Неправильно правильно

анонімка анонімний лист

кадровик кадровий працівник

заліковка залікова книжка

маршрутка маршрутне таксі

астматик хворий на астму

авто автомобіль

товарняк потяг, який перевозить вантаж: (вантажний потяг)

сотняга гривень сто гривень

фарбовка фарбування

Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови, а також розгорнутими пояснювальними конструкціями.

2.Написання іменників на означення статусу, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, але у сучасній українській мові можна спостерігати тенденцію до стильової уніфікації та використання паралельних форм, наприклад:

викладачка інформатики викладач інформатики

касирка (касирша) іституту касир іституту

лаборантка (лаборантша) відділу лаборант відділу

бригадирка (бригадирша) цеху бригадир цеху

працівниця фірми працівник фірми

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг.

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиня, поетеса, студентка, учениця та ін.

Зверніть увагу, що лише у жіночому роді вживаються такі назви професій: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

3. Використовувати збірні іменники, що позначають:

а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо варто замінювати іменниками у формі множини, наприклад:

б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад:

4. Уживати форму Кл. в. тільки у звертанні до осіб, називаючи:

статус – знавцю, колего, товаришу;

посаду – директоре, завідувачу, голово;

звання – професоре, капітане, академіку та ін. професію – лаборанте, перекладачу, секретарю;

родича – батьку, мати, сестро, тітко;

ім’я – Ігоре (Ігорю), Олегу, Миколо, Юрію;

Маріє, Ольго, Наталю, Любове;

ім’я по батькові – Сергію Іллічу,Богдане Анатолійовичу,Максиме Євгеновичу,

Інно Іллівно,Ольго Анатоліївно, Наталіє Євгенівно.

Наприклад: шановний пане полковнику; вельмишановна панно Марино; пані Валеріє; колего Дмитре; друже Іване Васильовичу; добродію Чорногрив.

5.Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення, наприклад:

6. Указуючи час за роком, іменник треба узгоджувати із числівником, займенником чи прикметником в Р.в. без прийменника, наприклад:

Але: у четвер, у неділю, у грудні, у липні (без слова місяці)

7. Для іменників чоловічого роду II відміни в 3. в. однини характерним є нульове закінчення, наприклад:

Підписали акт (а не акта);

отримав лист (а не листа);

узяв олівець (а не олівця);

видав наказ (а не наказа) і под.

8. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа, наприклад:

9. В О. в. множини іменників II відміни та множинних іменників використовувати лише закінчення -ами (-еми), -има, наприклад: