Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Кваліфікації присвоюються відповідно до стандартів вищої освіти та Національного класифікатора професій.




ПРОЕКТ

Закон України “Про вищу освіту”

 

Цей Закон встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування вищої освіти на принципах поєднання освіти з наукою, бізнесом і владою з метою зростання людського капіталу задля високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці й держави у кваліфікованих кадрах.

 

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) автономія вищого навчального закладу – самостійність, незалежність і відповідальність вищого навчального закладу у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації наукових досліджень, навчального процесу, внутрішнього управління та фінансів. Автономія вищого навчального закладу зумовлює необхідність такої самоорганізації та саморегуляції, яка б служила громадському інтересові напрацювання істини стосовно викликів перед державою і суспільством, відбувалася прозоро, публічно, і його діяльність була б відкритою до критики. А держава, будучи зацікавленою в існуванні таких центрів незалежної думки, має створювати умови для їх існування і розвитку;

2) академічна свобода – самостійність, незалежність і відповідальність учасників освітньої, наукової та інноваційної діяльності, що проводиться вищим навчальним закладом і здійснюється на принципах свободи слова та творчості, поширення знань та інформації, проведення наукових досліджень і використання їх результатів;

3) акредитація – процедура оцінки якості вищої освіти, освітньої діяльності вищого навчального закладу за відповідними освітньо-кваліфікаційним рівнем, освітньо-науковим та академічними ступенями на відповідність стандартам вищої освіти, визначеним відповідно до законодавства;

4) вища освіта – освіта, яка здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого засвоєння змісту освіти, що ґрунтується на повній загальній середній освіті та завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації;

5) вищий навчальний заклад – освітній або освітньо-науковий заклад, що заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, виконує відповідно до виданої ліцензії освітньо-професійні, освітньо-наукові, наукові програми вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічним, освітньо-науковим, науковим ступенями, забезпечує навчання, підготовку та виховання осіб, здобуття ними кваліфікації за їх покликанням, інтересами, здібностями та, згідно з нормативними вимогами у сфері вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну роботу;

6) засновник (засновники) вищого навчального закладу – одна чи декілька фізичних та/або юридичних осіб, орган державної влади або місцевого самоврядування, рішенням і за рахунок майна та/або коштів якої (яких) засновано вищий навчальний заклад;

7) галузь вищої освіти – основна предметна область освіти, яка включає групу напрямів, спеціальностей, споріднених за ознакою спільності знань, на яких ґрунтується освітня і професійна підготовка та наукова діяльність;

8) кваліфікація – офіційне визнання результатів навчання особи, засвідчене відповідним документом про вищу освіту, виданим вищим навчальним закладом, що підтверджує успішне завершення відповідної навчальної програми вищої освіти;

9) компетентність – динамічна комбінація знань, розуміння, умінь, цінностей, інших особистісних якостей, що є результатом навчання за освітньо-професійною, освітньо-науковою програмами і лежить в основі кваліфікації випускника;

10) ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу провадити освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня, академічного, освітньо-наукового ступенів відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;

11) ліцензований обсяг освітньої послуги – максимальна кількість осіб на кожному курсі навчання, яким може бути забезпечено здобуття вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічним, освітньо-науковим ступенями, виходячи з можливостей конкретного вищого навчального закладу та встановлених законодавством нормативів. Якщо строк навчання становить менше одного року, ліцензований обсяг визначається максимальною кількістю осіб, що навчаються протягом року;

12) міжнародна академічна мобільність – право осіб, що здобувають вищу освіту, а також педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників на викладання, навчання чи стажування у вищому навчальному закладі (науковій установі) поза межами країни їх проживання для опанування частини або повної навчальної програми та/або проведення дослідження тощо.

13) національна академічна мобільність – право осіб, що здобувають вищу освіту, а також педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників на викладання, навчання чи стажування у іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на території України для опанування частини або повної навчальної програми та/або проведення дослідження тощо.

14)Національна рамка кваліфікацій – системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів.

