Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Проект Вноситься народним депутатом України Лук'яненком Л.Г.

ЗАКОН УКРАЇНИ

"ПРО ІНФОРМАЦІЙНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ
ТА ІНФОРМАЦІЙНУ БЕЗПЕКУ УКРАЇНИ"

Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини в сфері інформаційної діяльності з метою забезпечення інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки України.

Суб'єктами цього Закону є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, вітчизняні і зарубіжні юридичні та фізичні особи, інші суб'єкти, які здійснюють інформаційну діяльність в національному інформаційному просторі України.

Об'єктами регулювання цим Законом є суспільні відносини, пов'язані з:

• формуванням та здійсненням державної інформаційної політики;
• формуванням, використанням та захистом національного інформаційного простору, інформаційної інфраструктури та національних інформаційних ресурсів України;
• захистом прав та інтересів суб'єктів інформаційної діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на регулювання інформаційних відносин в процесі побутового спілкування, літературно-мистецької та науково-творчої діяльності, на зміст інформації, що є продуктом художньої творчості, а також на проведення різного роду дискусій, симпозіумів, конференцій, з'їздів, семінарів, літературно-мистецьких заходів тощо, виключаючи публічну інформацію про ці заходи, її поширення і використання.

Стаття 2. Поняття та зміст інформаційного суверенітету України

Інформаційний суверенітет України - це право держави на формування і здійснення національної інформаційної політики відповідно до Конституції і законодавства України, міжнародного права в національному інформаційному просторі України.

Здійснення інформаційного суверенітету України включає:

• законодавче визначення та забезпечення державою стратегічних напрямів розвитку і захисту національного інформаційного простору, цілісної державної інформаційної політики;
• визначення норм, засад і меж діяльності зарубіжних та міжнародних суб'єктів в національному інформаційному просторі України;
• формування та захист інтересів України в світовому інформаційному просторі, міжнародних інформаційних відносинах; гарантування інформаційної безпеки України.

Стаття 3. Інформаційна безпека України

Інформаційна безпека України - це захищеність життєво важливих інтересів суспільства, держави та особи, за якої виключається заподіяння їм шкоди через неповноту, невчасність і недостовірність інформації, через негативні наслідки функціонування інформаційних технологій або внаслідок поширення інформації, забороненої чи обмеженої для поширення законами України.

Забезпечення інформаційної безпеки України означає:

• законодавче формування державної інформаційної політики;
• створення і використання відповідних законам України можливостей досягнення інформаційної достатності для прийняття рішень органами державної влади, громадянами і об'єднанням громадян, іншими суб'єктами права в Україні;
• гарантування свободи інформаційної діяльності та права доступу до інформації в національному інформаційному просторі України; всебічний розвиток інформаційної інфраструктури;
• підтримка державою розвитку національних інформаційних ресурсів України з урахуванням досягнень науки і техніки та особливостей духовно-культурного життя народу України;
• створення та впровадження безпечних інформаційних технологій;
• захист права власності всіх учасників інформаційної діяльності в національному інформаційному просторі України;
• збереження права власності держави на стратегічні об'єкти інформаційної інфраструктури України;
• охорону державної таємниці, а також інформації з обмеженим доступом, що є об'єктом права власності або об'єктом лише володіння, користування чи розпорядження державою;
• створення загальної системи охорони інформації, зокрема охорони державної таємниці, а також іншої інформації з обмеженим доступом;
• захист національного інформаційного простору України від розповсюдження спотвореної або забороненої для поширення законодавством України інформаційної продукції;
• встановлення законодавством режиму доступу інших держав або їхніх представників до національних інформаційних ресурсів України та порядку використання цих ресурсів на основі договорів з іншими державами;
• законодавче визначення порядку поширення інформаційної продукції зарубіжного виробництва на території України.

Стаття 4. Національний інформаційний простір України та його об'єкти

Національний інформаційний простір України - це сфера (об'ємний простір), у якій здійснюються інформаційні процеси і на яку поширюється юрисдикція України.

