Демографічна політика, її сенс і основні заходи

ТЕМА 10

ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА

Демографічна політика, її сенс і основні заходи

Демографічна політика в країнах світу

Необхідність демографічної політики в Україні та її напрямки

Демографічна політика, її сенс і основні заходи

Сучасна демографічна ситуація в Україні і в світі є склад­ною. З метою подолання негативних демографічних тенденцій необхідна активна демографічна політика.

Демографічна політика — це цілеспрямована діяльність дер­жавних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулю­вання процесів відтворення населення. Вона покликана впли­вати на формування бажаного для суспільства режиму відтво­рення населення, збереження або зміни тенденцій у сфері динаміки чисельності і структури населення, темпів їх змін, динаміки народжуваності, смертності, сімейного складу, роз­селення, внутрішньої і зовнішньої міграції, якісних характери­стик населення.

Кожна країна має певну концепцію демографічної політи­ки - систему визначень найважливіших цілей, задач і пріори­тетів впливу на демографічний розвиток. У концепції форму­люють найважливіші напрямки державної політики стосовно розвитку народонаселення до визначеного періоду. Концепція складає правовий та ідеологічний простір, у рамках якого мо­жуть формуватися програмні документи з питань народжува­ності і підтримки родини, здоров'я і тривалості життя, міграції та інших аспектів демографічного розвитку.

Демографічна політика ґрунтується на комплексі різних заходів: економічних, правових, виховних і пропагандистських. До числа економічних заходів, спрямованих на стимулювання народжуваності, зараховують оплачувані відпустки і різні до­помоги при народженні дітей, допомоги на дітей залежно від їхньої кількості, віку і складу родини — за прогресивною шка­лою, різні позички, кредити, податкові та житлові пільги та ін.; на зниження народжуваності спрямовані заходи, що створю­ють переваги для малодітних родин. Адміністративно-правові заходи включають законодавчі акти, що регулюють вік одружен­ня, розлучуваність, здійснення абортів і застосування контра­цептивів, майновий стан матері і дітей у випадку розпаду роди­ни, режим праці працюючих жінок і ін. Виховні і пропаган­дистські заходи спрямовані на формування суспільної думки, норм і стандартів демографічної поведінки, визначення став­лення до давніх і сучасних традицій і звичаїв відтворення насе­лення, на політику планування родини (внутрісімейне регулювання дітородіння), на статеве виховання й освіту молоді та ін.

Ефективність демографічної політики можна визначити як досягнення поставленої мети у короткий термін з мінімальни­ми економічними витратами. Розрізняють загальну, генераль­ну та довгострокову ефективність.

Необхідність проведення демографічної політики визнана практично всіма країнами світу, незалежно від демографічної ситуації і темпів зростання населення. Залежно від демографі­чної ситуації існує 2 основних типи політики: спрямована на підвищення народжуваності (типова для економічно розвину­тих країн) і на зниження народжуваності (необхідна для країн, що розвиваються). Часто практичне здійснення демографічної політики пов'язане із труднощами як морально-етичного пла­ну, так і нестачею фінансових засобів. І практично всі країни світу мають спільну мету будь-якої демографічної політики -зниження захворюваності населення та подовження середньої тривалості життя

Демографічна політика в економічно розвинутих країнах здійснюється виключно економічними заходами і спрямована на стимулювання народжуваності. У багатьох європейських країнах впроваджується широкий комплекс заходів щодо сти­мулювання народжуваності, орієнтації сімей на двох і трьох дітей. У деяких країнах Західної Європи прийняті закони, які обмежують міграцію з країн Азії і Африки.

Проведення демографічної політики в країнах, що розви­ваються, з високими темпами зростання населення, особливо актуальне. Однак, її реалізація ускладнена нестачею фінансо­вих ресурсів і часто обмежується лише декларативними заява­ми. Найчастіше цю політику взагалі не сприймають громадяни через традиції багатодітності, високого соціального статусу ма­теринства і, особливо, батьківства. Уряди більшості мусуль­манських країн узагалі відкидають утручання держави в плану­вання родини.

В багатьох країнах, що розвиваються, реалізується політи­ка, спрямована на зниження смертності і народжуваності. В країнах Азії (В'єтнам, Лаос, Камоджа та ін.) запроваджують за­ходи до подолання наслідків війни, допомоги сім'ям і розвитку системи охорони здоров'я з метою подальшого зниження смер­тності. Труднощі формування і реалізації соціально-демограф­ічної політики, її недоліки приховують реальну небезпеку для стабільності соціальних відносин, загрозу граничної майнової поляризації громадян, поширення бідності. Якщо не запобіга­ти цим негативним процесам, спостерігатимемо посилення та­ких явищ, як розпад сімей, депопуляція населення.