Базові елементи економічної культури

Розглянемо основні компоненти економічної культури.

Економічні цінності - це загальноприйняті уявлення відносно цілей, яких повинна прагнути людина в економічній діяльності. Вони функціонують у формі ідеалу, основоположних принципів мислення і є ідеальними критеріями оцінки економічних подій, явищ і процесів.

Економічні цінності містять переваги відносно таких понять, як "багатство", "гроші", "засоби придбання доходів", а також відносно більш абстрактних категорій, таких як "капіталізм", "соціалізм", "індивідуалізм", "економічна свобода", "рівність" тощо. У будь-якому суспільстві, а також на рівні окремої соціальної групи функціонує своя ієрархія цінностей. Для одних груп населення багатство може оцінюватись як найвище благо, для інших - це "чиста совість". В одних суспільствах приватна власність може розглядатись як умова здійснення економічної і соціальної свободи індивіда, в інших - як соціальне зло, яке породжує соціальну нерівність і конфлікти.

Економічні ідеали - це вироблені економічною свідомістю й наявні в ній узагальнені уявлення про досконалість у сфері економічного життя. Тому вони не є повністю досяжними, але являють собою мрію та взірець, до якого прагнуть люди. Наприклад, сучасні механізми ринкової економіки в західному світі виникли шляхом наближення до ідеалу. Сьогодні вони закріплені в юридичних та економічних легітимних нормах, які регулюють поведінку суб'єктів економічного процесу.

Ідеали відбивають практичний досвід економічної діяльності даного конкретного соціуму й зазнають соціально-історичної конкретизації. Ідеї соціальної рівності,, економічної свободи, ідея справедливості є усталеними як цінності, хоча соціальні обставини, "матеріалізована форма" й конкретний спосіб розуміння рівності, свободи, справедливості змінилися. Слід відрізняти реальні цінності соціуму від ідеалів, які формулюються у вигляді ідеологічних конструкцій.

Економічні норми - загальні шаблони, які регулюють економічну поведінку в певному напрямку. Це система поведінкових очікувань того, як люди мають діяти в економічній сфері.

Економічні норми народжуються в економічній сфері й обслуговують певні економічні відносини. Наприклад, такою нормою в СРСР був "принцип оплати за працею", закріплений в Конституції країни, він використовувався на практиці і втілювався в масовій свідомості населення.

Норми в економічній сфері можуть функціонувати на рівні формально-правової надбудови як законоположення та постанови держави, офіційні правові документи (закони, вказівки, накази) щодо регулювання економічних відносин у країні. Для того щоб ці норми вийшли з розряду декларативних, вони повинні стати елементом повсякденних соціально-економічних практик, тобто успішно функціонувати на рівні масової поведінки суб'єктів економічного процесу. Тому важливо, щоб за змістом норми, які розробляються на державному рівні, були адекватними до умов їх здійснення, наближені до реального життя, відповідали масовим очікуванням громадян, їх моральній свідомості, оскільки економічні норми, які в принципі не можуть бути виконаними, підривають саму ідею обов'язковості виконання норм.

Зміни в економічній та інших сферах суспільства перетворюють умови сумісної діяльності людей. Тому деякі економічні норми з плином часу перестають задовольняюти потреби суб'єктів економічного процесу, стають незручними та некорисними. Більш того, застарілі норми є гальмом для подальшого розвитку економічної системи. Тому люди прагнутимуть їх змінити для того, щоб привести у відповідність до нових умов життя.

Про процес перетворення економічних норм можна говорити тоді, коли має місце реальна зміна сукупності соціально-економічних практик, у яких реалізуються саме ці норми. Але завжди це процес складний і тривалий за часом. Наприклад, формування в нашій країні інституту конкуруючого товарного ринку має забезпечуватися взаємно орієнтованою поведінкою багатьох соціально-професійних груп - комерсантів, підприємців, найманих продавців, адміністраторів ринків, ярмарок, бірж, податкових інспекторів, працівників міліції та ін. Цей процес передбачає виникнення нових практик і норм закупки, розподілу і поставки товару, становлення нових видів торгівлі, розвиток цивілізованої конкуренції, ринкової інфраструктури та ін. Отже, перетворення економічних норм - це не тільки юридичний чи адміністративний процес, а перш за все соціально-культурний процес, зовнішнім проявом якого є зміна масових економічних практик.

Економічні стереотипи - це спрощені, схематичні, деформовані та ціннісно-орієнтовані уявлення про економічні об'єкти, явища та процеси. Як правило, в економічних стереотипах сумується в спрощеній і деформованій формі досвід певної групи. Відмітними рисами стереотипу є: персоніфікація явищ (причина тих чи інших явищ пов'язується з діяльністю конкретної особи або певної групи); сильне емоційне забарвлення сприйняття та інтерпретації явищ (як правило, різко негативне або позитивне ставлення до чого-небудь чи до кого-небудь); ірраціональність (як правило, факти, які суперечать стереотипу, не беруться до уваги або з обуренням відхиляються); усталеність (стереотип є статичним, незмінюваним і здатним до самозбереження навіть у ситуації, що радикально змінюється).

У повсякденній свідомості стереотипи можуть заміщати знання про економічні процеси, значно спрощуючи процес орієнтації, вироблення і прийняття рішень у складному й суперечливому світі. Стереотипи сприяють формуванню економічної ідентичності, розділяючи соціальний світ на "своїх" і "чужих", "друзів" і "ворогів". Наприклад, згідно із соціологічними дослідженнями останніх років, формування нових класових утворень в Україні здійснюється в напруженому конфліктному середовищі. Протистояння в боротьбі за життєві шанси та ресурси, що постійно загострюється, відбивається в масовій свідомості, міфологізується й закріплюється в усталених уявленнях про "своїх" та "інших", суспільство розколюється на "народ", "простих громадян" і "мафію", "владу".

Економічні звички й рутини обумовлюють вибір найбільш зручних і досить поширених засобів групової економічної діяльності. На значущість звичок у формуванні економічної поведінки звертали увагу такі економсоціологи, як Т. Веблен, Ф. Найт, Дж. Катон та ін. Виникнення звичок і залучення людини до загальних правил поведінки є результатом як відносно пасивної і навіть несвідомої імітації, тобто неусвідомлюваного процесу наслідування інших людей, так і результатом вільного свідомого вибору.

Значущість соціальних звичок і рутинизованої поведінки важко переоцінити. Наприклад, уся економічна діяльність здійснюється в рамках традиційного права, яке дає змогу економічним агентам судити про життєздатність контрактів та імовірні наслідки тих чи інших дій і осягається не шляхом детального аналізу законодавчих актів, а повсякденними спостереженнями за його функціонуванням. Бізнес сам по собі обмежується неформальними звичаями і правилами, їх змушені визнавати всі, хто в ньому бере участь, і діяльність, узгоджена з ними, іноді є "вхідним білетом" у ділові кола та вважається знаком довіри.

Більш безпосередньо життя і діяльність представників ділових кіл обумовлена мережею контактів, на які часто накладаються правила або рутинизовані узгодження як формального, так і неформального характеру. Загальновідомо, що багато (якщо не всі) ринків праці формуються на підставі суворих правил поведінки та укладання контрактів, багато в чому обумовлених традицією та домінуючою культурою суспільства.