Кредитні операції банків.

Кредитний портфель — сукупність усіх позик, наданих бан­ком з метою отримання прибутку. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у т.ч. і прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення креди­тів.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має банк. Про кожний випадок надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), комерційний банк повинен повідомити НБУ. Сукупна заборгованість за кредитами, за врахованими векселями, виданих одному позичальникові, не може перевищувати 25 % власних коштів комерційного банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком усім позичальникам не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Рішення про надання кредиту повинно прийматися колегіаль­но (кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) і оформлятися протоколом.

Банки не можуть надавати кредити: на покриття збитків господарської діяльності позичальника; на формування та збільшен­ня статутного фонду клієнта, на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком кредитування за кон­токорентним рахунком); підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство; підприємствам, які мають простро­чену заборгованість за раніше отриманими позиками і несплаченими процентами.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком і пози­чальником кредитної угоди (договору). Зміст кредитного договору визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простий, спеціальний, контокорентний.

Простий позичковий рахунок є найбільш поширеною фор­мою банківського кредитування. На ньому може бути тільки ак­тивне (дебетове) сальдо, кожний факт видачі і погашення креди­ту оформляється відповідними документами клієнта або банку.

Спеціальний позичковий рахунок є формою обліку позичок до запитання. Якщо на цьому рахунку виникає кредитове сальдо, воно в той самий день має бути зарахованим на поточний рахунок позичальника. Пога­шення кредиту може здійснюватися як за платіжними дорученнями позичальника, так і зарахуванням коштів, які надходять на користь позичальника від боржників за векселями, у кредит спеціального позичкового рахунка. Банк має право стягнути заборгованість за спеціальним позичковим рахунком у будь-який час без попере­дження клієнта, але це повинно передбачатися кредитною угодою.

Контокорентний рахунок — це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом: з одного боку (за дебетом) — заборгованість перед банком і всі платежі з рахунка за дорученням клієнта, а з іншого (за кредитом) — над­ходження коштів у банк від клієнта у вигляді вкладів, повернення позик тощо. Контокорентний рахунок поєднує в собі позичковий рахунок з поточним і може мати дебетове або кредитове сальдо.

Для страхування ризику застосовуються певні форми забезпечення боргу, тобто: застава, гаран­тія, перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи, іпотека, страхова угода (поліс).

Згідно зі статтею 197 Цивільного кодексу України в період дії зобов'язань може здійснюватися заміна кредитора або боржника. Перевідступлення права вимоги оформляється письмо­вою угодою з повідомленням про це боржника. Укладення такої угоди можливе тільки за зго­дою комерційного банку, який видав позику первинному борж­никові.