Григорій КОСИНКА

Косинка (справжнє прізвище — Стрілець) Григорій Михайлович народився 29 листопада 1899 року в с. Щербанівка Обухівського повіту на Київщині в сім’ї малоземельних селян. Двокласну школу закінчив у сусідньому селі Красне, де жив його дід по матері. Коли йому виповнилося 14 років, вирушив до Києва на заробітки. Працював чистильником чобіт, канцеляристом і водночас закінчив вечірні гімназіальні курси. Брав участь у громадянській війні, сидів три місяці в тюрмі (можливо, це була муравйовська тюрма, зображена пізніше письменником у новелі «Фауст»). Впродовж 1919—1922 років учився в Київському інституті народної освіти. Перші зарисовки і статті опублікував 1919 р. в газеті «Боротьба». Працював у редакції газети «Вісті Київського губревкому», журналах «Нова громада» та «Всесвіт», редактором ДВУ і Київської кінофабрики, директором Харківського і Київського радіокомітетів. Входив до творчої групи «Гроно», яка видала альманах під такою ж назвою, опублікувавши в НЬОМУ три етюди: «Під брамою собору», «Мент», «За земельку». Потім став членом літературного угрупованню «Ланка», яке в 1926 році перейменувалося на «Марс» (Майстерню революційного слова). Після ліквідації літературних організацій у 1932 році був позагруповим.
Тематично творчість Косинки є відображенням проблем пореволюційного села. Ідейно-стильове спрямування її розвивалось у традиціях модерної української новели рубежу XIX — XX століть, найяскравішим представником якої був Василь Стефаник. З ним Косинка підтримував листування, одержуючи від видатного майстра по-батьківськи щирі творчі поради.
Стефаник називав Косинку «своїм сином із Дівич-гори» (назва гори поблизу Києва).
Уже перша збірка новел Косинки «На золотих богів» (1922) засвідчила: перед читачем не речник якоїсь однієї політичної тенденції. Як художник «від бога», він виступав «за всіх» і «проти всіх»; ЙОМУ боліли і рани бідності найбільш окраденого селянина, і месницькі дії заблуканого «бандита-дезертира», та кров переконаного партійця, і дрімуча безпросвітність декласованих спекулянтів та «вічних» міщан.
Віддавши на початку творчості данину імпресіоністичним, символістським і романтичним барвам, Косинка вже в другій книжці новел «В житах» (1926) постав перед читачем як сформований майстер реалістичного письма стефаниківського типу.
Об’єктивність художнього письма Косинки і гострота відтворюваних ним життєвих конфліктів викликали здивування в середовищі критиків, а відверті вульгаризатори з-поміж них навіть публічно звинувачували письменника в поетизації ворожих радянській дійсності сил, в апологегизації куркульства, бандитизму і г. пі. В. Корняк писав, що з новел Косинки не ясно, з ким ВІН І проти кого; Я. Савченку здавалось, що з усіх. сучасних письменників Косинка «найяскравіший»; а С. Щупак і О. Полторацький кваліфікували І Косинку як куркульського агента в радянській літературі. Натомість високу оцінку творам письменника давали М. Ірчан, М. Рильський, С. Єфремов та ін.
Арештовано Косинку 4 листопада 1934 р. по звинуваченню в приналежності до організації, яка готувала терористичні акти проти керівників партії І Радянської влади. У вироку виїзної Військової колегії Верховного Суду Соплу РС.’Р у справі терористів-білогвардійців від 15 грудня 1934 р. (по цьому процесу «проходили» також письменники Фальківський, Близько, Буревій, Антін і Іван Крушельницькі) зазначається: «Суд встановив, що більшість обвинувачених прибули в СРСР через Польщу, а частина – через Румунію, маючи завдання вчиняти на території УРСР терористичні акти. При затриманні у більшості обвинувачених забрано револьвери і ручні гранати. Керуючись постановою ЦВК Союзу РСР від 1.Х 11.1934 р., виїзна сесія Військової колегії присудила... Григорія Косинку-Стрільця... розстріляти».
Вирок бук виконаний у Кисні того ж дня.
Посмертна реабілітацій письменника відбулася 19 жовтня 1957 р. У копії довідки за формою № 30, то зберігається в архівних фондах ЦНБ ім. Вернадського АН УРСР, зазначається: «Дело по обвинению Косынка-Стрелец Г. М., арестованного 5 ноября 1934 года, пересмотрено Военной коллегией Верховного Суда СССН І9 октября 1957 года.
Приговор Воєнной коллегии от 13—15 декабря 1934 года в отношении Косынки-Стрелец Г. М. по вновь открывшимся обстоятельствам отменен, и дело за отсутствием состава преступления прекращено. Косынка-Стрелец реабилитирован посмертно».