Підстави припинення цивільно-правового договору

Для повного зясування особливостей припинення та розірвання договору довічного утримання потрібно визначити підстави припинення цивільно-правового договору та які обставини треба відносити до таких підстав. Адже для цивільних, зокрема договірних правовідносин, властивою є їх динаміка, складовий елемент якої — припинення правовідносин.

Підставою припинення цивільно-правового договору, на думку Міхно О., слід вважати юридичний факт чи їх сукупність, тобто життєву обставину або сукупність обставин, з якими норми цивільного права пов'язують припинення договору. Дані обставини можуть бути об'єктивними та суб'єктивними, тобто залежними від волі осіб — сторін договору чи ні. [1;135]

Дія, як підстава припинення цивільно-правового договору — це юридичний факт чи їх сукупність, тобто така життєва обставина або сукупність обставин, що виникають за волею сторони, сторін договору чи інших учасників цивільних правовідносин, які уповноважені законодавством вимагати припинення договору, і спрямовані на припинення договору між його сторонами під час строку дії останнього або після закінчення дії договору в разі, коли його умови не виконані зобов'язаною стороною, а строк позовної давності ще не сплинув. [2;30]

Дії, у свою чергу, можна класифікувати залежно від того, відповідають чи ні вони нормам права, на правомірні та неправомірні. Правомірні дії як юридичні факти за моментом спрямованості волі на юридичні наслідки можна поділити на юридичні акти та юридичні вчинки. Юридичні акти — такі правомірні дії, які здійснюються суб'єктами договірних правовідносин саме з метою припинити договір. Другим видом правомірних дій є юридичні вчинки. Це — дії сторін договору, які спеціально здійснюються без мети припинити договір, але їх наслідком є припинення останнього. Як приклад можна навести невиконання боржником своїх зобов'язань своєчасно. У разі, коли боржник не виконує умови договору і при цьому не має на меті його припиняти, а кредитор втрачає зацікавленість у виконанні договору боржником, договір можна припинити через невиконання стороною його умов. Таке невиконання буде вважатися саме юридичним вчинком. Другою групою дій є неправомірні — такі юридичні факти, які виникають за волею сторони чи сторін договору, спрямовані на його припинення та суперечать нормам права. До неправомірних дій можна віднести невиконання умов договору боржником за умови, що така бездіяльність є елементом складу правопорушення. [3;324]

Подія як юридичний факт є життєвою обставиною чи їх сукупністю, які виникають поза волею осіб — сторони чи сторін цивільно-правового договору та припиняють договір в силу настання таких обставин під час дії договору. Події, у свою чергу, можна поділити на дві групи залежно від того, у разі настання яких стає відсутнім суб'єкт чи об'єкт договору. До першої групи слід віднести смерть фізичної особи — сторони договору, до другої — неможливість виконання через знищення речі, яка є предметом договору. Припинення зобов’язання означає припинення прав і обов’язків, які є його змістом, а тому — смерть фізичної особи, будучи юридичним фактом-подією, безперечно, має правоприпиняючий характер. Припинення права юридичним фактом дією може мати місце, наприклад, при відчуженні власником свого майна за посередництвом цивільно-правової угоди, в разі його конфіскації чи реквізиції. [4]