Стан та структура влади.

Тодішнє суспільство було станове, на Гетьманщині, з одного боку, близькі до європейських, а з іншого, цілком питомі. Можемо певно сказати, що держави, повною мірою ідентичної до Козацької, ані в Європі, ані в світі не існувало, хоча мислительні принципи під неї закладалися європейського ґатунку, але побіч і не до кінця європейські. В Україні існувала міцна система звичаєвого права, побудованого на автентичній ос­нові, яке коригувалося Й наповнювалося елементами, що прийшли з Півночі, Сходу. Заходу або із Півдня. Загалом станове суспільство творилося за схемою: правитель з урядом, магнати, шляхта, яка тво­рила військовий стан, міщанство, духовенство та посполиті. Правочинними були всі. крім посполитих. В Україні ж відбулася заміна еліти войовників. зденаціоналізована шляхта в масі своїй відійшла від свого народу, а та, яка при ньому залишилася, вливалася в тіло нового войовника-еліти. відтак назви шляхтич ( нобілітований від польського короля) і дворянин (віл російського царя) стали скоріше декоративними, аніж становими означниками : магнатерія як така взагалі зникла. Але вже за Б. Хмельницького оформилася міцна старшинська верства, яка була укріплена гетьманськими даруваннями — землями та маєтками — і входила як складова у козацький стан. Старшина значною мірою формувалася зі шляхти, але й по­повнювалася з нижчої козацької верстви і спадкоємно. На цій ос­нові виросло дві тенденції: старшина, корпоратизуючись і маючи в своїх руках владу, разом із гетьманом прагла до виділення в окремий стан, що замінив би шляхетський. Зрештою, серед неї було немало колишньої шляхти, яка залишилась у лоні українського народу і час­то посідала старшинські, зокрема виші, посади.

Але існувала інша тенденція, яка йшла з низових кіл козацтва: всі козаки — це шляхта, бо є елітою – войовником , че­рез це намір старшини створити окремий стан вони поборювали Й вимагали собі шляхетських прав та свобод. Обидві сторони не були в рівному становищі: з'єднана зі шляхтою старшина оволоділа ос­новною масою земель та маєтностей, інколи заперечуючи, а інколи підтримуючи спадкові права на них шляхти, і хоч за І.Мазепи цей процес іще не завершився, але гетьман прагнув до того також: відтак володіння із колективної, рангової власності, при персональному посіданні земель та маєтностей, чим далі більше переходили в зупільну, тобто повну, приватну. О. Оглоблин: "Саме за часів Мазепи обидві групи землеволодіння (старшинська та шляхетська) не тільки фактично, але й юридично зливаються в одне старшинське володіння, яке чимраз більше набирає ха­рактеру "вічистого володіння".

До цього процесу залучається і духовний стан, але зі своїми особливостями: у формі особистого володіння (власні надання ма­ють виші духівники, займаючись промислами, навіть прості ченці та святенники) і колективного володіння, яким наділяються монас­тирі Й окремі церкви, де виший духівник (архімандрит чи ігумен) стає управителем того майна та земель. Але обидві групи (старшина зі шляхтою і духовенство) підпорядковані тому, хто добром наділяє, і перебуває в його юридичному полі, хоча духовенство має свої станові права та вольності: право вибору, суд, адміністративну сис­тему. Відтак влада гетьмана, незважаючи на колективні форми (те­пер їх назвати би демократичними) свого становлення, набуває вирішального характеру, що й викликало в гетьманів потяг до мо­нархізму; при цьому надання сюзерена стають ніби вторинними, хоч і не формальними, і вимагають обов'язкового юридичного геть­манського покріплення.

