Вимоги до дій туриста під час їзди на коні

Перед посадкою на верхового коня потрібно кожного разу перевіряти натягнення підпруги, якщо це необхідно, підтягати її, перевіряти, чи загнузданий кінь. їзда на незагнузданому коні категорично забороняється.

При їзді на коні верхи турист повинен зберігати міцну посадку на будь-якому алюрі, не розпускати повіддя, не втрачати управління конем і бути готовим будь-якої хвилини застосувати необхідні прийоми управління відповідно до ситуації, що склалася.

Забороняється:

- сідати на коня, якщо в пристругах немає двох запасних отворів;

- сідати на коня з правого боку;

- сідати на коня, прив'язаного чумбурним ременем, або при неперекинутих на шию повіддях, а також при повіддях, які не зібрані, або бовтаються;

- випускати батіг з рук, кидати його на шию коня, закріплювати до сідла, намотувати батіг на руку, поміщати під коліно тощо;

- їхати при дуже короткому стремені, що зсуває коліна вгору, при довгому, або таким, що бовтається, стремені, а також поміщати ноги між ременями путилища;

- рухатися з дистанцією менше ніж один корпус коня, повертати коня задом у напрямі людей і коней, що знаходяться поблизу;

- бити і смикати коня повіддям, примушувати його до руху іншими засобами, піднімати на диби; свідомо збільшувати дистанцію з метою наздогнати коня, що йде попереду, риссю або галопом; обганяти коней, що йдуть попереду, якщо це не викликано необхідністю, і здійснювати інші дії, не передбачені програмою руху;

- засовувати руки в кишені, а хлист у чобіт;

- провозити в кишенях гострі, ріжучі і колючі предмети, які можуть травмувати при падінні;

- їхати на хворих, шкутильгаючих конях, з травмованими спиною і загривком;

- їхати з підковою, що бовтається.

У русі і на зупинках категорично забороняється хаотичне скупчення коней. У разі зосередження вершників на зупинці колона перебудовується в шеренгу.

Ворота і хвіртки дверного типу повинні бути відкриті повністю. Рух через неповністю відкриті ворота або хвіртки забороняється.

ІІри проходженні створу воріт, що закладаються жердинами, головний вершник повинен спішитися і звільнити прохід. Забороняється рух через жердини повалених воріт. Замикаючий вершник відновлює цілісність воріт.

ІІри русі по лісу не слід відводити коня від дерева, упираючись у нього рукою; необхідно стежити за висотою дерев, оберігаючи голову.

При здійсненні конем рухів із власної волі — переході на жвавіший алюр — слід спокійно, упевнено і енергійно батогом присікти його ініціативу на самому початку. Пізніше це зробити значно важче. Якщо кінь вийшов з підкорення, необхідно прагнути утриматися в сідлі і зупинити його, здійснюючи рухи по колу. Керівник походу (інструктор) зобов'язаний негайно надати допомоги туристу, перехопити його коня.

ІІри їзді в екіпажах (санях) під час руху забороняється залишати їх обом сідокам одночасно, випускати віжки з рук, намотувати їх на руки, прив'язувати віжки, або обертати їх навколо ноги тощо.

Якщо кінь переступив ногою через віжки, потрібно негайно зупинити його; турист, що сидить з лівого боку, повинен вийти з екіпажа (саней), відстебнути необхідну пряжку віжок, виправити її положення, знову пристебнути кінець віжок до кільця вудил і продовжити рух.

Якщо сани нахилилися набік, слід скоротити рух коня, можна зупинити його, вирівняти сани, пересуваючись у санях, і продовжити рух.

Коли кінь в упряжці виходить з покори і збільшує швидкість, потрібно негайно енергійно прийняти його на віжки, звернути убік з дороги, щоб не вчинити наїзд на тих, що йдуть попереду, продовжити рух по колу доки керівник походу (інструктор) не надасть необхідної допомоги.

У будь-якій несприятливій ситуації не слід залишати екіпаж (сани). Перш ніж вийти з екіпажу (саней), слід зупинити коня.

Залізничний переїзд вершники повинні переходити з дистанцією на один корпус коня; запобіжні засоби зобов'язаний застосовувати кожний вершник. Керівник походу (інструктор) організовує проходження переїзду, переконавшись у безпеці руху, враховуючи дорожні знаки, світлову і звукову сигналізацію, положення шлагбауму і після узгодження з черговим по переїзду. Керівник походу зобов'язаний особисто забезпечити безпечний рух туристів через переїзд. Перетинати залізничні шляхи поза переїздами забороняється.

У зимовий час необхідно уважно стежити за станом обличчя, рук і ніг і не допускати випадків обмороження, переохолодження і перегріву від ходьби пішки і в теплому одязі, щоб уникнути простудних захворювань.

Керівник походу (інструктор) зобов'язаний попереджати про наближення до небезпечної ділянки траси маршруту і стисло інформувати туристів про необхідність додаткових дій з управління конем і заходи забезпечення безпеки руху. На цих ділянках від вершників потрібна велика уважність і сувора дисципліна.

Всі вершники-туристи повинні знати, що керівнику походу надано право припиняти рух, змінювати маршрут на запасний, повертатися на основні і проміжні бази або до найближчих населених пунктів при різкому погіршенні погоди, під час стихійних лих та за інших обставин, що роблять подальший рух маршрутом небезпечним.

Кінь — істота ласкава і чуйна, покірна і старанна. Такі якості вироблені багатовіковим спілкуванням з людиною. Водночас, фізично — це дуже сильна тварина, яка наділена природою потужними засобами захисту від ворогів: зубами і копитами і дивно швидкою реакцією.

Спілкуючись з конем, слід бути впевненим у собі, в правильності своїх дій, спокійним і довірливим, не боятися коня — і він не стане вас боятися. Не слід робити різкі, поривчасті рухи. Всі рухи повинні бути плавними, спокійними, навіть дещо сповільненими і ніби байдужими щодо коня і до того, що ви в даний момент робите. Все це тварина відразу відчує, ситуація тривоги і оборонні реакції зникнуть, і міцний контакт людини і коня як компаньйонів, що робить кожний свою справу, буде забезпеченим. А разом з цим контактом прийде і гарантія вашої безпеки.

Їзда на маршруті — це відпочинок, задоволення. Основний алюр руху на маршруті — крок. Цей алюр визначається вантажем, що перевозиться на верхових і в'ючних конях. Кінною стежкою коні йдуть один за одним ланцюгом.

Планові зупинки в дорозі роблять у цікавих з погляду туризму місцях, але не рідше, ніж через 1—3 години руху. На плановій зупинці туристи спішуються, відв'язують чумбур, відпускають попруги і дозволяють коням щипати траву. Дозволяється одному туристу тримати в поводу двох коней. Якщо є можливість, коней прив'язують. Перед початком подальшого руху поправляють сідла. Розсідлувати коней слід тільки на великих привалах, тривалістю більше години.

Під час денного переходу не слід звертати з кінної стежки без дозволу керівника походу і якщо в цьому немає гострої необхідності за ситуацією, що склалася, особливо при русі лісистою місцевістю або болотистим топким ґрунтом.

Проходження небезпечних ділянок маршруту потребує від туриста-вершника пильності і зібраності, керівник походу має інформувати групу про наближення до небезпечної ділянки.