15) нормативний строк навчання – строк навчання за денною формою, необхідний для засвоєння особою відповідної освітньо-професійної, освітньо-наукової програми, встановлений стандартом вищої освіти;

16) освітня діяльність – діяльність з надання освітніх послуг вищими навчальними закладами, іншими юридичними особами;

17) освітньо-кваліфікаційний рівень, академічні, освітньо-науковий ступені вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості професійної компетентності особи, що забезпечує її здатність виконувати завдання та обов’язки певного рівня професійної діяльності;

18) спеціалізація – складова спеціальності, що передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну або освітньо-наукову підготовку;

19) спеціальність – складова галузі вищої освіти, в межах якої здійснюється освітня підготовка молодшого спеціаліста, бакалавра та магістра і освітньо-наукова підготовка доктора філософії та наукова підготовка доктора наук;

20) якість вищої освіти – рівень здобутих особою знань, вмінь, навичок, що відображає її професійну компетентність відповідно до стандартів вищої освіти;

21) якість освітньої діяльності – сукупність характеристик діяльності вищого навчального закладу, спрямованих на забезпечення здобуття особою високоякісної освіти відповідно до стандартів вищої освіти.

 

Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту

1. Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із Законів України “Про освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів.

3. Передбачені цим Законом права вищого навчального закладу, що визначають його автономію, не можуть бути обмежені іншими законами та нормативно-правовими актами.

 

Стаття 3. Державна політика у сфері вищої освіти

1. Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах:

1) сприяння сталому розвитку держави за рахунок підготовки конкурентоспроможного людського капіталу шляхом створення умов для освіти протягом життя;

2) доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;

3) незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

4) інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти та Європейській простір вищої освіти за умови збереження і розвитку досягнень та традицій національної вищої школи;

5) наступності процесу здобуття вищої освіти;

6) державної підтримки підготовки кадрів з вищою освітою для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-педагогічної та педагогічної діяльності, а також для пріоритетних галузей економічної діяльності;

7) державної підтримки наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності університетів, академій, інститутів, коледжів;

8) гласності у формуванні структури та обсягу освітньої та професійної підготовки кадрів з вищою освітою.

2. Реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечується шляхом:

1) гармонійної взаємодії національних систем освіти, науки, бізнесу та влади з метою забезпечення сталого соціоекономічного розвитку держави;

2) збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення якості вищої освіти;

3) розширення можливостей для здобуття вищої освіти та освіти впродовж життя;

4) створення та забезпечення рівних умов для доступу до вищої освіти;

5) розвитку автономії вищих навчальних закладів та їх академічної свободи;

6) визначення збалансованої структури та обсягу підготовки кадрів з вищою освітою з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад і роботодавців;

7) забезпечення розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності та інтеграції з виробництвом;

8) надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;

9) належної підтримки підготовки кадрів з числа осіб з особливими потребами на основі спеціальних освітніх технологій.

 

Стаття 4. Право громадян на вищу освіту

1. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти.

Громадяни України вільні у виборі вищого навчального закладу, форми здобуття вищої освіти і спеціальності.

2. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яким надано статус біженця в Україні або статус закордонного українця і які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України.

Інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, законодавством або угодами між вищими навчальними закладами про міжнародну академічну мобільність.

Всі особи, що здобувають вищу освіту у вищих навчальних закладах, мають рівні права і обов’язки.

 

Розділ II . ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ, АКАДЕМІЧНІ, ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ, НАУКОВИЙ СТУПЕНІ ВИЩОЇ ОСВІТИ. ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ

Стаття 5. Мова викладання у вищих навчальних закладах

1. Мовою викладання у вищих навчальних закладах України є державна мова.

2. З метою створення умов для міжнародної академічної мобільності вищий навчальний заклад України має право прийняти рішення про викладання однієї чи декількох дисциплін (курсу) іноземними мовами, забезпечивши при цьому знання здобувачами вищої освіти відповідної дисципліни державною мовою.

Для викладання навчальних дисциплін іноземною мовою іноземним громадянам, особам без громадянства, які бажають здобувати вищу освіту за кошти фізичних або юридичних осіб, створюються окремі групи або індивідуальні програми. При цьому, вищі навчальні заклади забезпечують вивчення такими особами державної мови як окремої навчальної дисципліни. Перелік іноземних мов, якими здійснюється викладання навчальних дисциплін, визначається вищим навчальним закладом.

 

Стаття 6. Рівні, ступені і кваліфікації вищої освіти

1. Підготовка кадрів з вищою освітою здійснюється:

1) за освітньо-кваліфікаційним рівнем:

молодший спеціаліст;

2) за академічними ступенями:

бакалавр;

магістр;

3) за освітньо-науковим ступенем доктора філософії (кандидата наук);

4) за науковим ступенем доктора наук.