Козацька ж чернь хоч офіційно володіла всіма козацькими пра­вами та вольностями, не раз зазнавала немалих ущемлень від стар­шини, яка прагла поглинути їхні маєтності та землі або ж найбідніших перетворити в підданих. Проти цього поставав сам геть­ман, який так писав у 1691 році: "А коли козак, який за своєю старовинністю держиться військового реєстра і пильнує козацької служби, то такого у різні способи кривдять, чинячи гаку налогу, щоб або з козацтва в мужицтво його притягти, або ж цілком із за життя тієї маєтності витіснити, через що численні козаки, над право війсь­кової вольності. незвичну терплять тяжкість" — так чинила стар­шина, а особливо монастирі. Гетьман обороняв козаків від стар­шинської сваволі, не дозволяв їм переходити в поспільство, сприя­ючи тій верстві серед них. що її звали "виборні козаки", саме з них частково формувалася нижча старшина. У березні 1701 року І. Мазепа розділяє козацьку масу на дві гру­пи: "виборне і переборне товариство", тобто таке, яке було завжди готове до військової служби, і "просте товариство", яке мало лиша­тися в дома й допомагати виборному товариству. Так відбувся поділ козаків на "виборних" і під помічників" — ця система укріпилась у XVIII ст.

Окремим станом було міщанство, яке складалося також із кіль­кох верств: ремісники, які організовувалися в цехи за про­фесіоналізацією із власною управою. І купецтво, яке вело ширшу чи вужчу, внутрішню чи закордонну торгівлю, через що міста ставали часом значними торговельними центрами, як Київ Стародуб та Ніжин, в останньому навіть оселилася значна колонія грецьких купців. Міщани мали своє самоуправління в ратуші чи магістраті: одні міста володіли магдебурзьким правом, а інші — ні. Купецтво в основному творило міський патриціат, який з'єднувався з козаць­кою старшиною, здобував землі та маєтки, промисли і підприємства, верховодив у міському самоврядуванні. Отже, купецтво було різної заможності.

Селянський стан. Основна частина селян перебувала тоді у так званому "підданстві" — така форма суспільно­го життя встановилася цілковито ще за І. Самойловича. Підданські повинності складалися з натуральної данини, до якої додавалися ро­боти на пана (зародок панщини), вони звалися тоді "шарварки", а також грошові дачки, що звалися "чинш". За І. Мазепи збільшують­ся грошові данини, а також панщизняні повинності, але не скрізь однаково: в рангових маєтностях переважають грошові та натуральні данини, а в приватних володіннях та монастирських — відробіткові. Траплялися, однак, випадки, що посполиті роками не відбували жодних повинностей, — таких гетьман до них зобов'язував. Щодо "роботизн". тобто відробіткової повинності, то селяни працювали на пана під час косовиць, жнив і осінньої оранки по тижню, а та­кож у підводній повинності, — це також не скрізь бувало однаково, інколи платили чинш і давали натуральні данини (продуктами, живністю, прядивом), зокрема на свята. Приваблювалися піддані до робіт, де потребувалася колективна праця, як гачення гребель; зби­ралися із посполитих гроші на сотенний, полковий та гетьманський уряд; .

Панщинабула, але тільки зачиналася, її розмір здебільшого залежав від сваволі власника мастку; далі ми скажемо про спробу І. Мазепи унормувати панщину універсалом від 23 листопада 1701 року. Селяни, однак, не позбавлялися права вільного відходу віл па­на, отже, хоча нашийна вже впроваджувалася, але не кріпацтво. При цьому селяни при відході втрачали право на володіння землею, на якій до цього сиділи. Відтак і стосовно селян І. Мазепа діяв так, як мав діяти просвічений володар, яким він і був.

Для Козацької держави, а саме для соціального поділу населення Гетьман зробив також не мало, видав низку універсалів, які сприяли покращенню життя населення або заборону тих чи інших проблем, як виникали в державі стосовно не смиренних українців.

Козацьку державу сприймали як автентичне соціумне тіло. Ось як починав свого листа до І. Мазепи від 7 лютого 1689 року знаменитий поет і чернігівський архієпископ Лазар Баранович; "Радий був би не тур­бувати вельможність вашу, так обтяжену в довіреній Господом Бо­гом вам державі Малоросійській багатьма невідкладними справами й турботами з чималими клопотами й печалями". Звернімо увагу: йдеться про державу, яка довірена її володарю І. Мазепі не ким, а Господом Богом, про царя тут ані згадується.