УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙ СЛОВНИК ПОЧАТКУ XVII ВІКУ

2 автор Алфавіту трохи використав Словника (Лєксиса) J Лаврентія Зизанія 1596 р., якого він часто цитує на с полях своєї праці, як Граматика, напр. с. 55, 272, 273, ° 3236, 334, 342, 352 і багато ін. На с. 374 говориться про

5 Обрьтеніє мощей Св. Гурія, архієпископа Казанського, та Св. Варсонофія, єпископа Тверського, а це було теж 1596 р. Додам іще, що на передній обкладинці : олівцем написано XVII віку: “...7191 году апрьля 24 дня”. Це буде 1683 р.

Ані Граматика Мелетія Смотрицького 1619 р., ані Лексикон Памви Беренди 1627 р. не цитуються в Алфавіті ані разу. Коли б цей Алфавіт складався по виході цих праць у світ, праць важливих і загальновідомих, автор його конче використав би їх так само, як він використав Лєксиса Лаврентія Зизанія. Отже, наш Алфавіт постав десь поміж 1596 — 1619 роками чи трохи пізніше.

Філігрань чи водний знак на папері Алфавіту ясно видний: це якась тварина з людським обличчям, що має два великі роги, чотири ноги й хвіст, — всі вони кінчаться кружками. Під твариною рівнораменний хрест, а під ним три круги. На жаль, я не маю можности покористуватися якимсь хронологічним альбомом водних знаків, а тому й не можу окреслити часу нашої філіграні.

Алфавіт писаний у чвірку, писаний на грубому папері початку XVII ст., усіх листів 381. Починається з л. 47, а всі попередні листи згинули. Книга в стародавній оправі XVII віку, шкура й дуб, з гарними витисками; оправа зроблена була чи не в Польщі. На оправі, на внутрішній стороні її, є записи письмом

XVII віку. На самому кінці книги якась інша рука

XVIII віку на семи доданих листах вправлялася в передачі церковнословянського тексту польськи-

40 ми літерами, але з російською вимовою: w narodie,

wiacznyj, spodobil, poznati і т. ін.; г завжди як h: Boh, llospod i t. ін. Тут же письмом уже XVIII в. записаний пірш церковнословянською мовою.

Письмо нашого збірника — московське півуставне, але воно має в собі немало скорописних буков; букви з рясними закрутами, притаманними московському скорописному письму, а також письму півуставному, що вже нахиляється до письма скорописного. У цьому письмі багато винесених над рядок буков, а самі букви часто мають по кілька форм. Наприклад, буква я має чотири форми:

І. стародавню юса малого; 2. стародавню йотованого а, — ця форма завжди на початку слова; 3. з першої форми (стародавнього юса малого) постала нова вже форма сучасного нашого друкованого я, що завжди панувала в східнословянському письмі, головно в Україні, і 4. нова московська форма, постала з йотованого а з гачком догори зліва направо; ця форма в

XVII ст. знана тільки в письмі московському, але в

XVIII віці, в час політичного московського впливу на Польщу, вона була занесена в Галичину й позосталася там і сьогодні, а чисто українська форма я (як я друковане) виперла на Московії її власне гачкувате a й запанувала по всьому Сході. В чисто українському львівському письмі XVII віку ніколи не було я на взір сучасного гачкуватого а. (Див. мал.

3. На ньому подане гачкувате я).¹

Усе письмо нашого Алфавіту московської форми. Наприклад, чотирикутне в (українське завжди па взір грецької тети); скорописне д з хвостиком додолу вліво, а б з хвостиком догори, але вліво й

г. ін. (Цікаво зазначити, що й ці форми д та б добре відомі в сучасній Галичині).

¹ Див. про це докладніше в моїй статті “Форма писаного українського я” в “Слові Істини” (1951, ч. 44).

Мал. 2. Мистецька заставка на л. 343, нормальної величини, в три фарби: темночервона, яснозелена й жовта.

Сторінка зазначена 30043, це — 343.

У письмі великих буков не рідка грецька форма для н, с, у та ін. (Див. мал. 2).

Мова всього Алфавіту — російська літературна XVII ст., цебто церковнословянська з помітним впливом живої російської мови. Наголоси скрізь чисто російські. Сама мова завжди зветься “русскій язікъ”, слова даються “по руски”, як то звичайно було на той час.

Правопис звичайний церковнословянський початку XVII ст. На кінці слів часто маємо ь замість », а це вяже з XVI століттям (пор. це саме в правопису “Слова о полку Ігореві”). Так званого юса великого в нашому рукописові зовсім нема.

