Методи стимулювання ініціативи співробітників

Однією з найважливіших форм мотивації в організаціях є матеріальне стимулювання праці, яке являє собою процес формування і використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати відповідно до дії закону розподілу за кількістю і якістю праці.

Система матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати складається з різних спонукальних мотивів, які доповнюють один одного і пов’язані єдиним процесом створення матеріальної зацікавленості у здійсненні трудової діяльності.

Преміювання виконує функцію зацікавленості працівників у результатах праці і включає такі елементи: джерело ресурсів для преміювання, показники преміювання, умови, строки та розміри преміювання, порядок виплати тощо. При формуванні системи преміювання необхідно визначити такі елементи:

- джерело ресурсів для преміювання;

- конкретні показники преміювання;

- умови преміювання;

- розмір преміювання;

- строки преміювання;

- перелік професій, посад, які підлягають преміюванню;

- строки, на які вводиться система;

- перелік факторів, показників, за які робітники позбавляються премії.

Основою мотивів є потреби людини.
Потреба — фізіологічне або психологічне відчуття нестачі чогось.
Потреби виникають разом із народженням індивіда, розширюються в міру його розвитку, що, відповідно, позначається на поведінці. Коли індивід усвідомлює потребу, він зорієнтований на досягнення того результату, який забезпечить задоволення потреби. Бажаного результату можна досягти під впливом стимулів.
Стимули — спонукання до дії, викликані зовнішніми факторами.
Вони можуть мати позитивну або негативну спрямованість. Позитивно спрямовані стимули називають винагородою.
Винагорода — все те, що людина вважає цінним длясебе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти.
Винагороди поділяють на:
матеріальні (заробітна плата, преміювання, система пільг тощо);
моральні (визнання заслуг працівника, підвищення по службі, надання повноважень при виконанні роботи, формування почуття особистої причетності до успіхів фірми та ін.).
У практиці менеджменту використовують «анти-стимули», що сприймаються як покарання. Щоб припинити небажану поведінку індивіда, вони мають бути відчутними для нього. Проте у мотиваційному процесі перевагу слід надавати винагородам, тобто стимули повинні мати позитивну спрямованість.

Різниця між змістовними і процес ними теоріями мотивації