Методи виховання поділяють на чотири групи.

1. Методи формування свідомості особистості.

2. Методи організації діяльності, спілкування та формуван­ня позитивного досвіду суспільної поведінки.

3. Методи стимулювання діяльності і поведінки (гра, змаган­ня, заохочення, покарання).

4. Методи самовиховання (самопізнання, самостановлення, саморегуляція).

Бесіда — метод обговорення конкретних знань, фактів, по­дій, вчинків, який передбачає участь двох сторін — виховате­ля і вихованців.

Переконання — система логічних доказів, орієнтованих на критично налаштовану особистість.

Заохочення — вираженням позитивної оцінки діяльності індивідів.

Метод осудження(осуд) — це реакція на небажану діяльність і поведінку.

Гра — вид діяльності, який розгортається або у вигляді зма­гання, або у вигляді зображення якихось ситуацій, смислів, станів, у процесі чого формується і вдосконалюється управлін­ня поведінкою особистості.

Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на ви­роблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Тех­нології особистісно зорієнтованого виховання висувають у центр виховної системи особистість дитини, наполягаючи на необхідності створення комфортних, безконфліктних і безпеч­них умов її розвитку, реалізації її природного потенціалу.

Покарання — моральний, психологічний та юридичний засоби ко­рекції поведінки людини, виправлення її у потрібному для окремого індивіда чи всього суспільства напрямі.

Під методами навчання (дидактичними методами) часто розуміють сукупність шляхів, способів досягнення цілей, вирішення завдань освіти.

Види методів навчання: розповідь, бесіда, лекція, дискусія, робота з книгою, демонстрація, ілюстрація, відеометод (комп'ютер), вправи, лабораторний і практичний метод, пізнавальні ігри, методи програмування навчання, контроль що навчає і ситуаційний метод.

Найважливішим інструментом підвищення ефективності навчання є використання активних методів: методу моделювання, методів модульного навчання, рольових ігор, драматизації, методу конкретної ситуації, методів інциденту, тренування чутливості, « методу мозкової атаки» («мозкового штурму»), ділових ігор, методів занурення (сугестопедія), мікровикладання і багатьох інших.

Інтерактивний (від англійського «interact», «inter» — взаємний, «асt» — діяти) метод передбачає реалізацію взаємодії, діалогу, бесіди безпосередньо з людиною, або за допомогою комп'ютера.

Творчі (проблемні) завдання потребують від учасників не просто­го відтворення інформації, а творчості, оскільки містять у своїх умо­вах елемент невідомості і мають, як правило, якусь кількість (іноді незліченну множину) «правильних відповідей».

Робота в малих групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкуван­ня (зокрема, володіння прийомами активного слухання, вироблення загального рішення, розв'язання протиріч).

Мозковий штурм — це метод, за допомогою якого група людей, зібравшись разом, намагається розв'язати якусь проблему. Мета першого етапу МШ — запропо­нувати якнайбільше варіантів відповідей на запитання. Другий етап МШ — обговорення, класифікація, добір перспектив­них пропозицій.

У рольо­вій грі учасникам пропонується «зіграти» іншу людину або «розі­грати» певну проблемну ситуацію.

Ділова ситуація— це імітація, ідеальне відображення реальної ситуації з життя організа­ції або ж штучно створена ситуація, що відтворює типові проблеми, які виникають в організаційному житті.

Дебати — це суперечка за встановленим рег­ламентом і правилами.