Коефіцієнт, що відображає кореляцію активу і ринку (ціни і індексу).

60. Під торгово-посередницькими операціями мають на увазі операції, пов'язані з купівлею та продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі угоди або доручення.

Торгове посередництво включає значне коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка та завершення угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; здійснення технічного обслуговування.

До торгово-посередницьких належать фірми, які в юридичному та господарському відношенні не залежать від виробника чи споживача. Вони діють заради прибутку, що створюється або як різниця між цінами, за якими вони купують і продають товар, або як винагорода за послуги.

Торгово-посередницькі операції можна'поділити на чотири види:

Операції з перепродажу. Вони здійснюються торговим посередником від свого імені та за свій рахунок. Тут торговий посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з покупцем. Розрізняють два види операцій з перепродажу. До першого виду належать операції, коли торговий посередник виступає по відношенню до експортера як покупець. Він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якою ціною. До другого виду відносяться операції, в яких експортер надає посереднику право продажу своїх товарів на певній території на протязі узгодженого терміну на основі договору про надання права на продаж.

Комісійні операції.Це здійснення однією стороною, що іменується комісіонером, за дорученням іншої сторони, яку називають комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємовідносини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару. Але для третьої сторони (покупця) стороною договору виступає комісіонер, а комітента він може навіть і не знати. Комісіонер отримує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною комітента і продажною. Делькреде – порука комісіонера третім особам. Індент – комісіонер(імпортер) замовляє у третій особи товар.

Різновидом комісійних угод є консигнаційні угоди. Це продаж товарів зі складу комісіонера, але товар належить консигнанту, тобто експортеру. Консигнаційна форма торгівлі використовується при слабкому освоєнні ринку. Це зручна форма торгівлі, яка дозволяє ознайомитися з товаром і вибрати необхідне.

Агентські операції.Це доручення однієї сторони, яка іменується принципалом, іншій стороні, яку називають агентом, щодо здійснення юридичних угод за рахунок і від імені на визначеній територій. Незалежність агента проявляється у тому, що він не перебуває у трудових відносинах із принципалом і діє самостійно на основі агентської угоди. Він є юридичною особою, зареєстрованою у торговому реєстрі. Агент лише сприяє угоді, але сам стороною не виступає, тобто контракт про купівлю не укладає.

Брокерські операції.Це встановлення через посередника-брокера контактів між продавцем і покупцем. Брокер не є стороною у договорі, він виступає лише для інформування обох сторін, які беруть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента, він не перебуває у договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень.

Окрім головної функції - знайти покупця для продавця чи навпаки - брокер також може здійснювати: • контроль за виконанням контракту та пред'явленням рекламацій;• обов'язки делькредере (іноді); • підбір партії товару певного асортименту; • інформування про стан ринку.

Брокер отримує винагороду, яка називається брокередж (англ. brokerage), куртаж (франц. courtage), провізіон (нім. Provision). Розмір цієї винагороди при товарних операціях коливається від 0,25 до 2-3%.

61. Культура - стійка сукупність поведінкових стереотипів, прийнятих у даній країні або групі країн та сприйнятих (усвідомлених, засвоєних) особистістю.

Макрорівень - це національні (регіональні) бізнес-культури. Однією зі складових будь-якої національної культури є національна ділова культура, або бізнес-культура (культура ведення бізнесу). Це норми й традиції ділової етики, нормативи й правила ділового етикету та протоколу, а також це своєрідна сукупність норм, цінностей і правил, прийнятих у певній національній культурі. Національна ділова культура накладає серйозний відбиток на стиль керівництва, систему мотивації, манеру ведення переговорів, ставлення до законів і нормативних актів, відносини з іншими людьми в організації Й т.п. Існування різних національних ділових культур визначає необхідність дослідження та врахування особливостей управління в різних регіонах і країнах.

Мікрорівень - це корпоративна культура, основні принципи якої формуються під впливом специфічних рис окремих національних бізнес-культур. Корпоративна культура має формальний та неформальний характер вияву. Неформальний характер - неписані правила поведінки, спілкування, манера вдягатися, які прийняті в межах однієї компанії, їхніх обєднань або міжнародної корпорації. Формальні засади корпоративної культури прописано в корпоративних кодексах етики, хартіях бізнесменів (приватні підприємства) та внутрівідомчих інструкціях. Корпоративні кодекси етики на практиці виявляються більш дієвими, оскільки вважається, що за основними принципами, прописаними в них, "слід жити", того як посадові інструкції просто "слід виконувати".

У межах мікрорівня культури існує організаційна та управлінська культури. Організаційна культура - це чітко прописана організаційна структура підприємства, система внутрішньокорпоративного управління, функції, відповідальність і підпорядкованість окремих підрозділів корпорації та порядок їхніх взаємовідносин як між собою, так і з головною штаб-квартирою.

До атрибутів організаційної та корпоративної культури відносять такі: 1)- кінцева мета діяльності організації; 2)- стабільний партнер; 3)- економічна ефективність; 4)- кадрова політика; 5)- організація праці та дисципліна - поєднання методів "батога та пряника; 6)- новаторство, ініціативність, творчі; 7)- особиста відданість компанії; 8)- знання історії організації.

