Сутність, функції і принципи організації заробітної плати

Сутність поняття «заробітна плата» слід розглядати з різних позицій:

Заробітна плата — це економічна категорія, яка відо­бражає відносини між роботодавцем і найманим праців­ником з приводу розподілу новоствореної вартості.

Заробітна плата — це винагорода або заробіток, об­числений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Це загальновизнане визначення зарплати, що подано в законі України «Про оплату праці».

Заробітна плата — це елемент ринку праці, що складається із результатів взаємодії попиту і пропозиції і виражає ціну використання робочої сили.

В економічній теорії заробітна плата — це ціна робо­чої сили, яка відповідає вартості предметів споживання і послуг, що забезпечують відтворення робочої сили, задо­вольняючи фізичні та духовні потреби працівника і членів його сім'ї. Такий підхід до поняття категорії «заробітна плата», визначається вартістю відтворення робочої сили через відповідний рівень споживання товарів і послуг, характе­ризує відношення суспільства до обґрунтування розмірів заробітної плати. На рівні підприємства ця величина ко­ректується з урахуванням прибутковості підприємства, кількості та якості праці робітників. Фактичний розмір за­робітної плати визначається кількістю коштів, що виділяє роботодавець з цією метою.

Для найманого працівника заробітна плата — це частина його доходу, який він отримує за реаліза­цію своєї здатності до праці.

Для роботодавця заробітна плата — це елемент вит­рат виробництва, що забезпечує матеріальну зацікав­леність працівників у високопродуктивній праці.

Оптимальний розмір оплати праці повинен ураховувати:

ü вартість робочої сили даної якості на ринку праці;

ü організаційно – технічний рівень робочого місця;

ü індивідуальний результат і внесок у кінцевий результат діяльності підприємства.

Розрізняють номінальну і реальну, основну і додаткову зарплату.

Структура зарплати – це співвідношення окремих структуроутворюючих елементів зарплати до її загального розміру.

Принципи організації зарплати:

1) рівна оплата за рівну працю;

2) диференціація зарплати;

3) випередження темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання зарплати;

4) державне регулювання оплати праці;

5) доступність та якість систем оплати праці, які застосовуються на підприємстві.

Принципи розподілу матеріальної нагороди:

1) розподіл за витратами і результатами праці (почасова та відрядна зарплата);

2) розподіл за власністю (виплата дивідендів);

3) розподіл за потребами (виплата пенсій, стипендій, допомоги);

4) розподіл за здібностями (виплата винагороди працівникам творчих професій).

Елементи організації оплати праці:

1. Тарифна система – це система правил, нормативних матеріалів, за допомогою яких установлюється рівень основної заробітної плати працівників залежно від їхньої професії (посади), кваліфікації (категорії), умов праці тощо. Вона вміщує:

- довідники кваліфікаційних характеристик професій працівників – це систематизовані за видами економічної діяльності збірники описів професій, які відображено у Державному класифікаторі професій (ДКП);

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- схеми посадових окладів;

- доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів.

2. Нормування праці –встановлення необхідних витрат часу на виготовлення одиниці продукції, виконання визначеного обсягу робіт у найкращих умовах праці;

3. Форми і системи оплати праці – сукупність правил, що визначають розмір зарплати конкретного працівника.

У ринкових умовах на її величину значною мірою впливають по­ряд з неринковими ринкові чинники. Класифікація чинників, що впливають на формування ціни одиниці праці, наведена на схе­мі 10.1.

			НЕРИНКОВІ ЧИННИКИ
		Кінцеві результати діяльності підприємства та особистий трудовий внесок працівника

Рис. 10.1. Чинники формування заробітної плати

Заробітна плата як одна з найважливіших економічних категорій повинна виконувати низку функцій, що тісно пов'язані з принципа­ми її організації.

Функцією заробітної плати є її призначення і роль як складової сфери практичної діяльності з узгодження і реалізації інтересів головних суб’єктів соціально-трудових відносин – найманих працівників і роботодавців.

