японії в 1192–1867 рр.), при якому імператорська династія була позбавлена реальної влади. 96. Дзайбацу – назва монополій і кланових угруповань фінансової олігархії Японії до її поразки у другій світовій війні. 97. Система «по життєвого» найму в Японії – звичаєва традиція, згідно з якою людина працює на фірмі, як правило, до виходу на пенсію, або до смерті, будучи пов’язаною з її адміністрацією і колективом мережею не тільки економічних, але й побутових, культурних та ін. відносин. 98. Програма «Доджа і Шоупа» – програма фінансової стабілізації японської економіки, впроваджена американською окупаційною адміністрацією в рамках започаткованого з 1949 р. так званого «зворотнього курсу» США щодо Японії. 99. Аріїзація власності – політика конфіскації економічних активів, що належали особам єврейської національності, яку проводив гітлерівський уряд з кінця 1930-х років. 100. Програма Гінденбурга – застосовувана в Німеччині з 1916 р. по 1918 р. програма державного регулювання економіки, яка передбачала обов’язкову трудову повинність, прямі інвестиції держави у промисловість і транспорт, примусове переміщення робочої сили, обов’язкові поставки сільськогосподарської продукції за твердими цінами (продрозкладка) і т.п. 101. МЕФО – створена нацистами корпорація, яка оплачувала поставки продукції для переозброєння німецької армії до квітня 1938 року так званими МЕФО-векселями, що гарантувалися Рейхсбанком, але не мали реального матеріального забезпечення. 102. План Дауеса – пом’якшений план вилучення з Германії репарацій на користь країн-переможниць у першій світовій війні, який передбачав і певні зовнішні інвестиції ( в основному американські) в німецьку економіку. Діяв з 1924 по 1929 рр. 103. План Юнга – план реструктуризації репараційних виплат Німеччини на користь країн-переможниць у другій світовій війні, що діяв з 1929 по 1931 рр. 104. «Трудовий фронт» – нацистська організація, сформована замість ліквідованих профспілок, що примусово об’єднувала трудящих Німеччини, позбавлених можливості відстоювати свої права на фоні всевладдя держави і адміністрації підприємств. 105. Реконверсія – переведення економіки країни після закінчення війни на виробництво цивільної продукції. 106. Стагфляція – аномальна поведінка цін під час криз надвиробництва – їхнє зростання на фоні накопичення товарних надлишків, що спостерігалося під час криз 1957–1958рр., 1974–1975рр. 107. «План Маршалла» – план фінансової допомоги з боку США країнам Західної Європі і Турції, що постраждали під час другої світової війни, який охоплював 16 країн і діяв на протязі 1948–1952 рр. 108. Аграрні кризи – економічні кризи надвиробництва в сільському господарстві, що проявляються в зростанні нереалізованих надлишків сільгосптоварів, падінні цін, скороченні обсягів виробництва, розоренні дрібних і середніх виробників, зростанні безробіття. 109. Структурні кризи – енергетична, сировинна, продовольча, фінансова – глибокі диспропорції в галузевій структурі народного господарства провідних індустріальних країн, що проявилися в 1970-х–1980-х роках і дали поштовх для глибокої перебудови структури народного господарства країн Заходу на користь наукомістких виробництв. 110. Привласнююче господарство – господарство первіснообщинної доби, що базувалося на збиральництві і полюванні. 111. Відтворювальне господарство – господарство, що характеризується активним втручанням людини в природні процеси, яке виникло після доместикації людиної рослин і тварин при переході до штучної обробки грунту. 112. Цивілізація (в системі А. Тойнбі) – неповторна єдність декількох народів, об’єднаних навколо спільних релігійних цінностей і культурних рис «активною меншиною», яка проходить фази зародження, розвитку, надлому і занепаду.
ПРОГРАМА КУРСУ
|