Корпоративна культура.На міжнародних ринках конкурують уже не товари а ідеї. Перемагає компнія, яка утримує найвигіднішу ринкову позицію. Компанії повинні вміти розповісти про себе: про своє внутрішнє життя і свій зовнішній вид, тому що самих товарів вже не достатньо. Корпоративну (організаційну) культуруможна визначити як набір базових цінностей, переконань, негласних угод і норм, що розділяються усіма членами організації. Це свого роду система загальних цінностей і припущень про те, що і як робиться у фірмі, яка пізнається по мірі того, як доводиться стикатися із зовнішніми і внутрішніми проблемами. Вона допомагає підприємству вижити, перемогти у конкурентній боротьбі, завоювати нові ринки і успішно розвиватися.

Залежно від характеру впливу корпоративної культури на загальну результативність діяльності підприємства виділяють "позитивну" і "негативну" корпоративну культуру.
Позитивна - стимулює результативність діяльності підприємства (її ознаки: особистісно-орієнтована: інтегративна, стабільна) або його розвитку (особистісно-орієнтована: інтегративна; нестабільна).
Негативна - перешкоджає ефективному функціонуванню підприємства і його розвитку (її ознаки: функціонально-орієнтована; дезінтегративна; стабільна, або нестабільна).

Характер корпоративної культури виявляється через систему відносин:1. ставлення працівників до своєї профессіонапьно-трудової діяльності; 2. їх ставлення до підприємства як до об'єктивної умови реалізації професійно-трудової діяльності та реалізації свого ставлення до неї; 3. функціональні та міжособистісні відносини співробітників як суб'єктивна умова реалізації свого ставлення і до до діяльності і до підприємства.

Завдяки сильній корпоративній культурі організація стає подібно великій родині, коли кожен співробітник робить тільки ті дії, які найкращим чином служать для її блага.

Американська, Японська, Китайська.

62.Головні партнери України як в експорті, так і в імпорті товарів серед країн ЄС є: Німеччина, Італія, Польща, Іспанія, Литва, Угорщина, Греція, Люксембург, Франція,

НІМЕЧЧИНАПодатки в Німеччині бувають наступні: спільні, федеральні, земельні, общинні. Спільні податки: прибутковий податок, податок на корпорації, податок з обороту.

Федеральні: доходи від фінансових монополій, митні збори, податок з вантажного автотранспорту, разовий податок на майно, податки на користь Європейського Союзу.

Земельні: податок на майно, податок на спадок, податок на автомашини.

Общинні: частина надходжень від прибуткового податку, частина платежів від фізичних осіб.

У Німеччині налічується 40 видів податків. Найбільшу питому вагу мають податок на заробітну плату, податок на оборот, податок на пальне, податок на підприємства.

Найвагоміші податки Німеччини: Податок на заробітну плату. На цей вид податку припадає майже третина всіх податкових надходжень.

Прибутковий податок. Стягується з фізичних осіб за прогресивною шкалою: мінімальна ставка 19%, максимальна – 53%. Встановлюється щорічно зростаючий неоподатковуваний податком рівень доходів. Резиденти сплачують податок з доходів, отриманих від підприємницької діяльності в Німеччині і за кордоном. У відношенні нерезидентів податок стягується лише з підприємницького доходу в Німеччині; Різновидом прибуткового податку є податок на заробітну плату. Ставки аналогічні ставкам прибуткового податку. Стягується з найманих робітників у Німеччині, у тому числі з нерезидентів, але за особливими правилами.

Податок на додану вартість. На нього припадає приблизно 28% всіх податкових надходжень. Загальна ставка – 15%, але на основні продовольчі товари, на деякі сільськогосподарські товари, медичне устаткування, друковані видання, пасажирський транспорт і окремі інші послуги суспільного призначення – 7%. Обороти кафе і ресторанів оподатковуються за підвищеними ставками. Підприємства сільського та лісового господарства, а також товари, які йдуть на експорт, звільняються від цього виду податку. Акцизи. Стягуються з нафтопродуктів, тютюнових виробів, міцних спиртних напоїв, вина, пива, мінеральної води, кави, а також зі страхових операцій, видовищних заходів та ігорного бізнесу.

Корпоративний податок на прибуток. Якщо прибуток не розподіляється відносно дивідендів – ставка 50%, якщо розподіляється – 36%. Стандартна ставка 45%, для деяких категорій підприємств – 42%, на прибуток, що розподіляється у виді дивідендів – 30% (дивіденди включаються в доходи акціонерів і обкладаються прибутковим податком).

Промисловий податок. Стягується з прибутку й оборотного капіталу юридичних і фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю з прибутку – 5%, з капіталу – 2%.

Поземельний податок. Стягується з земельних ділянок фізичних і юридичних осіб, Базові ставки від 0,26% до 0,6%.

Автотранспортний податок. Стягується з власників автомобілів, у тому числі зареєстрованих за рубежем. Розмір податку залежить від об’єму циліндрів двигуна легкового чи загальної ваги вантажного автомобіля.