Відмінність хуліганства від групового порушення громадського порядку та масових заворушень

Відмінність хуліганства (ст. 296 КК) від порушення громадського порядку (ст. 173 КУпАП)

Дрібне хуліганство – порушення громадського порядку. Наприклад, розпиття алкогольних напоїв в громадських місцях.

Хуліганство – грубе порушення громадського порядку (з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом). Наприклад, нанесення тілесних ушкоджень, знущання над інвалідом, особою, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння.

Покаранняза хуліганство: ч. 1 – штраф від 50 до 1000 н.м.д.г., арешт на строк до 6 місяців або обмеження волі до 5 років; ч. 2 – обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 4 років; ч. 3 – позбавлення волі від 2 до 5 років; ч. 4 – позбавлення волі від 3 до 7 років.

2. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 297 КК)

Об’єктзлочину – це суспільні відносини в сфері моральності в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання.

Предметизлочину – могила; інше місце поховання; тіло померлого (останки, прах); урна з прахом померлого; предмети, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці по­ховання або на тілі померлого (останках, прахові); братська могила; могила Невідомого солдата; пам’ятник, споруджений в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни – радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців.

Об’єктивна стороназлочину (ч. 1 ст. 297 КК) включає діяння:

· наруга над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого;

· незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого (наприклад, винні розрили могилу та викрали прикраси з тіла померлої людини);

· осквернення братської могили чи могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни – радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців;

· руйнування братської могили чи могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни – радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців.

Злочин є закінченим з моменту вчинення діяння або з моменту набуття винним можливості розпорядитися викраденим на власний розсуд (сховати, продати, подарувати тощо).

Суб’єктзлочину – фізична осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна стороназлочину:вина у формі прямого умислу. До тяжких наслідків (ч. 3 ст. 297 КК) – у формі необережності. Мотив – хуліганський, корисливий.

Кваліфікуючі ознакизлочину (ч. 3 ст. 297 КК): вчинення злочину 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) з корисливих мотивів; 4) з хуліганських мотивів; 5) щодо пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців; 6) у поєднані із застосуванням насильства; 7) у поєднанні із погрозою застосування насильства.

Особливо кваліфікуючими ознаками(ч. 4 ст. 297 КК) є дії, передбачені частинами 1, 2 або 3 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (наприклад, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, завдання потерпілому смерті через необережність, завдання майнової шкоди в особливо великих розмірах тощо).

Покаранняза злочин: ч. 1 – штраф до 200 н.м.д.г., арешт до 6 місяців, обмеження волі або позбавлення волі до 3-х років; ч. 2 – обмеження волі або позбавлення волі до 3-х років; ч. 3 – обмеження волі від 4 до 5 років або позбавлення волі від 4 до 7 років; ч. 4 – позбавлення волі від 7 до 12 років.

3. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК)

Термін «проституція» (від лат. prostitutio – образа) визначається як продаж особою свого тіла з метою здобути засоби для існування.

Основний об’єкт злочину – це відносини моральності суспільства в частині вільного задоволення статевих потреб, а додатковий – статева свобода, здоров’я, воля і гідність особи.

Об’єктивна сторона злочину – діяння:

· втягнення особи в заняття проституцією (обман, шантаж, використання уразливого стану особи);

· примушування особи до зайняття проституцією (фізичне насильство (побої, умисне заподіяння тілесних ушкоджень) або погроза застосування фізичного насильства);

· сутенерство – дії винної особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою (наприклад, це можуть бути різні дії, спрямовані на організацію проституції іншими особами: надання транспорту, охорони, забезпечення необхідними засобами, підшукування клієнтів надання медичної допомоги, тощо).

Проституція– систематичність випадкових, позашлюбних сексуальних зносин з різними партнерами (клієнтами), що не ґрунтується на особистих уподобаннях і відчуттях, та попередня домовленість про оплату (ціна може попередньо й не називатись).

Злочин є закінченим з моменту вчинення злочинного діяння.

Суб’єктзлочину– фізична осудна особа, яка досягли 16-річного віку; яка досягла 18-річного віку – при вчиненні діяння щодо неповнолітніх. Спеціальний суб’єкт злочину (ч. 2 ст. 303 КК) – службова особа або особа, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

Суб’єктивна сторона злочину: вина у формі прямого умислу. До тяжких наслідків (ч. 3 ст. 303 КК) – вина у формі необережності.

Кваліфікуючі ознакизлочину (ч. 2 ст. 303 КК):1) щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою особою з використанням службового становища; 5) особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

Особливо кваліфікуючі ознаки:1) щодо неповнолітнього; 2) організованою групою (ч. 3 ст. 303 КК); 3) щодо малолітнього; 4) якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 303 КК).

Тяжкі наслідки, що сталися внаслідок зайняття проституцією: смерть або самогубство потерпілого, тяжкі тілесні ушкодження, зараження вірусом імунодефіциту людини або іншою невиліковною інфекційною хворобою чи сифілісом.

Особливості кваліфікації: втягнення малолітнього або неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією настає при вчиненні діяння будь-яким способом.

Відповідальність за зайняття проституцією передбачена адміністративним законодавством (ст. 181¹ КУпАП).

Покарання за злочин: ч. 1 – позбавлення волі від 3 до 5 років; ч. 2 – позбавлення волі від 4 до 7 років; ч. 3 – позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією майна (або без такої); ч. 4 – позбавлення волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна (або без такої).

4. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК)

Об’єктзлочину – відносини моральності, які забезпечують принцип вільного розвитку особистості та умови нормального розвитку і виховання неповнолітніх.

Потерпілийвід злочину – неповнолітня або малолітня особи.

Об’єктивна стороназлочину: діяння – втягнення неповноліт­ніх:

· у злочинну діяльність – вплив на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах;

· у пияцтво – схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного вживання спиртних напоїв, збудження у нього такого бажання (наприклад, спільне вживання спиртних напоїв, умовляння їх вжити, пригощання ними, дарування, розрахунок ними за виконану неповнолітнім роботу, тощо);

· у заняття жебрацтвом – схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб як самостійно неповнолітнім, так і спільно з дорослими особами;

· у заняття азартними іграми – схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності, при якій виграш залежить від випадковості (у карти, рулетку, «наперсток» та ін.).

Систематичнимє вживання спиртних напоїв, заняття жебрацтвом або азартними іграми, якщо відбуваються не менше трьохразів протягом нетривалого часу.

На кваліфікацію дій винної особи не впливають відмова неповнолітнього від участі у вчиненні злочину, від вживання спиртних напоїв або від вчинення іншого бажаного для винного діяння.

Поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану сп’яніння тягне адміністративну відповідальність за ст. 180 КУпАП.

Злочин є закінченим з моменту здійснення дій.

Суб’єктзлочину – фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 18-річного віку.

Суб’єктивна стороназлочину: вина у формі умислу.

Кримінальна відповідальність за втягнення настає, коли винний:

· знав про неповнолітній вік потерпілого;

· повинен був або міг про це знати. Наприклад, винний проживав по сусідству з потерпілими і знав, що останні навчаються у випускному класі школи.

Кваліфікуючі ознаки злочину є вчинення вказаних дій:1) щодо малолітньої особи; 2) батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього.

Покаранняза втягнення: ч. 1–позбавлення волі від 3 до 7 років; ч. 2 – позбавлення волі від 4 до 10 років.