Позиційна війна 4 страница

4. Стосунки компар­тій із соціал-демокра­тією

Г.Зінов’єв та Й.Сталін стверджували, що "стабілізація" капіталізму є кроком до його загибелі, що слід посилити революційну боротьбу. Виходячи з цього, 1923 р. в Німеччині, Польщі, Болгарії було організовано збройні повстання. Така теза негативно вплинула на комуністичний рух, який на початку 20-х років користувався значною популярністю, привівши до його ізоляції та втрати колишніх позицій. Домінуючі позиції в робітничому русі посіли соціал-демократи.

На 6-му конгресі (1928 р.) було прийнято тезу, буцімто головним ворогом робітничого класу є соціал-демократія, яку названо різновидом фашизму.

Ця тактика спричинила катастрофічні наслідки, остаточно розколовши робітничий клас на два ворожі табори і відвернувши його увагу від боротьби проти справжнього фашизму.

У 30-х рр. сталися зміни в діяльності Комінтерну. На 7-му конгресі у 1935 р. було ухвалено рішення про створення єдиного народного фронту в боротьбі проти фашизму. Помітну роль у розробленні та втіленні цього курсу зіграв керівник західноєвропейського бюро Комінтерну Г.Димитров.

Революційні заклики було замінено тактикою завоювання комуністами більшості робітничого класу і широких верств населення. З’явилося гасло створення робітничих і робітничо-селянських урядів як альтернативи буржуазним. Для цього потрібна єдність дій комуністів і всіх демократичних сил. Але участь комуністів у Народних фронтах Франції та Іспанії так і не дали тих результатів, на які вони сподівались.

У 30-ті роки діячі Комінтерну зазнали репресій сталінського режиму. Було за­арештовано і розстріляно Бела Куна, керівників польської та югославської комуністичних партій, багатьох інших діячів комуністичного та робітничого руху, які проживали в СРСР.

Негативні наслідки для комуністичного руху мало підписання пакту Ріббентропа—Молотова (серпень 1939 р.), що поставило комуністичні партії європейських країн у суперечливе становище: будучи прихильниками боротьби проти фашизму, вони мусили підтримувати радянсько-німецький договір і цим сприяти поступові того ж таки фашизму.

Наприкінці 30-х рр. сталінське керівництво навіть не згадувало про існування Комінтерну, який фактично перетворився на філію радянської розвідки. 22 травня 1943 р. було офіційно оголошено про розпуск Комінтерну.

Крім Комуністичного інтернаціоналу, існував 4-й інтернаціонал, створений Троцьким після вислання з СРСР. Його підтримували комуністичні партії Іспанії, США, країн Латинської Америки. Між прихильниками 3-го і 4-го інтернаціоналів точилася запекла боротьба.

Документи, матеріали

Динаміка змін чисельності членів комуністичних партій у світі

Питання до діограми:

Поясніть вказану динаміку змін чисельності комуністів у світі.

Умови прийняття до Комуністичного Інтернаціоналу. 30 червня 1920 р.

(Витяг)

...Кожна організація, що має бажання належати до Комуністичного Інтернаціоналу, зобов’язана планомірно й систематично усувати з будь-яких відповідальних посад у робітничому русі... реформістів і прибічників "центру" та ставити замість них надійних комуністів, незважаючи на те, що інколи доведеться ... замінювати досвідчених діячів на рядових робітників.

Кожна партія, що бажає належати до Третього Інтерна­ціоналу, зобов’язана викривати не тільки відвертий соціал-патріотизм, а й фальш, і лицемірство соціал-пацифізму; систематично доводити робітникам, що без революційного повалення капіталізму жодні міжнародні третейські суди, жодні договори про зменшення озброєнь, жодна "демократична" реорганізація Ліги Націй не врятують людство від нових імперіалістичних війн.

Партії, що бажають належати до Комуністичного Інтернаціоналу, зобов’язані визнати необхідність повного й абсолютного розриву з реформізмом і політикою "центру" та пропагувати цей розрив у найширших колах членів партії. Без цього неможлива послідовна комуністична політика.

Комуністичний Інтернаціонал безумовно й ультимативно вимагає здійснення цього розриву в найкоротший строк.

Питання до документа

Які умови висувалися комуністичним партіям, що бажали вступити до Комінтерну? Чим це було викликано?

З виступу В.М.Молотова на 10-му пленумі виконкому Комінтерну

"Становище тепер таке, що в усіх основних капіталістичних країнах Європи розгортаються події, які означають наростання революційного піднесення…

Із сказаного слідує, що важливим обов’язком компартій є… підготовка до нових революційних битв великого розмаху… Від компартій багато залежить у справі перетворення тепе­рішніх економічних битв у революційну боротьбу за владу, за перемогу диктатури пролетаріату…

Тепер більше, ніж будь-коли, тактика згоди з реформаторами, тактика коаліцій між революційними організаціями та організаціями реформістів є неприйнятною і шкідливою.

