Поняття захисту авторського і суміжних прав

Під захистом прав та законних інтересів суб'єктів авторського права і суміжних прав слід розуміти передбачені законом заходи із їх визнання та поновлення, припинення їх порушення, застосу­вання до правопорушників заходів юридичної відповідальності. Захист авторських і суміжних прав здійснюється у передбаченому законом порядку, тобто шляхом застосування належної форми, засобів і способів захисту.

Предметом захисту є суб'єктивні авторське право і суміжні права, охоронювані законом інтереси.

Суб'єктами права на захист є автори творів науки, літератури і мистецтва, суб'єкти суміжних прав, а також їх спадкоємці та правонаступники.

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Як відомо, захист права припускає адекватну відповідальність по­рушника. Порушником авторських і суміжних прав є будь-яка фізич­на або юридична особа, яка своїми діями (або бездіяльністю) пору­шує положення ЦК України, Закону України «Про авторське право і суміжні права» або інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері авторського права і суміжних прав.

Порушення авторських і суміжних прав може мати місце як у межах договірних відносин (наприклад, порушення авторського договору щодо способу використання твору), так і за межами укла­дених автором (спадкоємцями, правонаступниками) договорів. Залежно від зазначених умов можуть бути застосовані різні санкції за порушення авторських і суміжних прав. Так, якщо порушують­ся умови договору, наприклад, про передачу авторських або суміжних прав, застосовуються санкції передбачені цим догово­ром, за наявності позадоговірних порушень авторських або суміжних прав або у випадках, коли договором не передбачені конкретні санкції, — застосовуються ті засоби захисту, які вста­новлені у чинному законодавстві.

У цілому виділяють дві основні форми захисту авторських і суміжних прав:

а) юрисдикційну, тобто забезпечену за допомогою державних
органів, у тому числі судів (остання поділяється на, відповідно,
сферу кримінального та цивільного судочинства й провадження
по справах про адміністративні правопорушення у сфері авторсь­
ких і суміжних прав).

б) неюрисдикційну, що охоплює собою дії громадян і органі­
зацій із захисту авторських і суміжних прав, здійснювані ними
самостійно, без звертання до державних або інших компетентних
органів.

Найбільше практичне значення мають, звичайно, юрис-дикційні форми захисту — позови в суди (загальної юрисдикції й господарські та адміністративні), адміністративна відповідаль­ність, кримінальне переслідування порушників авторських і суміжних прав.

Захист авторських й суміжних прав, залежно від ступеня й характеру їхніх порушень, може передбачати цивільно-правову,

Глава 12. Захист авторського і суміжних прав

адміністративну й кримінальну відповідальність, які регламенту­ються Законом про авторські й суміжні права й кодексами.

Способом захисту авторського права і суміжних прав визнаються закріплені законодавством матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких відновлюються (визнаються) порушені (оспорені) права і здійснюється вплив на порушника авторського пра­ва і суміжних прав.

Суб'єктами захисту авторського права і суміжних правможуть бу­ти: органи колегіального управління правами інтелектуальної власності; державні органи, на які покладається функція пред­ставництва щодо захисту прав фізичних, юридичних осіб та держа­ви (наприклад, прокуратура); суд, господарський суд, адміністра­тивний суд, третейський суд.

Певне коло питань, пов'язаних із відновленням порушених або оспорених авторських та суміжних прав, а також їх розгляд і вирі­шення віднесене законодавством до компетенції того чи іншого суду (суду загальної юрисдикції, спеціалізованого суду). Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Проте процесуальне за­конодавство встановлює певні правила підвідомчості (юрис­дикцію) судам тих чи інших справ. Так, суди загальної юрисдикції розглядають справи:

— в цивільному провадженні спори по справах, що виникли зі
спірних авторських і суміжних правовідносин (статті 15—17 ЦП К
України);

— справи про адміністративні правопорушення у сфері авторських і суміжних правовідносин (ст. 221 КпАП України);

— кримінальні справи щодо злочинів, вчинених у сфері авторських і суміжних правовідносин (ст. 15 КПК України).