Держава виступає гарантом цілісності національного інформаційного простору України на основі:

• єдиної державної політики, визначеної законами, обов'язковими для всіх учасників інформаційної діяльності в національному інформаційному просторі України незалежно від форм власності;
• збереження права власності держави на провідні об'єкти національного інформаційного простору, використання нею належної бази та економічних важелів для здійснення регулятивного впливу на суспільні відносини в сфері інформації;
• державної системи професійного навчання і підвищення кваліфікації працівників засобів масової інформації, наукової та експериментальної діяльності;
• економічного забезпечення цільових програм, здійснення відповідних протекціоністських заходів.

Об'єктами національного інформаційного простору є інформаційна продукція в усіх її різновидах, включаючи твори літератури і мистецтва, наукові праці, публічні виступи, використовувані в інформаційній діяльності, національні інформаційні ресурси, інформаційні послуги, організаційні та майнові функціональні елементи інформаційної інфраструктури.

Стаття 5. Поняття і терміни, пов'язані із забезпеченням інформаційного суверенітету України, які вводяться цим Законом

В інтересах реалізації норм та положень цього Закону вводяться такі поняття і терміни:

ідентифікація в інформаційних відносинах - обов'язкове застосування засобами масової інформації в національному інформаційному просторі України системи відкритих повідомлень, спеціальних позначок та символів, якими забезпечується чітке розпізнання країни походження, мови оригіналу, авторства і виробника інформаційного продукту, літературного, мистецького, наукового або іншого твору, а також встановлення в разі необхідності на підставі документів інформаційних відносин,відповідно до законів України, власника, постачальника, розповсюджувача та замовника інформаційного продукту;

інформаційна інфраструктура - це сукупність взаємодіючих систем виробництва, накопичення, збереження і розвитку інформаційних продуктів та їх доставки, виробництва інформаційних технологій, сервісного обслуговування елементів інфраструктури і системи підготовки кадрів;

інформаційна система - організаційно впорядкована сукупність інформаційних ресурсів та інформаційних технологій і засобів забезпечення інформаційних процесів; загальна структура і мережа інформаційних систем у їх взаємодії в національному інформаційному просторі України становить інформаційну систему України;

інформаційне середовище - усталене поєднання окремих суб'єктів національного інформаційного простору України, інформаційної інфраструктури та інформаційних ресурсів, що взаємодіють в інформаційних процесах;

інформаційний продукт - матеріалізований результат інформаційної діяльності, документований на будь-якому носії або оголошений публічно і призначений для забезпечення інформаційних потреб користувача;

інформаційні послуги - інформаційна або інформаційно-посередницька діяльність, спрямована на задоволення замовних запитів і потреб користувачів інформаційної продукції;

інформаційні процеси - здійснення пошуку, збирання, обробки, накопичення, виробництва, зберігання, поширення та споживання інформаційної продукції;

інформаційні технології- матеріалізовані на базі інформаційної інфраструктури види, способи і методи діяльності та застосування технічних засобів, призначені для створення, накопичення, зберігання, поширення та використання інформації;

національні інформаційні ресурси - вся належна суб'єктам права власності в Україні інформація, включаючи окремі документи і масиви документів, незалежно від змісту, форм, часу і місця їх створення, а також форм власності, кінцеві результати інтелектуальної, творчої діяльності, які мають інформаційну цінність, зберігаються в інформаційній системі України та доступні для використання особою, суспільством та державою через засоби масової інформації, архіви, бібліотеки, музеї, фонди, банки даних, публічні виступи, художньо-виконавську діяльність тощо;

світовий інформаційний простір - визначене міжнародним співтовариством, введене до міжнародно-правових документів поняття, що означає сферу (об'ємний простір), у якій відбувається інформаційна діяльність людства, впорядкована, як правило, міжнародними конвенціями і договорами.

Стаття 6. Законодавство про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України

Інформаційний суверенітет та інформаційна безпека України гарантуються і забезпечуються Конституцією України, цим Законом, законами України "Про інформацію". "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" "Про телебачення і радіомовлення", "Про авторське право та суміжні права", "Про державну таємницю", "Про захист інформації в автоматизованих системах". "Про національний архівний фонд та архівні установи", "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", "Про інформаційні агентства", "Про зв'язок", "Про рекламу", "Про видавничу справу", "Про професійних творчих працівників та творчі спілки", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", "Про кінематографію", "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України", Основами законодавства України про культуру, іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами і конвенціями в галузі свободи слова та інформаційної діяльності, ратифікованими Україною.