Рішення Суду Європейського Союзу.

Суду ЄС належить виключно важлива роль в процесі інтеграції, у формуванні й еволюції права ЄС. Його головна задача – стояти на варті чіткого і неухильного дотримання засновницьких договорів, цілей і принципів, що лежать в основі діяльності Європейського Союзу.

Суд ЄС виконує вирішальну роль в уточненні змісту загальних принципів права ЄС, які він сам інколи й формулює. Так, Протокол про пропорційність і субсидіарність, доданий до Договору про ЄС, особливо підкреслює, що його застосування не "повинне завдавати збитку досягненням Співтовариств у тому, що стосується принципів взаємостосунків національного права і права Співтовариств".

Суд наділений правом тлумачення засновницьких актів, він здійснює преюдиціальну юрисдикцію, а рівно вирішує суперечки, пов'язані із здійсненням засновницьких актів і інших нормативно-правових актів державами-членами і з діяльністю інститутів Європейського Союзу, вирішує в межах своєї юрисдикції конкретні суперечки, що виникають у зв'язку з договірною і позадоговірною відповідальністю. За загальним правилом, рішення, що виносяться Судом ЄС, розглядаються як прецеденти і як такі є обов'язковими для всіх держав-членів Європейського Союзу.

Це особливо важливо в тих випадках, коли йдеться про тлумачення засновницьких актів, яке здійснюється Судом ЄС, і при винесенні ухвал по запитах національних судових установ, що розглядаються на основі преюдиціальної процедури. Проте не тільки в цьому випадку рішення, що виносяться Судом, створюють прецедент. Практично і всі інші рішення Суду мають прецедентний характер, оскільки при аналогічних обставинах Суд ЄС, за загальним правилом, виносить рішення, аналогічне тому, що вже відбулося. Правда, практика діяльності Суду ЄС знає окремі випадки перегляду позицій Суду. Причому Суд сам вказує на зміну своєї позиції з окремих питань. Проте такого роду перегляди мають місце порівняно рідко і достатньо чітко фіксуються Судом, який тим самим наділяє себе правом переглядати створювані ним прецеденти.

Практика показує, що нерідко рішення Суду ЄС кладуться в подальшому в основу нормативно-правових актів (наприклад, більшості директив у сфері інтелектуального права) або навіть визначають окремі положення засновницьких актів.

Правовий режим рішень, що виносяться Судом ЄС, дозволяє говорити про те, що ці рішення утворюють одне з найважливіших джерел права ЄС. Це підтверджується в рівній мірі тим, що рішення Суду ЄС носять остаточний характер і обов'язкові для всіх суб'єктів права ЄС. Невиконання рішень Суду тягне за собою застосування санкцій, передбачених засновницькими договорами.