Слід зазначити, що спеціалізовані суди також можуть розгляда­ти справи, що виникають з авторських і суміжних правовідносин. Господарські суди розглядають спори, що виникають зі спірних авторських і суміжних правовідносин між юридичними особами або громадянином і підприємцем (статті 1,12 ГПКУкраїни). Адмі­ністративні суди розглядають справи, що виникають зі спірних авторських і суміжних правовідносин, де однією зі сторін є суб'єкт

Розділ II. Авторське право і суміжні права

владних повноважень щодо оскарження його дій або бездіяльності (статті 2, 17 КАС України).

Необхідно також звернути увагу й на те, що в Україні існує низ­ка практичних, правозастосовних проблем, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності в цілому і авторського права та суміжних прав — безпосередньо. До таких проблем судового захи­сту можна віднести:

1) суди загальної юрисдикції та спеціалізовані суди, що діють в
системі судів загальної юрисдикції, через навантаження та незнач­
ну кількість спеціально підготовлених суддів не можуть ефективно
вирішувати спори цієї сфери;

2) не вирішене питання адміністративної та кримінальної
відповідальності юридичних осіб за порушення у сфері інтелекту­
альної власності, як це має місце в інших країнах;

3) не виконана вимога міжнародних актів щодо законодавчого забезпечення збору та фіксації доказів у порядку попередніх адміністративних процедур (запобіжні заходи);

4) існують складнощі з визначенням підвідомчості справ, що виникають із правовідносин інтелектуальної власності.

Слід зазначити, що розмежування підвідомчості справ про за­хист авторських і суміжних прав між господарськими, адміністра­тивними судами й судами загальної юрисдикції будується на ха­рактеристиці учасників спору (позивача й відповідача).

Якщо і відповідач, і позивач є юридичними особами (у тому числі підприємцями без утворення юридичної особи, зареєстрова­ними у встановленому порядку), а предмет позову пов'язаний із підприємницькою діяльністю або випливає з неї, позов розгля­дається в господарському суді.

Інший спеціалізований суд — адміністративний — розглядає справи, що виникають із правовідносин авторського права і суміжних прав, де однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень щодо оскарження його дій або бездіяльності (статті 2, 17 КАС України).

В усіх інших випадках позов подається й розглядається в суді загальної юрисдикції; при цьому в суді загальної юрисдикції пози­вачі за позовами, що випливають з авторського права (але не

Глава 12. Захист авторського і суміжних прав

суміжних прав), відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито» звільняються від сплати державного мита.

Чинні процесуальні права позивача дозволяють, зокрема, вимагати винесення судом, ще до розгляду справи, ухвали про забезпечення позову, що забороняє відповідачеві рекламувати, по­ширювати, передавати будь-кому спірну продукцію, що має озна­ки контрафактності.

У процесі судового розгляду може бути укладена мирова угода між позивачем і відповідачем, яка затверджується судом, отримує силу судового рішення й виконується аналогічно йому.

Якщо відповідач ухиляється від явки в судове засідання, за відповідним клопотанням позивача суд може ухвалити заочне рішення без участі відповідача.

Слід зазначити, що накопичено значну судову практику у спра­вах про захист авторських і суміжних прав у судах загальної юрис­дикції й господарських судах.

На жаль, Верховним Судом України не прийнята постанова узагальнюючого характеру з цієї категорії справ, тому в судах загальної юрисдикції можна (з відомими застереженнями) вико­ристовувати накопичений масив казуальної судової практики.

§ 2. Цивільно-правові способи захисту авторського права

і суміжних прав

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники виняткових авторських і суміжних прав вправі вимагати від порушника:

1) визнання прав (підпункт «а» п. 1);

2) відновлення становища (відновлення порушених прав), що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушенню (підпункт «б» п. 1);

3) відшкодування моральної шкоди (підпункт «в» п. 1);

4) відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду (під­пункт «г» п. 1);

5) стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок пору­шення авторських і суміжних прав, замість відшкодування збитків (підпункт «г» п. 1);