Форма б часто дуже близька до ь, так що роз¹⁴² різнити їх трудно.

І Іаш рукопис гарно прикрашений. На початку книжки мистецька рама фарбами, в якій лопано заголовок її. А далі на початку кожної окремої Оукви дано фарбовані заставки. Взагалі словник на кожну букву — закінчене ціле (див. мал. 1 і 2).

На полях рукопису старанно позазначувано джерела, звідки береться те чи інше слово, яке тут пояснюється. Джерела такі: біблійні Книги Старого й Нового Заповіту, книги Св. Отців, стародавні твори: Кузьма Індикоплов, Патерик Скитський, Палея, Олександрія, Хронограф, Ліствиця й т. ін. — усе головне з давньої літератури. Часто наводяться, як джерело, твори Максима Грека (1480—1556), що працював у Москві й позоставив по собі й граматичні твори. Часто подасться “Граматикія” або “Лексисъ” Лаврентія Зизанія 1596 р. (див. с. 273 й ін).

2. Зміст Алфавіту

Алфавіт — це, так би сказати, московська енциклопедія стародавнього знання. Друкована вона свого часу не була, але відома в багатьох рукописних примірниках — видно, читали Алфавіт залюбки. Матеріял подається тут подвійний: більша частина — чужі слова грецькі, латинські, іебрайські, старословянські, українські й ін., друга частина — вияснення-оповідання історичні, географічні, зоологічні, ботанічні, мінералогічні, богословські, граматичні (їх досить багато), а це робить наш збірник енциклопедичним словником с і ародавньої науки.

Науковий рівень вияснень навіть на свій час не високий. Ось, скажімо, що тут на с. 80 читаємо

про Британію: “Британія єсть остров, в длину 1000 версть, а в ширину 300 верств, а живуть в нем два рода велики: первый родъ калидони, второй родъ меане. Пребывают си на горахъ дивіих, і в поляхъ пустыхъ, градовъ и жилищ не имѣютъ, но переходятъ от мѣста на мѣсто, нази и не обувены, земли не пашутъ, но питаются паствиною воловъ и овощіемъ, а царя над собою не имѣютъ” (див. мал. 3). Такого ж самого характеру й інші вияснення, напр. граматичні, але про них подам в окремій статті.

В Алфавіті багато описів звірів, птахів, гадів і т. ін., описів часто дуже живих і влучних. Ось, наприклад, опис крокодила, з якого постала наша поговірка: “Крокодилові сльози” (лист 1846): “Кордилъ (цебто крокодил) єсть звѣрь водный, хребетъ его : аки гребень, хобот зміевъ, глаза василискова. А єгда иметь человѣка ясти, тогда плачетъ и рыдаетъ, а ясти не останеть. И главу от тѣла оторвавъ, зря на ню, плачетъ, а хоботом бієть, на них же разгнѣвается. А єгда зинетъ, то весь уста бываетъ”.

Українська частина займає в Алфавіті окреме місце: на кінці кожної букви, перед виясненням власних імен на цю букву. Звичайно на полях проти цих слів зазначається їхнє джерело. Наприклад, і Граматика (Лаврентія Зизанія 1596 р.), але цитується частіше Лексис, що був при ній.

При багатьох словах зверху червоним чорнилом зазначено їх чужоземне походження (часто неправильно), напр.: слово латинське (ла.): велбити, доконай, досконалий, овира\ еллінські (елл.): зрадливеє, оверовалщ грецькі (г.): купа, магистратусъ, магниѲикостъ, марграбій, оѲера, литовське (ли.): ва\ летний, татарські: гецы (герцир) й т. ін.; позначені ще слова арабські, жидівські, єврейські, сербські, 144 вірменські Й ІН.

Мал. 3. /з листа 80-го уривок нормальної величини про Британію (Британію). Зразок московського півуставного письма початку ХѴТІст. (письмо з нахилом до скоропису). Між іншими формами, маємо тут московське ю, написане як о з гачком угорі вправо (див. рядок 5 вгорі: пребивают, рядок 2-й здолу: над собою). Маємо тут і звичайне часте московське я, написане як а з гачком вгорі вправо (див. рядок 6-й згори: и в полях) уживане й до сьогодні в письмі Галичини. Форма д завжди з хвостиком додолу, а в б хвостик часом вгорі наліво (див. рядок 5 здолу).