Проте в сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні заробітна плата не виконує в повному обсязі всі вказані функції. Отже, виникає потреба кваліфікованого комплексного розв'язання проблем раціональної побудови оплати праці на основі взаємодії всіх вказаних функцій з урахуванням трансформаційних перетво­рень у суспільстві.

Основні функції заробітної плати:

· Відтворювальна функція оплати праці полягає у створенні умов для відтворення робочої сили як ресурсу виробництва і виступає як джерело залучення людей до праці. З опануванням нових методів господарювання сталість розвитку суспільства все менш залежатиме від вищих державних структур і все більше зумовлюватиме виробничу активність і еконо­мічну грамотність товаровиробників. У тому разі, коли у виробни­чих колективах через механізм стимулювання і оплати праці всюди будуть реалізовані вимоги вказаних функцій, на макроекономічному рівні формуватимуться позитивні інтегральні підсумки економічно­го і соціально-політичного розвитку, тобто цільовою спрямованістю є відтворення робочої сили як ресурсу виробництва за допомогою таких критеріїв як фізіологічні та соціальні критерії забезпечення простого й розширеного відтворення. При цьому використовується принцип забезпечення нормальної життєдіяльності.

· Стимулююча (мотиваційна) функція оплати праці визначається провідною рол­лю заробітної плати у формуванні вартості створеного продукту і стимулюванні високоефективної виробничо-розбудовчої діяльності всіх категорій виробників. Виконання вимог даної функції сприяє постійному зростанню кваліфікації та професійної майстерності кожного учасника виробництва, встановленню залежності рівня за­робітної плати від кількості, якості та результатів праці.

· Соціальна функція оплати праці полягає в тому, що вильне відображення вимог цієї функції в організації заробітної плати дає змогу розвиватися відтворювальній функції, тобто сприяти розширенню відтворення робочої сили і забезпечува­ти соціальну задоволеність населення існуючими умовами життя. Цільовою спрямованістю її є однакова оплата за однакову працю шляхом поєднання державного та договірного регулювання заробітної плати за допомогою таких критеріїв як диференціація заробітної плати на засадах соціальної справедливості. При цьому використовується принцип солідаризації заробітної плати.

· Регулююча функція оплати праці полягає в тому, що через меха­нізм формування заробітної плати здійснюється реалізація основних напрямків внутрішньої політики, досягаються необхідна спільність мети і завдань процесу історичного розвитку держави, громадянсь­ка згуртованість населення і політична стабільність в суспільстві, тобто цільовою спрямованістю є регулювання ринку праці шляхом ціноутворення на ринку праці під впливом попиту та пропозиції за допомогою таких критеріїв як формування ринкової вартості робочої сили і збалансування її попиту й пропозиції. При цьому використовується принцип сегментації рівня оплати праці. Враховуючи зростаючу роль соціальної функції оплати праці, не­обхідно доповнити існуючу класифікацію принципів раціональної організації заробітної плати принципом соціальної справедливості, що повинен розглядатися як найважливіша вимога збереження об'єктивно обумовлених відмінностей в рівнях заробітної плати ок­ремих категорій і груп трудящих при загальній тенденції зменшення цих відмінностей у міру еволюційного підвищення рівня інтелекту­ального розвитку населення. Виконання вимог даної функції сприяє постійному зростанню кваліфікації та професійної майстерності кожного учасника виробництва, встановленню залежності рівня за­робітної плати від кількості, якості та результатів праці. Вона полягає в стимулюванні кількості, якості та результатів праці шляхом оптимізації елементів організації заробітної плати за допомогою таких критеріїв як залежність заробітку від кількості, якості та результатів праці. При цьому використовується принцип диференціації рівня оплати праці.

· Оптимізаційна функція оплати праціполягає в стимулюванні ресурсозбереження, підвищення ефективності виробництва. Її основними принципами реалізації є забезпечення зниження заробітної плати на одиницю продукції шляхом реалізації програм економічного розвитку, впровадження прогресивних форм і систем заробітної плати. Це повинно привести до оптимізації співвідношення між зростанням продуктивності праці та ростом середньої заробітної плати.