Економічна розвідка

Забезпечення стійкості підприємств обумовлює необхідність наявності і дієвості системи економічної розвідки, що надає регулярну інформацію про стан і динаміку кон'юнктури ринків основних засобів і збуту продукції, а також про конкурентів, партнерів, контрагентів, нові технології, законодавчі акти і ін.

Вся діяльність економічної розвідки розділяється на дві складові: інформаційно-пошукову і інформаційно-аналітичну.

В розвинутих країнах економічна розвідка і відповідні структури активно підтримуються на рівні урядів. Наприклад, в Японії з 1957 р. діє державний науково-технологічний інформаційний центр, який щорічно на основі аналізу 11 тис. журналів (з них 7 тис. – зарубіжні), 15 тис. технічних звітів і докладів складає більше 500 тис. резюме, а потім розсилає їх в японські банки і корпорації

В штатному розкладі підрозділ економічної розвідки може бути записано як відділ по зв'язках з громадськістю, економічного аналізу або маркетингових досліджень. Співробітники служби безпеки, що працюють під офіційним прикриттям, виконуючи як розвідувальні, так і контррозвідувальні функції, можуть бути також працевлаштовані в ті відділи, що мають щоденні робочі контакти із зовнішнім оточенням підприємства (відділ збуту, юридичний відділ, відділ постачання і т. п.).

Основне призначення служби економічної розвідки полягає в:

- забезпеченні керівництва суб’єкта господарювання достовірною, об'єктивною і повною інформацією про істинні наміри партнерів, клієнтів і контрагентів, про сильні і слабкі сторони конкурентів. Інформація має поступати в службу безпеки як з відкритих, так і з конфіденційних джерел;

- сповіщенні про можливе виникнення кризових ситуацій;

- контролі дотримання партнерами досягнутих раніше домовленостей;

- виявленні, попередженні та припиненні спроб просочування конфіденційної інформації конкурентами, партнерами, співробітниками, клієнтами;

- службовому розслідуванні фактів фальсифікації і розкрадань;

- попередженні негативних процесів в колективі підприємства (трудові конфлікти з адміністрацією, загрози страйків, масові порушення громадського порядку, загострення міжнаціональних відносин і т. п.).

Завдання підрозділів, що забезпечують економічну безпеку підприємства і здійснюють розвідувальну і контррозвідувальну діяльність, полягають в попереджувальному виявленні джерел зовнішніх і внутрішніх загроз, які можуть торкнутися економічних інтересів підприємства і перешкодити його нормальному функціонуванню.

Це дозволяє ухвалювати попереджувальні рішення і дії, розробляти коротко- і довгострокові прогнози впливу навколишнього середовища на господарську діяльність підприємства, посилювати сприятливі і локалізувати несприятливі чинники впливу навколишнього середовища на господарську діяльність підприємства (управління ризиками).

Основна перешкода, що стоїть на шляху масового впровадження розвідувальних і контррозвідувальних технологій в реальному секторі української економіки, – це брак кадрів, які добре орієнтуються на вітчизняному і міжнародних інформаційних ринках, володіють технологіями і методикою інформаційно-аналітичної роботи.

Якщо звернутися до зарубіжного досвіду підготовки фахівців в цій сфері, то, наприклад, у ФРН на базі торгової і промислової палати здійснюється підготовка кваліфікованих кадрів з охорони і економічної безпеки. Американські бізнесмени вже давно зрозуміли роль розвідувальних і контррозвідувальних технологій в бізнесі і їх основну функцію – забезпечення вищого керівництва суб’єкта господарювання актуальною, достовірною і повною інформацією, орієнтованою на ухвалення оптимальних управлінських рішень. В західній науковій літературі ця функція менеджменту позначається терміном «бізнес-розвідка, або «конкурентна розвідка». Переконаність американців в необхідності такої практики підтверджується і введенням до складу керівництва все більшого числа компаній посади директора по бізнес-розвідці.