У нинішніх умовах особливого значення набуває питання про посилення боротьби проти соціал-демократії. Боротьба з соціал-демократією і, насамперед, з її "лівим" крилом, яке най­більш уміло виконує зрадницьку роль стосовно робітничого класу, не може не стояти в центрі уваги компартій. У цей період боротьба проти соціал-демократії… набуває виключного значення тому, що соціал-демократія дедалі більше переро­джується в соціал-фашизм".

Запитання до документа

1. Чим можна пояснити таке ставлення Комінтерну і радянського керівництва до соціал-демократії?

2. Які наслідки мала непримиренна боротьба комуністів із соціал-демократами?

3. Які основні розбіжності між комуністичною та соціал-демократичною доктринами?

Запитання і завдання

1. Чому розпався 2-й інтернаціонал?

2. Як утворився Соціалістичний робітничий інтернаціонал?

3. Порівняйте діяльність Комуністичного і Соціалістичного інтернаціоналів.

4. Які основні відмінності між комуністичним і соціалістичним рухами?

5. Як ви оцінюєте діяльність Комінтерну?

6. На основі додаткових джерел підготуйте розповідь про діяльність Комінтерну в 30-х рр.

Запам’ятайте дати:

1919 р. ­ Створення Міжнародного об’єднання профспілок (Амстердамсь­кого інтернаціоналу).

1919­1943 рр. ­ діяльність Комуністичного інтернаціоналу.

1923 р. ­ Створення Соціалістичного робітничого інтернаціоналу.

1935 р. ­ 7-й конгрес Комінтерну.

§ 10. Фашизм

Післявоєнне загострення соціальної та політичної боротьби, криза інститутів влади породили й нове політичне явище — фашизм.

Фашизм — переважно європейський політичний рух ХХ ст., особлива форма державного правління. Його соціальну базу складали люмпенізовані верстви суспільства, розорені дрібні власники, військові, які прагнули активних дій.

Саме слово "фашизм" — італійського походження (fascis­mo, від лат. fascis — низка хмизу). Спершу воно використовувалося стосовно італійської дійсності 20-х рр. Згодом ним почали називати й аналогічні рухи в інших країнах. Німецькі фашисти називали себе "нацистами", "наці".

Б.Муссоліні і А.Гітлер разом приймають воєнний парад

Фашизм як політичний рух має низку рис, які визначали його специфіку.

Перша — це націоналізм, що переходив у шовінізм і расизм. Для фашистів інтереси нації були вищими від індивідуальних, групових, класових. Останні безумовно приносили в жертву першим. Фашизм неначе увібрав у себе всю хвилю шовінізму й націоналізму часів Першої світової війни. До того ж найбільший розмах цього ру­ху в Німеччині та Італії пояснювався образою національних почуттів народів цих країн, які завершили своє об’єднання піз­ні­ше від інших і вийшли з Першої світової війни не тільки ослабленими, а й приниженими: Ні­меччина — умовами Версальського миру, Італія — тим, що її ін­тересами знехтували на Паризь­кій мирній конференції.

Для фашистів демократія була синонімом хаосу, альтернативою якому вони вважали порядок і дисципліну.

Зближувало фашистів із традиційно правими возвеличення держави: і ті, й ті вбачали в ній зосередження національного духу, основу стабільності й порядку. І ті, й ті виступали проти будь-якої модернізації, закликаючи до механічного повернення до джерел, коріння, національних святинь.

Але фашизм увібрав і нові риси, не притаманні старому консерватизмові правих. Фашисти висунули і прагнули реалізувати на практиці не просто ідею сильної держави, а держави тоталітарної (від франц. totalіtaire — повний, цілий), яка поглинає громадянське суспільство. "Все для держави, нічого проти держави, нічого поза державою", — ці слова Муссоліні передають сутність фашистської концепції тоталітарної держави.

У Німеччині реалізація цієї ідеї породила конфлікт фашистів із церквою, яка прагнула зберегти свою автономію. Традиційні праві не допустили б такого конфлікту через їхню прихильність до церкви. До того ж вони були на відміну від фашистів нечисленною елітою (родові аристократи, великі фінансисти і промисловці). Фашизм — це масовий рух, в якому брали участь ремісники, селяни, дрібні торговці й підприємці, службовці, ветерани війни.

Потворною рисою фашистів була схильність до насильства, яке вони стверджували, робили з нього культ. На насильстві вони прагнули побудувати новий світовий порядок. Розуміння насильства як необхідного атрибуту політичної боротьби спо­ріднювало фашизм з ортодоксальними соціалістами і комуністами.

Фашизм виступав і з антикапіталіcтичними гаслами. На відміну від соціалістів і комуністів, у вільній конкуренції та індивідуалізмі вбачалася загроза для національної єдності.

Запозичивши в соціалістів низку гасел та ідей, фашизм уважав соціалістів і комуністів основними своїми ворогами. Антикомуністичні гасла сприяли об’єднанню італійських фашистів, німецьких нацистів і японських мілітаристів в Антикомінтер­нівський пакт. Соціалістів вони не сприймали за їхню "вину" в поразці у Першій світовій війні.

У різних країнах фашистський рух мав свої, специфічні риси. Будучи націоналістами, його прихильники не докладали зусиль, щоби виробити спільну програму.

У німецькому фашизмі націоналізм набрав крайніх форм. В італійському цього не було. На думку німецьких фашистів, історія людства була вічною боротьбою за існування різних рас і народів. У цій боротьбі перемагає сильніший. Переможений повинен загинути або підкоритись. Найбільш життєздатною нацією вони вважали арійську нордичну расу, до якої відносили себе. Її історична місія — завоювати світове панування. Термін "арійська раса" було впроваджено в XIX ст. для обгрунтування теорії про вищу расу людей. Її підхопили ідеологи нацизму. Вони вважали німців найчистішими представниками цієї раси, яка загартувалась в суворих умовах півночі.

Італійський фашизм зразком для наслідування вважав Римську імперію і прагнув перетворити Середземне море в "італійське озеро". Його соціальною опорою були фронтовики, декласовані елементи, національно налаштована частина інтелігенції.

Іспанський фашизм — це значною мірою реакція на революційні виступи населення і проникнення комунізму. Його підмурками були монархізм, клерикалізм і антикомунізм, а соціальною базою — інтелігенція, підприємці, промисловці, військові. На відміну від Німеччини й Італії, в Іспанії фашизм виник не як наслідок Першої світової війни, а наприкінці 20-х — початку 30-х років під впливом світової економічної кризи.

Документи, матеріали

Програмні цілі НСДАП

І. Ми вимагаємо об’єднання всіх німців у Велику Німеччину на основі права самовизначення народів.

ІІ. Ми вимагаємо рівноправ’я німецького народу з іншими націями, скасування Версальського і Сен-Жерменського мирних договорів.

ІІІ. Ми вимагаємо території та землі для харчування нашого народу і для осадження нашого населення.

ІV. Громадянином держави може бути тільки той, хто належить до німецького народу. Належати до німецького народу може тільки той, в чиїх жилах тече тільки німецька кров, без різниці віросповідання. Тому євреї не можуть належати до німецького народу…

VІІ. Ми вимагаємо, щоб держава взяла на себе зобов’язання передусім про заробіток і їжу громадянина. Якщо неможливо прогодувати все населення країни, необхідно вислати з країни представників інших націй…

ІХ. Всі громадяни повинні мати рівні права і нести рівні зобов’язання.

Х. Найпершим обов’язком кожного громадянина повинна бути творча праця, розумова чи фізична. Діяльність окремої особи не повинна порушувати інтересів суспільства; вона має відбуватися у межах цілого і на користь всім. Тому ми вимагаємо:

ХІ. Скасування нетрудового доходу, знищення процентного рабства…

ХІІІ. Ми вимагаємо одержавлення всіх уже усуспільнених виробництв (трестів).

ХІV. Ми вимагаємо участі в прибутках великих підприємств…

ХVІ. Ми вимагаємо створення здорового середнього класу…, негайної муніципалізації всіх великих універсальних магазинів і передачі їх в оренду за дешевою ціною дрібних торговців…

ХVІІ. Ми вимагаємо земельної реформи, яка відповідала б національним вимогам…, скасування поземельної ренти і заборони всякої спекуляції землею…

ХХ. …Ми вимагаємо навчання коштом держави особливо обдарованих дітей бідних батьків незалежно від стану і професії останніх.

ХХІ. Держава повинна піклуватися про покращання охорони здоров’я через: охорону матері й дитини, заборону дитячої праці, введення в законодавчому порядку обов’язкової фізкультури і спорту…

ХХV. Для проведення всього цього ми вимагаємо створення сильної держави.

Запитання до документа

1. Назвіть пункти програми НСДАП, що їх можна охарактеризувати як соціальну демагогію.

2. Що мали на увазі нацисти під терміном "сильна держава"?