Розділ III. ВИКОРИСТАННЯ І РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ, ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У НЬОМУ

Стаття 9. Національні інформаційні ресурси і право власності на них

До складу національних інформаційних ресурсів України входять інформаційні ресурси державної, комунальної та інших форм власності.

Основу національних інформаційних ресурсів України становить сукупний вітчизняний (національний) інформаційний продукт. При цьому до його складу не входить письмовий або синхронний переклад, мовне дублювання, адаптація та субтитрування публікацій, аудіовізуальних програм, творів літератури і мистецтва, наукових праць, публічних виступів зарубіжного походження.

Придбана суб'єктами національного інформаційного простору України на законних підставах зарубіжна інформаційна продукція стає частиною національних інформаційних ресурсів України.

Відносини власності на інформаційні ресурси регулюються законами України.

До складу державної та комунальної власності входять інформаційні ресурси, які створюються, закуповуються, накопичуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, а також ті, що передаються в державну чи комунальну власність у спадщину, шляхом дарування, а також у інший встановлений законом спосіб.

Національні інформаційні ресурси, які є власністю держави, перебувають на обліку та у віданні органів державної влади і організацій відповідно до їхньої компетенції.

Юридичні та фізичні особи є власниками тих документів, масивів документів, які створені за рахунок їхніх коштів, придбані ними на законних підставах, отримані в порядку дарування або спадщини, а також у інший дозволений законом спосіб.

Національні інформаційні ресурси можуть бути товаром, за винятком випадків, передбачених законами України.

Право власності на об'єкти інформаційної інфраструктури, технології та засоби обробки і поширення інформації не створює права власності на інформаційні ресурси, які належать іншим власникам.

Держава забезпечує захист прав суб'єктів права власності на інформаційні ресурси.

Стаття 10. Національні інформаційні ресурси виняткового державного значення

Національними інформаційними ресурсами виняткового державного значення визнаються інформаційні ресурси, які своїм змістом можуть істотно впливати на стан національної безпеки України, включаючи інформаційну безпеку, і на її інформаційний суверенітет.

Віднесення належної суб'єктам права власності в Україні інформації, документів, масивів документів до складу національних інформаційних ресурсів виняткового державного значення або виключення їх із цього складу здійснюється в порядку, встановленому законами України.

В разі появи документів, масивів документів, інших кінцевих результатів інтелектуальної діяльності виняткового державного значення поза державною власністю (шляхом створення або придбання в дозволений законом спосіб) держава викуповує їх у юридичних та фізичних осіб в порядку, встановленому законами України.

Власник невикуплених державою інформаційних ресурсів, які відносяться до інформаційних ресурсів виняткового державного значення, зобов'язаний забезпечити їхню охорону і збереження та може розпоряджатися ними лише з урахуванням положень, встановлених законами України.

Стаття 11. Віднесення інформаційних ресурсів до національного надбання України

Найбільш вагома, вартісна частина інформаційних ресурсів, особливо кінцеві результати інтелектуальної, творчої діяльності, кращі зразки вітчизняного (національного) інформаційного продукту без позбавлення права власності на них можуть оголошуватись національним надбанням України і незалежно від форм власності охоронятись державою як пам'ятки історії та культури.

Продаж, дарування, передавання в інший спосіб інформаційних ресурсів, віднесених до національного надбання України, іноземним юридичним і фізичним особам контролюється державою в порядку, встановленому законами України.

Стаття 12. Мови в національному інформаційному просторі України

Використання мов у національному інформаційному просторі України регулюються Конституцією України, законами України "Про мови в Україні", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та цим Законом.

Держава постійно вживає заходи, спрямовані на розширення сфери використання української мови в національному інформаційному просторі України.

Кабінетові Міністрів України, уповноваженим ним на це центральним органам виконавчої влади дозволяється встановлювати заохочувальні тарифи, ставки, пільги, а також обов'язкові норми на поширення інформаційної продукції, поширення та виконання художніх творів українською мовою вітчизняними і зарубіжними виробниками, авторами та виконавцями.

