Структура штрих-коду

Структура штрих-кодової позначки ЕАN-13 наведена на рис.1.

Загалом принцип побудови штрих-кодових позначок є для ШК однаковим: заданому набору інформаційних символів відповідає певний набір знаків ШК, який називається сим­волікою ШК. Визначена послідовність двійкових цифр "0" і "1" цифрового коду інформаційного символу подається у зна­кові ШК визначеною послідовністю темних і світлих пара­лельних смужок (штрихів і проміжків).

Послідовності двійкових цифр у ШК подаються такими способами:

♦ у вигляді штрихів і проміжків (елементів), які мають
два значення ширини (вузький елемент - "0", широкий - "1");

♦ у вигляді елементів, що складаються з модулів і мають
більше двох значень ширини, де кожний модуль
відповідає значенню "1" або "0", яке залежить від за­барвлення елемента (штрих - "1", проміжок - "0").

Рис. 2. Структура знаків кодів

Тому доцільно розглянути окремі ознаки, що дозволяють відрізнити дійсні ШК від підроблених (на прикладі ЕАN -ІЗ):

♦ розміри: мінімальна ширина штрих-кодової позначки -29,83 мм, мінімальна висота штрих-кодової позначки (разом з візуально прочитаними знаками - 20,73 мм), мінімальна висота штрихів інформаційних знаків - 18,29 мм; номінальні розміри візуально прочитаних знаків: висота - 2,75 мм, ширина - 1,75 мм, товщина лінії 0,36 мм, крок (відстань між лініями, проведени­ми через центри сусідніх знаків) - 2,20 мм;

♦ колір: штрихи чорні, сині, темно-зелені, темно-коричневі;

♦ проміжки білі, жовті, оранжеві, світло-коричневі.
Не допускається застосування червоних і жовтих
штрихів будь-яких відтінків, бо вони не зчитуються
сканером;

♦ місце нанесення: на поверхні об'єкта з достатньою площею; забороняється розміщення штрих-кодової познач­rи на основі об'єкта;

♦ штрих-кодова позначка може бути
розташована тільки в двох положеннях - штрихи перпендикулярні або паралельні до основи.

ШК не повинні розміщуватися там, де вже є інші елемен­ти маркування (текст, малюнки, перфорація).

На упаковку наносять тільки код ЕАN (нане­сення двох кодів допускається тільки у випадку, коли товаро­виробник зареєстрував обидва коди; у такому разі коди нано­сяться на протилежні боки упаковки).

Із найбільш типових помилок, що допускаються виробни­ками продукції, слід відзначити такі:

♦ не продруковування окремих елементів штрих-коду
(рис. 3, а, б). Як правило, такий дефект можливий,
якщо пошкоджена друкуюча головка або наявні зморшки на термотрансферній стрічці;

♦ зім'яті етикетки (рис. 3. в, г);

♦ частина штрихового коду закрита наклейкою (рис. 3, д);

♦ пошкоджені або забруднені етикетки з штрих-кодовими
позначками (рис. 3, є);

♦ темні плями в середині проміжків (рис. 3, і);

♦ не витримані вимоги щодо висоти штрихів або візуаль­но-прочитаних знаків (рис. 3, к-п).

Рис. 3. Приклади типових помилок, що допускають виробники під час

друкування та розміщення штрих-кодових позначок:

а - Польща (тетарди);

б - Греція (ківі);

в - "Світоч", Україна (шоколад з лісовими горіхами);

г - "Галичина", Україна (яблучно-лимонний сік);

д – Джорджио Армани, (одяг);

є - ТОВ "Техноаквапром", Україна (мінеральна вода);

і - "Лисичанська сода", Україна (сода харчова);

к - АТЕМ, Україна(зошити);

л - (сигарети);

м - "Світоч", Україна (шоколад);

н - "Світоч", Україна (цукерки);

о - Франція (парфуми); п - "Віктар", Україна(мінеральна вода)