Рівні та ступені вищої освіти відповідають визначеним рівням Національної рамки кваліфікацій.

2. Здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня, кожного академічного ступеня передбачає успішне засвоєння особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) програми.

3. Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, який здобувається особою за умови наявності у неї базової чи повної загальної середньої освіти.

Нормативний строк навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста на основі повної загальної середньої освіти становить два-три роки, а на основі базової загальної середньої освіти із одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти – чотири роки.

4. Бакалавр – академічний ступінь вищої освіти.

Особа має право здобувати академічний ступінь бакалавра за умови наявності у неї повної загальної середньої освіти.

Нормативний строк навчання для здобуття академічного ступеня бакалавра на основі повної загальної середньої освіти становить три-чотири роки, а на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста – два-три роки.

5. Магістр – академічний ступінь вищої освіти.

Особа має право здобувати академічний ступінь магістра після здобуття академічного ступеня бакалавра, незалежно від того, за якою спеціальністю він здобутий.

Нормативний строк навчання для здобуття академічного ступеня магістра становить півтора-два роки.

6. Доктор філософії (кандидат наук) – освітньо-науковий ступінь вищої освіти.

Особа має право здобувати освітньо-науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) після здобуття академічного ступеня магістра у відповідній галузі під час навчання в аспірантурі. або самостійно, зокрема під час перебування у творчих відпустках. Особи, які професійно займаються науковою, науково-технічною, науково-педагогічною або науково-організаційною діяльністю мають право здобувати освітньо-науковий ступінь доктора філософії самостійно, зокрема під час перебування у творчих відпустках за умови виконання відповідної освітньо-наукової програми та захисту дисертації у спеціалізованій раді.

Нормативний строк навчання для здобуття освітньо-наукового ступеня доктора філософії становить чотири роки.

У разі здобуття особою освітньо-наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) за освітньо-науковою програмою, узгодженою між вищим навчальним закладом і науковою установою, наукова складова цієї програми – підготовка дисертації – може здійснюватися в науковій установі.

Освітньо-науковий ступінь доктора філософії є першим науковим ступенем, що присуджується в установленому порядку в результаті успішного засвоєння особою освітньо-наукової програми та підготовки і публічного захисту дисертації.

7. Доктор наук – науковий ступінь, адекватний вищому науковому ступеню, який здобувається особами, що мають освітньо-науковий ступінь доктора філософії чи науковий ступінь кандидата наук і передбачає набуття особою найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології та методики дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої наукової проблеми або значної прикладної проблеми і мають загальнонаціональне або світове значення, їх опублікування у наукових виданнях, а також підготовку і в установленому порядку публічний захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Науковий ступінь доктора наук може присвоюватися як за результатами захисту дисертації, так і за результатами захисту опублікованих наукових результатів у вигляді монографії.

8. Особам, які пройшли державну атестацію за відповідним освітнім рівнем вищої освіти, присвоюється кваліфікація, назва якої містить інформацію про освітньо-кваліфікаційний рівень, академічний, освітньо-науковий чи науковий ступінь та галузь вищої освіти (напрям).

Кваліфікації присвоюються відповідно до стандартів вищої освіти та Національного класифікатора професій.

Стаття 7. Державна атестація випускників вищих навчальних закладів

1. Державна атестація осіб, які нвчаються – встановлення відповідності засвоєних особами, які нвчаються, обсягу знань, вмінь, практичних навичок і професійних якостей вимогам стандартів вищої освіти.

2. Державна атестація осіб, які здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, академічні ступені бакалавра та магістра, здійснюється державною екзаменаційною комісією, до складу якої включаються представники роботодавців відповідно до положення про державну екзаменаційну комісію, затвердженого центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.

Державна екзаменаційна комісія присвоює особі, яка успішно завершила навчання у вищому навчальному закладі, відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень або академічний ступінь та первинну професійну кваліфікацію. Назва кваліфікації містить інформацію про освітньо-кваліфікаційний рівень, академічний ступінь та галузь освіти і науки, до якої належить спеціальність навчальної програми.

