Типи та методи організації виробництва

Під типом виробництва розуміють сукупність організаційно-технічних і економічних характеристик і особливостей поєднання чинників і елементів організації виробництва, зумовлених номенклатурою, масштабом і регулярністю випуску продукції.

Залежно від поєднання перелічених форм організації виробництва і його елементів розрізняють такі типи виробництва:

· Одиничне (індивідуальне).

· Серійне (дрібносерійне, середньосерійне, великосерійне).

· Масове.

Кожний тип виробництва характеризується певною завантаженістю робочих місць, кваліфікацією робітників, забезпеченістю технологій тощо.

Віднесення заводу до того чи іншого виробництва має умовний характер. На підприємстві і в його окремих цехах може мати поєднання різних типів виробництва.

Одиничне виробництво: вироби виготовляються в одиничних екземплярах; номенклатура виробів, що виготовляється – широка; застосовується універсальне устаткування; відсутнє закріплення певних операцій за окремими працівниками; висока кваліфікація працівників; відсутність детальної розробки технологічного процесу виготовлення виробу тощо. Ця форма поширена на дослідних заводах, які виготовляють складні вироби і системи спеціального призначення.

Серійне виробництво: виготовлення виробів партіями, які періодично повторюються; номенклатура виробів – обмежена, застосовується універсальне і спеціалізоване обладнання; групування робочих місць за технологічними і предметними принципами; закріплення за робочими місцями обмеженої кіль­кості деталь-операцій; середня кваліфікація робітників; детальна розробка тех­нологічних процесів тощо. Ця форма поширена на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією.

Масове виробництво: вироби виготовляються у великій кількості; застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування; робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції; технологічний процес розроб­ляється детально; робочі можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію. Ця форма поширена для виробництва виробів широкого вжитку.

Критерієм при встановленні типу виробництва в проектних розробках є коефіцієнт серійності (К_с), який визначається кількістю деталеоперацій, що припадають у середньому на одне робоче місце, а саме:

(1.8)

Н – номенклатура закріпленої за дільницею продукції, шт.; Д_і – число операцій по кожному найменуванню продукції згідно із технологією, шт.; С - прийняте число робочих місць на дільниці; яке встановлюється на основі їх розрахункової кількості (С),шт.

В спеціальній літературі і практичних проектних розрахунках використовуються такі величини К_с:

- для масового виробництва Кс= 1,0

- для великосерійного виробництва Кс=2 ÷ 4

- для середньосерійного виробництва Кс=5÷10

- для дрібносерійного виробництва Кс= 10 -^ 40

- для одиничного виробництва Кс>40

Організаційно-технічні особливості типів виробництва безпосередньо позначаються на економіці підприємства. Аналіз окремих технічко-економічних показників їх діяльності свідчить про пряму їх залежність від типу виробництва. Зокрема характерною особливістю є співвідношення прямих і непрямих затрат в структурі собівартості їх продукції.

З підвищенням технічної озброєності праці та зростанні обсягів випуску продукції при переході від одиничного до серійного і масового типів виробництва зменшується частка живої праці і збільшуються витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування. Це призводить до зниження собівартості продукції та зміни її структури. Така відмінність собівартості виробу в різних типах організації виробництва визначається складною взаємодією різноманітних факторів: концентрацією виробництва однакових складових (деталей) виробів, підвищенням технологічності конструкції і застосуванням прогресивного високопродуктивного устаткування, типових технологічних процесів, більш досконалих форм організації виробничих процесів безперервно-потокових механізованих і автоматизованих ліній, більш досконалих форм організації праці та управління виробництвом.

Тип виробництва визначає метод його організації: поточний, попартійний і одиничний.

Поточний метод організації виробництва базується на ритмічній повто­рюваності погоджених у часі і просторі основних, допоміжних і обслуговувальних операцій, що виконуються на спеціалізованих робочих місцях, розміщених по ходу технологічного процесу. Цей метод характерний для масового і великосерійного типів виробництва.

Попартійний метод організації виробництва – це такий метод, при якому періодично виготовляється порівняно обмежена номенклатура продукції в кількостях, визначених партіями їх випуску. Такий метод характерний для се­рійного типу виробництва.

Одиничний метод організації виробництва – це метод, при якому виготовляється широка номенклатура продукції в одиничних примірниках.

У літературі зустрічаються й інші класифікації форм організації виробництва: індивідуальна, групова (непотокова), потокова; групова (технологічна), предметна, потокова.

Вибір методу організації виробництва визначається такими чинниками:

· номенклатурою продукції;

· обсягом випуску продукції;

· періодичністю випуску продукції;

· трудомісткістю продукції;

· характером технології виробництва.