Держава відповідно до законів України гарантує вільне використання в інформаційній діяльності мов народів і національних меншин України з метою задоволення їх інформаційних, лінгвістичних, національно-культурних, правових, освітніх запитів і потреб.

Функціонування іноземних мов в національному інформаційному просторі України визначається потребами поширення вітчизняного (національного) інформаційного продукту за рубежем та необхідністю культурно-освітніх програм і видань іноземними мовами для населення України, а також відповідно до інтересів участі України в міжнародному інформаційному співробітництві за укладеними нею угодами.

Продукція зарубіжних телерадіоорганізацій поширюється в Україні державною мовою чи мовами національних меншин України або в обов'язковому супроводі перекладу на державну мову чи мови національних меншин України, за винятком випадків, передбачених законодавством (викладання іноземних мов, музичні програми і передачі тощо).

Друковані видання іноземними мовами поширюються в Україні на основі міжнародних договорів, ратифікованих Україною, в порядку, визначеному Законами України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та "Про видавничу справу".

Стаття 13. Інформаційна інфраструктура в інформаційній системі України

Держава контролює збереження, реконструкцію та реорганізацію елементів і об'єктів інформаційної інфраструктури провідного значення незалежно від форм власності на них шляхом їх ліцензування та реєстрації.

В ході структурної перебудови економіки, реконструкції матеріально-технічної бази та в процесі приватизації перепрофілювання об'єктів інформаційної інфраструктури України провідного значення допускається за програмами приватизації у встановленому законами порядку.

Приватизація майна та об'єктів інформаційної інфраструктури регулюється нормами Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Закону України "Про зв'язок" з урахуванням інтересів держави та її інформаційної безпеки.

Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України затверджує перелік об'єктів та майна інформаційної інфраструктури України (телерадіопередавальні центри, окремі об'єкти зв'язку, кінокопіювальні підприємства, фонди приміщення та обладнання архівів тощо), які приватизації не підлягають.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності на об'єкти та майно інформаційної інфраструктури України.

Використання об'єктів інформаційної інфраструктури України, здійснюється на підставі угод (договорів) між їх власниками та користувачами.

Регулятивні та контрольні повноваження державних органів спрямовуються виключно на сприяння цілісному функціонуванню інформаційної інфраструктури і не можуть використовуватись для втручання в хід інформаційних процесів, перешкоджати свободі інформаційної діяльності.

Стаття 14. Інформаційні системи, технології та засоби їх забезпечення

Всі види інформаційних технологій, їх виробництва та засоби забезпечення цих технологій становлять спеціальну сферу народногосподарської діяльності, розвиток якої визначається державною інформаційною політикою та Національною програмою інформатизації.

Держава сприяє впровадженню новітніх технологій в інформаційній інфраструктурі України, створює сприятливі умови для проведення науково-дослідних та конструкторських робіт у цій галузі.

Визначення пріоритетних напрямів розвитку інформатизації і встановлення порядку їх фінансування покладається на Кабінет Міністрів України.

Інформаційні технології та засоби їх забезпечення підлягають сертифікації у встановленому законом порядку, а організації, які виконують роботи в галузі проектування та виробництва засобів обробки і захисту інформації, мають одержати ліцензії на цей вид діяльності відповідно до законодавства.

Стаття 15. Економічні взаємини в межах національного інформаційного простору України

Економічні взаємини між суб'єктами інформаційної діяльності, засади національного інформаційного простору України, пов'язані з інформаційними процесами в Україні, регулюються законами України.

Регулювання і контроль здійснюються виключно з метою:

• підтримки, заохочення інформаційної діяльності, спрямованої на реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики України;
• задоволення гуманітарних потреб, духовно-культурних запитів суспільства;
• відродження звичаїв і традицій, культурних і духовних надбань українського народу;
• захисту національного інформаційного простору від поширення інформаційної продукції низької якості, аморального і антигуманного змісту, розрахованої лише на здобуття більших прибутків та надприбутків, а також від переважання в інформаційних процесах, зокрема, в рекламі, продукції іноземного походження.

Державний контроль економічної діяльності в національному інформаційному просторі України не може використовуватись як втручання у зміст інформації та інформаційних процесів, які здійснюються відповідно до Конституції і законів України.