Методика навчання М.Монтессорі.

Найближчою до навчальної системи Ф. Фрьобеля можна вважати систему італійського педагога М. Монтессорі. Фактично вона є творчою інтерпретацією фрьобелівської. В методиці М. Монтессорі умовно можна виділити три складові: навчання основ самообслуговування, навчання володіння своїм тілом, цілеспрямований інтелектуальний розвиток.

Оскільки головною метою системи М. Монтессорі є підготовка дитини до життя шляхом пробудження у її душі “людини, яка у ній дрімає”, тобто шляхом розвитку найбільш потрібних природних задатків, значна увага звертається на навчання дитини основ самообслуговування. Дітей навчають вмиватися, тримати в належному стані одяг, утримувати в чистоті приміщення, у якому вони перебувають, та речі, якими користуються, доглядати за рослинами й тваринами, допомагати молодшим і т.д. Таке навчання, за переконанням М. Монтессорі, має велике виховне значення. У дітей виховуються охайність, бережливість, естетичні почуття, працьовитість, співчутливе ставлення до молодших і слабших та вміння прийти їм на допомогу, хазяйновитість.

Для навчання дітей володіння тілом вчена розробила комплекси гімнастичних вправ: для м’язів, для губ, зубів та язика, дихальну гімнастику, „виховну” гімнастику. Під виховною гімнастикою маються на увазі дві групи вправ. Перша група — це вправи, які готують дітей до виконання господарської роботи: копання землі, поливання й підстригання рослин, зачинення й відчинення хвіртки тощо. Друга група передбачає розвиток вправності пальців з метою підготовки їх до виконання повсякденних справ, зокрема вдягання та роздягання. Для вправлянь використовуються спеціальні рамки, з нашитою на них тканиною. На тканини прикріплені ґудзики й петлі до них, гачки-застібки для взуття, шнурівка тощо.

Інтелектуальний розвиток відбувається в процесі ігор з наочністю, основою для створення якої слугувала фрьобелівська. Але наочність М. Монтессорі різноманітніша, естетичніша, цікавіша для дітей. Обширний каталог наочності не дозволяє описати її в рамках нашого дослідження, тому обмежимось кількома прикладами:

1. На зеленому килимку розкидають 10 рожевих кубиків різного розміру (поєднання кольорів відіграє позитивну роль в естетичному вихованні). Завдання дитини — побудувати башту, розташовуючи кубики від найбільшого до найменшого.

2. Перед дитиною кладуть дерев’яний брусок з отворами, у які слід вкладати дерев’яні геометричні фігурки відповідної форми. В процесі виконання вправи дитина навчається впізнавати форму.

3. Для запам’ятовування літер застосовують картки з наклеєними на них наждаковими літерами, які дитина обводить пальчиком, заплющивши очі, та ін.

Результатом такого навчання М. Монтессорі бачить не тільки інтенсивний інтелектуальний розвиток дитини, а й виховання посидючості, сумлінності, вміння завершувати розпочату справу, формування позитивного ставлення до пізнавальної діяльності.

Як і система Ф. Фрьобеля, методика М. Монтессорі є дещо однобічною, не враховує користі від сюжетно-рольових ігор, від навчання дітей структурувати вільний час за власним бажанням та інші аспекти. Відповідно, для досягнення гармонійного розвитку особистості методика у чистому вигляді застосовуватись не повинна, проте у поєднанні з іншими системами вона приносить значну користь і не забута сучасними батьками та гувернерами.