3. Державна атестація осіб, які здобувають освітньо-науковий ступінь доктора філософії та підготували дисертацію на здобуття відповідного наукового ступеня, здійснюється спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) шляхом присудження наукового ступеня доктора філософії на підставі прилюдного захисту дисертацій.Вимоги до атестації освітньо-наукового ступеня доктора філософії визначаються законодавством.

4. Державна атестація осіб, які здобувають науковий ступінь доктора наук, здійснюється спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи) шляхом присудження наукового ступеня доктора наук на підставі прилюдного захисту дисертації або монографії.

Вимоги до наукового ступеня доктора наук визначаються законодавством.

Порядок присудження освітньо-наукового ступеня доктора філософії та наукового ступеня доктора наук затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 8. Документи про вищу освіту (наукові ступені)

1. Особам, які завершили навчання у вищих навчальних закладах за акредитованими напрямами за відповідною освітньо-професійною, освітньо-науковою, науковою програмою, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти, видається документ про вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень, академічний, освітньо-науковий, науковий ступені) встановленого зразка.

2. Документ про вищу освіту – документ, що містить персональні дані про здобуту випускником вищого навчального закладу вищу освіту відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, академічного, освітньо-наукового, наукового ступеня, які занесені до централізованого банку даних центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки (за винятком випускників вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання) і частково відтворені на пластиковому або паперовому носії.

3. Встановлюються такі види документів за відповідними освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічними, освітньо-науковим та науковим ступенями:

диплом молодшого спеціаліста;

диплом бакалавра;

диплом магістра;

диплом доктора філософії;

диплом доктора наук.

Невід’ємною частиною диплома молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра, доктора філософії є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання.

4. Зразки документів про вищу освіту та додатків до них затверджуються Кабінетом Міністрів України. У документі про вищу освіту молодшого спеціаліста, бакалавра, магістра зазначається повне найменування вищого навчального закладу, який видає цей документ, а в разі здобуття вищої освіти у відокремленому підрозділі вищого навчального закладу – також повне найменування цього підрозділу. У документі про вищу освіту вказується назва кваліфікації, що присвоюється, та спеціальність, за якою навчалася особа.

5. У документі про освітньо-науковий ступінь доктора філософії і науковий ступінь доктора наук зазначається повне найменування вищого навчального закладу (наукової установи), у якому здійснювалась підготовка, а також найменування вищого навчального закладу (наукової установи), у спеціалізованій вченій раді якого (якої) захищено дисертацію.

6. Документ про вищу освіту державного зразка видається вищим навчальним закладом тільки за акредитованим напрямом. Вищі навчальні заклади можуть разом з документами про вищу освіту державного зразка видавати власні документи про вищу освіту.

7. Документи про вищу освіту державного зразка виготовляються та видаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Документи про вищу освіту державного зразка для осіб, які навчаються за державним замовленням, виготовляються за рахунок коштів державного бюджету, а для осіб, які навчаються за кошти фізичних або юридичних осіб, вартість документів про вищу освіту включається у вартість навчання.

Особам, яким присуджено науковий ступінь кандидата наук, може за їхнім бажанням видаватися диплом доктора філософії (англійською мовою) з відповідної галузі науки. У документі про освітньо-науковий ступінь кандидата наук (доктора філософії) та науковий ступінь доктора наук зазначається повне найменування вищого навчального закладу (наукової установи), у спеціалізованій вченій раді якого (якої) захищено дисертацію.

8. Особи, відраховані з вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньо-професійними, освітньо-науковою, науковою програмами, отримують академічні довідки встановленого центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки зразка.

 

Стаття 9. Державний реєстр вищих навчальних закладів

1. З метою забезпечення фізичних і юридичних осіб повною та об’єктивною інформацією про вищі навчальні заклади, що діють на території України, та видані ними дипломи в Україні діє Державний реєстр вищих навчальних закладів.

2. Безоплатний і вільний доступ осіб до інформації, що міститься в Державному реєстрі вищих навчальних закладів, здійснюється через офіційний веб-сайт спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі вищої освіти.

3. Положення про Державний реєстр вищих навчальних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 10. Післядипломна освіта

1. Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь і навичок на основі здобутої раніше вищої освіти та практичного досвіду.

2. Післядипломна освіта включає:

спеціалізацію – набуття особою здатності виконувати окремі завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;

підвищення кваліфікації – набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов’язки в межах професійної діяльності або наукової спеціальності;

стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної професійної діяльності або наукової спеціальності.

3. Формами післядипломної освіти можуть бути:

асистентура-стажування;

інтернатура;

лікарська резидентура;

клінічна ординатура тощо.

4. Асистентура-стажування проводиться в університетах, академіях, інститутах і є основною формою підготовки науково-педагогічних, творчих і виконавських кадрів мистецького спрямування.

5. Інтернатура проводиться в університетах, академіях, інститутах і є обов’язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста.

6. Лікарська резидентура проводиться в університетах, академіях, інститутах і є формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями виключно на відповідних клінічних кафедрах для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста згідно з переліком спеціальностей.

7. Клінічна ординатура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах і є формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів, які пройшли підготовку в інтернатурі та/або резидентурі за відповідною лікарською спеціальністю.

8. Особа, яка успішно пройшла навчання за програмою післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

9. Післядипломна освіта здійснюється академіями, інститутами післядипломної освіти, відповідними структурними підрозділами вищих навчальних закладів, наукових, навчально-наукових установ у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

 

Розділ III. ЗМІСТ ВИЩОЇ ОСВІТИ. СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

 

Стаття 11. Зміст вищої освіти

1. Зміст вищої освіти – науково обґрунтована система дидактичного і методично оформленого навчального матеріалу, яка створена з урахуванням суспільних вимог до кадрів з вищою освітою і визначається стандартами вищої освіти для освітньо-кваліфікаційного рівня, академічних, освітньо-наукового ступенів за відповідними напрямами.

 

Стаття 12. Стандарти вищої освіти

1. Стандарт вищої освіти – сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів.

2. Стандарти вищої освіти розробляються за участю об'єднань роботодавцівдля кожної галузі (напряму) вищої освіти відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для оцінювання якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів (наукових установ) та здобутої особами вищої освіти (кваліфікації) за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічними, освітньо-науковим, науковим ступенями.

3. Стандарти вищої освіти складаються з:

освітньо-кваліфікаційних, освітньо-наукових характеристик;

освітньо-професійних, освітньо-наукових програм.

4. Освітньо-кваліфікаційна, освітньо-наукова характеристика визначає цілі освітньої і професійної підготовки випускника вищого навчального закладу (наукової установи), його компетентності, інші соціально важливі якості, систему виробничих функцій і типових завдань щодо діяльності та умінь для їх реалізації, а також сферу застосування праці випускника у структурі економічної діяльності.

5. Освітньо-професійна, освітньо-наукова програма визначає нормативний зміст підготовки кадрів з вищою освітою, сформульований в термінах обов’язкових результатів навчання, якими повинен володіти випускник, нормативний строк навчання, а також основні рамкові вимоги до структури навчальної програми.

6. Вищий навчальний заклад на підставі освітньо-професійної, освітньо-наукової програми розробляє навчальний план за кожною спеціальністю, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план, який затверджуються його керівником.

7. Вищий навчальний заклад в межах ліцензованого напряму може запроваджувати спеціальності і спеціалізації. Перелік спеціальностей та спеціалізацій визначається вищим навчальним закладом.

 

Стаття 13. Науково-методичне забезпечення вищої освіти

1. Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, іншими органами влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.

Типове положення про науково-методичну установу затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

Розділ IV. УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

 

Стаття 14. Система вищої освіти

1. Систему вищої освіти становлять:

вищі навчальні заклади всіх форм власності;

інші юридичні особи, що провадять освітню діяльність, пов’язану із наданням вищої освіти;

органи, які здійснюють управління у сфері вищої освіти;

суб’єкти навчального процесу та наукової діяльності.

 

Стаття 15. Управління у сфері вищої освіти

1. Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:

1) здійснює державну політику у сфері вищої освіти;

2) забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку вищої освіти;

3) затверджує Національну рамку кваліфікацій;

4) видає у межах своїх повноважень нормативно-правові акти з питань вищої освіти;

5) безпосередньо або через уповноважений ним орган здійснює права засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно вищих навчальних закладів України державної форми власності;

6) створює дієві механізми реалізації передбачених цим Законом прав вищих навчальних закладів, наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників та осіб, які здобувають вищу освіту;

7) забезпечує широку участь незалежних експертів і представників громадськості, роботодавців та осіб, які здобувають вищу освіту у підготовці та прийнятті рішень щодо вищої освіти на всіх рівнях.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 74; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты