III. Доходи і видатки місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів формуються з різних джерел:

1. Податкові.

2. Неподаткові.

3. Від підприємств всіх форм власності.

4. Від населення.

Об’єднуються у фінансові ресурси, які зосереджуються в місцевому бюджеті.

= Система доходів місцевого бюджету – сукупність усіх видів доходів місцевого бюджету, які формуються різними методами та їх взаємопов’язане застосування.

Основу самостійності місцевого бюджету складають власні та закріплені доходи.

= Власні – доходи, що формуються на території підвідомчій відповідному органу місцевої влади, мобілізуються самостійно на підставі власних рішень та за рахунок визначених ними джерел.

До них відносять:

1. Місцеві податки і збори.

2. Платежі встановлені місцевими органами влади.

3. Комунальних підприємств.

4. Від майна.

5. Інші платежі.

Закріплені доходи також є основою самостійності місцевих бюджетів і передаються центральної влади або органами вищої територіальної влади і закріплюються на частковій або довгостроковій основі.

Певну частину доходів становлять регулюючі доходи, які розподіляються між усіма ланками бюджетної системи.

= Видатки місцевого бюджету – економічні відносини які виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Видатки на здійснення повноважень за рахунок місцевих бюджетів:

1. Які визначаються функціями держави та можуть бути делеговані (АР «Крим», органи місцевого самоврядування) з метою більш ефективного їх використання дотримуючись принципу субсидіарності.

2. Видатки на реалізацію прав і обов’язків АР «Крим» та органи місцевого самоврядування, що мають місцевий характер та визначені законами України.

Види видатків поділяються на групи:

1. Видатки на фінансування бюджетних установ які забезпечують необхідне першочергове надходження соціальних послуг гарантованих державою.

2. Видатки на фінансування бюджетних установ які забезпечують надходження послуг для всіх громадян України.

3. Видатки на фінансування бюджетних установ які забезпечують надходження послуг для окремих категорій громадян, або спеціальних програм.

За економічною класифікацією поділяються на:

1) Поточні.

2) Розвитку.

= Поточні – на фінансування мережі підприємств, установ, організацій що діє на початок бюджетного року. А також на фінансування заходів що до соціального захисту та інших заходів не передбачених у видатках розвитку (на поточні проблеми).

= Розвитку – на фінансування інвестиційну та інноваційну діяльність, а також фінансування капітальних вкладень виробничого та невиробничого призначення.

IV. Закріпленими є доходи, які на довготривалій основі передаються до місцевих бюджетів у повному розмірі або за визначеною, єдиною для всіх бюджетів часткою. За своєю природою - це загальнодержавні податки, збори або доходи, які традиційно формують дохідну частину місцевих бюджетів. Протягом тривалого часу в нашій країні закріпленими за місцевими бюджетами є:

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на промисел;

- ресурсні платежі;

- державне мито та інші.

1. Власних та закріплених доходів здебільшого не вистачає для фінансування витрат органів місцевого самоврядування, і тому для збалансування місцевих бюджетів використовуються регулюючі доходи та бюджетні трансферти.

2. Регулюючими називаються загальнодержавні доходи, які передаються бюджетам адміністративно-територіальних утворень для їх збалансування в повному розмірі або в частині, визначеній законодавством. Надходження від регулюючих доходів, як правило, розщеплюються між державним і місцевими бюджетами у певному співвідношенні.

Регулювання міжбюджетних відносин — це щорічний плановий перерозподіл загальнодержавних централізованих фінансових ре­сурсів між ланками бюджетної системи з метою збалансування усіх бюджетів за обсягом, необхідним для виконання місцевими органами своїх функцій. Регулювання міжбюджетних відносин здійснюється кожним представницьким органом щодо бюджетів нижчого рівня.

Основні завдання регулювання міжбюджетних відносин полягають у наступному:

а) досягнення відповідності між видатками і доходами бюджетів усіх рівнів;

б) забезпечення відповідності у надходженні доходів з потребами у видатках бюджетів усіх рівнів;

в) створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів;

г) узгодження та ув´язка обсягів одержаної фінансової допомоги у формі міжбюджетних трансфертів з конкретними зусиллями щодо мобілізації доходів;

д) забезпечення вирівнювання бюджетів фінансовими ресурсами на рівні гарантованого державою мінімуму соціальних послуг на од­ного жителя кожного населеного пункту.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, й бюджетними ресурсами, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Загалом удосконалення регулювання міжбюджетних відносин стосовно зміцнення місцевих бюджетів і посилення їх ролі у форму­ванні фінансової основи місцевого самоврядування потребує реформування оподаткування на базі відповідних наукових досліджень, вивчення досвіду зарубіжних країн та запровадження їх у практику бюджетного процесу в Україні.