Наш Алфавіт цікавий і цінний тим, що в ньому { до “иностранных рѣчей” внесено багатенько (понад і 300) слів українських, головно з Зизанієвого Лексиса : 1596 року, та з інших українських видань, чого не бувало в попередніх Азбуковниках. Це дуже цікава і риса в історії нашої культури: в ХѴІ-ХѴП віках украI їнські книжки так сильно поширені були в Московії,

; що постала конча потреба внести незрозумілі слова і до свого московського Алфавіту. Усі ці слова я виі писав і подаю їх тут за алфавітом нижче.

Використовуючи Зизанієвого Лексиса 1596 р., наш Алфавіт часом просто “вивертає” його. Спосіб користання видно хоча б з оцих прикладів:

Лексис 1596р.:

Забрало — паркан Кощунство — жарт Зижду — будую Бѣдство — срокгость, и тыж потужност в мовѣ.

Лестецъ — волоцюга, тулач, зрадца.

Мій Алфавіт:

Паркан — забрало Жарт — кощунство Будую — зижду Срокгость — бѣдство или потужносте в мовѣ.

Волоцюга — льстецъ, или ласкатель, или похлѣбуяй.

\ Ось іще приклад, як наш Алфавіт часом ци тує Зизанієвого Лексиса 1596 р. У Зизанія на с. 30; 306 читаємо: “Талантъ — вага, важачая 60 фунтов, которіи праве як вколо приносят 8сот корон, то єсть чирвоных золотых французских, великій талант : маєт в собѣ 80 фунтов”. На л. 334-3346 Алфавіту це перекладено: “А в Грамматикѣ и во АлѲавитѣ о семь . писано сице: Талантъ имать 60 Ѳунтовъ, а золотых : в немь червонных францужских 800, а великій та¹⁴⁶ ! лантъ имать 80 фунтовъ”. Звертає тут нашу увагу, що

іи іанієва фонетична форма “чирвоных” перероблена на етимологічну “черванных” (червен); так само у Словнику Беринди 1627 р. маємо “червоных”.

Списуючи, автор Алфавіту часто сильно перекручує слово, а це вказує, що воно справді було йому чужим, “иностранним”. Наприклад, безенций зам. безецний, дактори (двічі) зам. доктори, бране зам. брана (брама), зогут зам. когут с. 162 (і це подається па букву з!), геци зам. герцир 956, саижарня зам. спи¹ жарня, ненздний зам. нендзний, торгова зам. торвога (тривога), єскинь зам. яскиня і т. ін. Завжди пише жд замість українського дж: ражду, шижду, сваждую.

Пояснення українських слів часом подані невідповідно або й недокладно, напр.: волоцюга —льстецъ или ласкатель, или похлъбуяй; кляштырь — игуменъ, куншта — побѣда или одолѣние, ратуша — разбойный дворъ или палата, труна — престолъ, Ѳалшивый — величавый или гордый, чекаша — радѣша; при слові примушую повторено те саме пояснення, що тільки і що дано при слові полную, прилѣжу й т. ін. ;

В Алфавіті багато слів польських, але джерело їх ї показане українське, — Граматика чи Лексис 1596 р. (правда, того часу в українській літературній мові справді було немало полонізмів): всетечній, дуваніє, драпежство, драпежца, заѲразованіе, звалченый, зелъженіє, зелживость, зецность, крыжъ, лацный, навал; ноетъ, опатрность, перхливостъ, позвлаща, розтыркъ, укрыжованъ, утрапеный, Ѳрасовливость, хвѣюся, I цудность, шижду, шкарядная, Ян і ін.

Давній український вплив відбився на письмі автора Алфавіту ще й у тому, що він замість ґ, яке бачимо вже в друках українських кінця XVI віку, особливо ж у Мелетія Смотрицького та Памви Беринди, пише старе кг: кгвалть, кгелетка, кукглярство, ерок, гій, Ѳикга, шпякги, кгляциес (ледъ), кграндо; також: 47

ппиотка зам. московського плетка, пор. тетка 3436. Це писання кг замість ґ так само вказує, що наш Алфавіт раннього походження.

; В Алфавіті сотні чужих слів, які автор його брав і з українських джерел, напр., абдика, абдекар, вѣтія, ; коруна й т. ін., але я їх до свого Словничка не вношу.

Пояснення чужих слів так само нерідко невідповід; не, напр.: уневерсалисъ — убытокъ 3426. і Що автор Алфавіту читав якісь українські і переклади Св. Письма й з них вибирав до своєї праці слова, про це свідчать такі приклади, як на с. 308: скуткове — дѣла, а на полі зазначено джерело:

¹ Псалом 143.

* * *

Автор нашого Алфавіту був для свого часу людиною не малої освіти. Супроти української мови він не заражений жодною політикою і містить українські слова просто серед “иностранный рѣчений”, але української мови, як мови окремої, він ще не знає.

