МЕТОД ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМИ БІНАРНИХ ОПОЗИЦІЙ

1. ЦІННІСНА ШКАЛА. Набір семіотичних опозицій сам по собі є складним. Відповідна система діє, коли введена ціннісна шкала від негативного до позитивного. Наприклад, вечір передує ночі / темряві, тому схильний до негативного.

Відправними точками цієї шкали є міфологічні поняття з постійними ознаками позитивного чи негативного: життя / смерть, святий / нечистий, день / ніч тощо. В традиційній культурі такий поділ представлений списком надприродних істот міфологічного пантеону. В поле негативного попадають персонажі, пов’язані з нечистою силою: перевертнями, відьмами, упирями, в поле позитивного – святі.

Проміжну ланку між стабільно негативним і позитивним займають земні істоти – рослини, тварини і люди, тому по відношенню до них спостерігається варіативність між (+) і (–). Наприклад:

(+) „Після гріхопадіння Адама і Єви Господь прокляв землю, не проклятими залишились собака і кішка, тому гріх убивати цих тварин”;

(-) „На чорну кішку перетворюється відьма”.

– 0 +

На межі негативного / позитивного балансують поняття, що позначають кордон між просторовими і часовими опозиціями. До таких відносяться піч (випромінює світло / тепло), вікно (тримає світло / тепло), поріг, сито (розмежовує їстівне борошно від неїстівного), борона (відкриває доступ світла і тепла у темну і холодку весінню землю). Розподіл цих предметів у потрібному порядку допомагає людині прогнозувати поведінку у необхідному для неї контексті. Наприклад:

- „Коли подивитись через борону, то можна побачити відьму”;

- „Коли виносили покійника, то стукали три рази труною об поріг”.

2. МІФОЛОГІЧНІ ІНТЕНЦІЇ підтримують стабільний психічний стан через виконання моральних зобов’язань.

Ідея морального (необхідного / стабільного) зазначена у правій частині правила, яка оцінює наслідки виконання / невиконання лівої, і таким чином здійснює її контроль і корекцію.

Наприклад: „Не роби чогось, тому що буде покарання / біда”. Відповідно „Роби так, тоді очікуй нагороду”.

Способи кодифікації. Існують два рівня кодифікації.

Невиконання правила:

1. Стимулює конкретний негативний результат – скисає молоко, б’ється посуд, рветься одяг тощо.

- „Всі справи треба починати у понеділок” (бо перший день) але „Не можна робити закваску для борщу, митися, прати, збирати глину і кізяк для мазання хати, позичати, рахувати яйця у гнізді, від’їжджати у дорогу у понеділок” (має значення один, тому скільки яйця не рахуй, отримаєш одне);

- „У суботу не можна починати ніякої роботи, їсти зранку, білити хату, кроїти, виходити з дому без шапки, ввечері у суботу ріжуть курей, позичають, стрижуть нігті” (усі справи починають не в останній, а в перший день).

2. Передбачає покарання від міфологічної істоти.

- Не можна прясти у п’ятницю, бо прийде П’ятниця і забере починки;

- „У п’ятницю не можна прясти. шити, прати сорочки, підмітати, добре відлучати дітей від грудей” (відбувається асоціація з Великою П’ятницею з особливими заборонами);

3. Коли конкретного результату передбачити неможливо, у дію вступає абстрактне і страшне своєю невизначеністю поняття гріха.

Поєднання в моделі світу різних дидактичних засобів цілком відповідає психології того, хто навчає (пор. застосування подібних контрастів при вихованні дітей).

Кодифікація можлива за умови, коли правила встановлюють не люди, анадприродні персонажі. Вони виконують дві основні функції.

1. Виступають як наглядачі за виконанням правил. Світ людей ніби розширюється за рахунок тих персонажів, які реагують на його правильну / неправильну поведінку. Людина своїми діями стимулює їхню активність: „Не скрегочи зубами, бо чорт радіє”.

2. Світ в уявленні традиційної людини складається з мозаїки повідомлень, за допомогою яких встановлюються стереотипи повсякденної поведінки. Відповідні правила мають бути встановленими лише вищими істотами, щоб бути потім наслідуваними людьми.

- „Народ говорить, що золото – це очі чорта, які йому вибив святий Ілля”;

- „Є сім небес, розташованих одне над одним. Дощі ідуть через усі небеса. Коли дощ іде в небі вище нашого, то проходить час поки вода просякне в його землю і після тече до нас. Тому під час засухи тішить те, що страждають не лише люди на землі, але й ті, що на небесах”;

- „Райдуга – пояс Господа”;

- „Чорт з’являється вночі на тому місці, де відбулося убивство”;

- „Побачиш вдома метелика – не вбивай його, це душа померлої дитини”.

Християнські святі, також є контролерами виконання правил:

- „В день Олексія – чоловіка Божого не говори змія, бо побачиш багато змій”.

Формульні заборони навчали носія традиції не лише практичним знанням, регламентуючи і уніфіковуючи суспільну поведінку, але й навчали метамові, логічним основам мислення одразу на декількох смислових рівнях. Побутові правила кодифікують поведінку людини у контексті світоусторою. У встановленій формулі „коли <...> то” проглядається класична запитально-відповідальна формула, яка визнана універсальною для різного виду текстів, які описують структуру світу. За відповідною схемою будуються пізніші і складніші міфологічні тексти. Наприклад, апокрифи, як перехідна ланка між язичництвом і християнством.