! 3. Українсько-російський словник

і

А

або — зане, ибо

І Б

! барта — топор

\ безенций (безецний) — безстудный, безсрамливый

блюзнервство — хула болобан — палатность (птах) болячка — враска, порок

бране (брана, брама) — врата, брона — ворота) будую — зажду бунтовик — мятежник

бурмистр — правиитель земли, большей радца, протоконсул, большой дука царев бусюль — журавель

В

вага — весь

валенный — выборный воин валка — борба

валчю — борю, сопротивляюся,

звалчений — преборимый вапно — мел варцабно — иго варцабо — зерно тавлийно велбити — прославить, прославлять вечеря — поздной обед, ужин видовбую — ваяю, рекше рез режут на образ витаю — еже єсть иностранствие вихованіє — житіє, пребываніе віно — вено

волна — рекше шерсть

волоцюга — льстец, ласкатель, похлебуяй

всетечний — дерзьш, на все дерзостный

Г

галунъ — квасцы

гажденіє — наричется злоукровные речи и досажденія ганьба — хула ганю — хулю

гемон — предстатель воинства, князь гетман — тысячник над воины, воєвода

і

геци — оружник глумляхся — поучахся,

поглубляюся — поучюся (це стареє церковнословянське слово) гойний — щедрый гойность — щедротство голь (гілка) — ветвь гомонъ — молва,

без гомону — без печали, без молвы горнець — гориіек гробля — острог гуня — овчинная одежда гуфи — воины, полки гученіє, негученіє — тишина

Г

кгвалт — нужда

кгшелетка — стамна, єже єсть жбан

Д

даскал — ученик дбаю, не дбаю — не берегу дебело — толсто дидаскал — учитель диня — ягода велика доконай — доверши

(доктор), доктори — книжники, и паки докторі наричутся лекари досконали — довершены дощадку — всячески драпежца — хищник дряпежство — ухапление, хищение драченієм — (пор. дрочити) — страстми рекше лютіми язвами, недуги дрижаніє — кричание

друзк — сухль, рекше пересохсая древеса друкуєть — книги печатает,

друкова — печатана дужность — держание дука — князь, див. вище бурмистр дуфаніє — дерзновенне дядина — тетка дячний — благодарный

Є

єдваб — краска, сосуд красильный єзгуля — (зозуля) — птах

Ж

жарт — кощунство жбанъ — стамна, кгелетка жорлнір (жовнір) — воїн

З

завжи — всегда заледве — едва

замордовали замучили, побили заполность (зупелность) целость засть — паки

зафразованіє (зафрасованіє) — заколочение,

забитие

заховивают — соблюдают збан — кувшин звалчений — преборимьш звитяжца — победник, одолитель, воин звитяжство — победа звлаща, позвлаща — винная згодливий — смирительный, смирен згола — весьма, отнюдь зелениче — дерево 151

зельженіє — срамота

зелживость — срамота, досада

зецность — богобоязнство

змоцняю — твердо творю, утвержаю

зниделий — унылый

зопсованіє, незопсованіє — нетление

зрада — ловлєніє и лесть, на зраді — на лести

зрадливоє — льстивое

І, і

ідло — пища, трава іднач — ходатай

ідню (єднаю) — ходатаю, справляю ідняю — увещеваюся ідь — яд, пища

К

каламари — чернильница, коламар — чернло

кораніє (караніє) — наказание

караючий — учитель, наказатель

келих, в келиху — в чаши

клейность — увясло

кляштирь — ігумен

кобилки — коники травные

когут — петел, рекше кур

колдра — простирало

колиби — кущи, шатер (єй церковнословянське слово колиба) коломар — чернило комора — саижарня, хранилица коники — лядвия, коники травния — кобылки коноб — котел, водоносный котлик коруна (єпископська) — чепец, митра коршак — лупись костол — церковь

коханіє — прилежание, подвиг крейда — мел криж — крест

ктитор — создатель, строитель

кукглярство — привидение, призрак, омана

куншта — победа, одолете

купи — гряды иже в огороде

куфлик — чаша

кшталтом — образом

Л

лагодна — угодна лагодя — угождая лайна — кал, писось

ланцуги — железа, же єст узы железны латка — черепинка

лацний — благоприятный, ласковый, милый М

магистратус — мастер магнификос — велможа малжен — муж и жена малжена — муж да жена марграбій — воєвода большой марность — суєта маршалок — дворецикй мізерний — окаянный молва — гомон муляре — каменщики мурин — ефиоп, араблянин

Н

навалность — волнение наглость — напраснство нагль — напрасен

нареканіє — роптание нароком — прозванієм, нареченієм нафа — смешание, воск, лой, смола ненздний — бедный, окаянный нехай — да нидію — унываю нидети, зниделый — унылый ногавиці — настегнены

0

огиждую — сваждую огорнений — осяжимый оздоба — благолепие омана — привидение, призрак опатреность — опасение опентаньє —бестія офера — дар, жертва офіра — молебень оцет — уксус

П

пазнокти — копыта двоенные палац — чертог паралижем — жилами паркан — забрало

партають — погрешают, оскудевают певность — ызвестно певную — известную певньш — увещевательньш перескажца — пакостник перл — бисер, еже есть жумчуг дорогой перхливость — ярость пильность — прилежание, осторожность . пилную — прилежу

(54 ! пішки — педесь

плювавоє — сквернавое, блядивое, рекше лживое

плюгавость — скверна, нечистота

плиотка — велеречивий

поворозіє — вязание, узлы

поганбеніє — хуление, похуление, злоречие

поглумлюся — почуюся

подскарбей — тезавраріус

подстрішіе — зиждение

позвлаща — винная

позичаю — заемлю

полица — доска

постав — полотнище сукняное

потилица — окцьтуть

потлумляю — нищую

потужносте — срокгостъ

прагну — жажду

праца — труды

працую — труждаюся, працують — делают примушую — прилежу

проба — ведание, доразумение, искусство коего художества

пробую — доразумею тщася, искушаю пронирство — лукавство простирало — колдра, скатерть, плащаница псуючийся, непсуючийся — нетленный пуга — желудки дубовые

Р

ражду (раджу) — советую

ратуша — разбойной двор, палата

рахманы — человецы суть, иже живут близ рая

розтирк — незгода, распря

роскош, в розкошех — в гневе

русалія — игрища, игры скомрашеские

рядца большой — бургомистр

С

сагайдак — тул

село — весь, деревня

скарги — оглаголание, поемление

скаржца — разоритель

скорка, скора — овчина, овчинная одежда, гуня стуткове — дела; подле скутков его — по делам его слота — пояснює слово «пагне» смок — змей

спадок — наследие, старание, попечение спижарія, спижарня — хранительница, комора справую — промисл творю;

справую танець — ликовствую спудеі — тщание имущи срокгій — бедный

срокгость — бедство, потужность в молве стодола — житница сукман — ряска

Т

таблиця — дощечка танец — лик танцуюликую тарча — щит воинский таш — селение тесель — древодел тесельство — древоделство тиск — подобенъ колодам, в них же воск бьют тлумляю, потлумляю — нищую тлумок — бремя, еже бываетъ в кораблех или же на возах, товаром обремененных Томас — Фома

торгова (торвога, тривога) — шум, молва, мятеж торвожень — мятежей трапили — мучили

трафляюся — ключаюся, случаюся трафунок — случай труна — престол тучю — насыщаю

У

уживаю — употребляю

укрижован — распят

ульженіє — отрада, еже есть облегчение

урода — буяго, виродка

ускаржаюся — оповедую, припоминаюся

утиск — печаль, скоробь

утрапений — утесненный, убытченый

ушкоженіе — обида, убытчение

Ф

фалшивий — величавый, гордый фарба — краска фикга — смоковница фрасоваіе — зафрасование фрасовливий — унылый фрасовливостъ — печаль, уныние;

нефрасовливость — беспечалие

X

халеви — обувь хвиюся — волнуюся хороба — недуг хоружий — оружничей хоруючи — недугуючи

ц

ци — либо цидула — свиток цицка — сосец

цнота — добродетель цудность — доброта

Ч

чекаю — варяю иди прежде постизаю

чекаша — радеша

черниці — ягоды

черничіє — смоковница дикая

черевики — красные сапоги

чреди — стада

Ш

шарпаю пхаю шарпанина — хищение шафар — дворецкий шемераніє — кничание шидар — ругатель

вижду (шиджу) наигрываю, ругаюся шихованіє (шикованіе) — вооружение на брань шкарядаю (шкарядна) — гнусная шкота (шкода) — тщета шляхетний, не шляхетний — нечестный шпечю — посмражую

шпякги (шпиги) — соглядати, рекше лазутчик штука — хитрость, хитрословие

щ

щирость ~ целость щупл — блед, кощав

Я

Ян — Йван

ярморок — торжище

яскиня — пещера

ярину — волну, рекше шерсть

НАША