КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Система економічних поглядів К. Маркса
Система економічних поглядів К. Маркса знайшла найповніше відображення у його фундаментальній праці "Капітал" (табл..6.2.).
Таблиця 6.2. Структура і основний зміст "Капіталу" К. Маркса
| Том | Рік видання | Підзаголовок | Ключова проблема | Структура | Основні категорії та поняття |
| І | 1867. Вийшов з друку за життя К. Маркса за прямого сприяння і матеріальної під-тримки Ф. Енгельса | Процес виробництва капіталу | Теорія додаткової вартості як основа розвитку і вираження відносин найманої праці і капіталу | 7 відділів, 25 розділів. Відділ 1."Товар і гроші". Відділ 2. "Перетворення грошей в капітал". Відділ 3. "Виробництво абсолютної додаткової вартості". Відділ 4. "Виробництво відносної додаткової вартості". Відділ 5. "Виробництво абсолютної і відносної додаткової вартості". Відділ 6. "Заробітна плата". Відділ 7. "Процес нагромадження капіталу" | Споживча вартість; мінова вартість; вартість; конкретна і абстрактна праця, гроші; функції грошей;товар "робоча сила"; додаткова вартість; абсолютна і відносна додаткова вартість; постійний і змінний капітал; норма експлуатації; заробітна плата; органічна будова капіталу; загальний закон капіталістичного нагромадження; закон нагромадження. |
| п | 1885. Був підготовлений до друку Ф. Енгельсом, який виконав заповіт К. Маркса, доопрацювавши його рукописи | Процес обігу капіталу | Теорія відтворення як єдність виробництва та обігу індивідуального і суспільного капіталу | 3 відділи, 21 розділ. Відділ 1. "Метаморфози капіталу та їх кругооборот". Відділ 2. "Оборот капіталу". Відділ 3."Відтворення і обіг усього суспільного капіталу" | Капітал; грошова, продуктивна і товарна форми капіталу; оборот капіталу; стадії обороту капіталу; кругооборот капіталу; час обороту капіталу; швидкість обороту капіталу; основний і оборотний капітал; два підрозділи суспільного виробництва; схеми простого і розширеного відтворення; економічні кризи |
| ш | 1894. Був підготовлений до видання Ф.Енгель-сом. Матеріал потребував значного доопрацювання та логік-ного впо-рядкуван- ня. Енгельс доповнив цей том двома влас- ними стат- тями "За-кон вар- тості і норма при- бутку" та "Біржа" | Процес капіталістичного виробництва, взятий в цілому | Теорія "перетворених форм" додаткової вартості: прибутку, процента, торговельного прибутку і земельної ренти | 7 відділів, 52 розділи. Відділ 1. Перство-рення додаткової вартості в прибуток і норми додаткової вартості в норму прибутку". Відділ 2. "Перство-рення прибутку в середній прибуток" Відділ 3. "Закон тенденції норми прибутку до до зниження". Відділ 4. "Перство-рення товарного капіталу і грошового капіталу у товарно-торговий капітал і грошово- торговий капітал "(купецький капітал)". Відділ 5. "Поділ прибутку на про-цент і підприєм-ницький дохід. Капітал, що дає процент." Відділ 6. "Перство-рення додаткового прибутку у земельну ренту". Відділ 7. "Доходи та їх джерела». | Прибуток; норма прибутку; внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція; ціна виробництва; закон тенденції норм прибутку до зниження; торговельний капітал; торговельний при-буток; позичковий капітал; банків-ський капітал; фіктивний капітал; акціонерні това-риства; диференті-альна рента І і II, абсолютна рента, монопольна рента |
| IV | 1905—1910. Був виданий К. Каутсь- ким на осно- ві частини рукопису К. Маркса 1861 — 1863 рр. | Теорії до- даткової вартості | Критичний огляд відо- мих на той час еконо- мічних теорій з по- гляду трак- тування суті та фор- ми розпо- ділу додат- кової вар- тості | 3 частини І частина (7 розділів, додатки). II частина (19 розділів, додатки). III частина (6 розділів, додатки) | Теорія вартості А. Сміта; "догма Сміта"; мерканти-лісти; фізіократи; економічна таблиця Ф. Кене; теорія вар- тості і земельної ренти Д. Рікардо вульгарна і класична політична економія; суспільне відтворення;еко- номічні кризи; про- дуктивна і непро-дуктивна праця; абсолютна і дифе-ренціальна рента; прибуток; ціна виробництва |
Наріжним каменем економічної теорії К. Маркса є учення про вартість і додаткову вартість. Акцентуючи увагу на тому, що кінцевою метою здійсненого у "Капіталі" дослідження буржуазного способу виробництва і відповідних йому відносин виробництва і обміну є "...відкриття економічного закону руху суспільного виробництва"[8], вчений розпочав аналіз з виявлення природи товару. Він визначив останній як продукт праці, призначений не для власного споживання, а для обміну, і проаналізував дві основні властивості товару:
• споживчу вартість,пов'язану із корисністю речей, їх здатністю задовольняти людські потреби;
• мінову вартість,яка "має насамперед вигляд кількісного
співвідношення, вигляд пропорції, в якій споживчі вартості
одного роду обмінюються на споживчі вартості іншого роду"[9].
Аналізуючи мінову вартість як "необхідний спосіб вираження або форму прояву вартості", К. Маркс розглядав останню як "те спільне, що виражається в міновому відношенні", і "визначається лише кількістю праці, або кількістю робочого часу, суспільно необхідного для... виготовлення" певної споживчо'і вартості[10]. При цьомусуспільно необхідний робочий частрактувався вченим як "той робочий час, який потрібен для виготовлення якої-небудь споживчої вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва і при середньому в певному суспільстві рівні вмілості та інтенсивності праці"[11].
Діалектичний взаємозв'язок вартості та споживчої вартості К. Маркс пояснював двоїстим характером праці, втіленої в товарі:"Будь-яка праця, — писав учений, — є, з одного боку, витрачання людської робочої сили у фізіологічному розуміння слова, — і в цій своїй якості однакової, або абстрактно людської, праця утворює вартість товарів. Будь-яка праця є, з іншого боку, витрачання людської робочої сили в особливій доцільній формі, і в цій своїй якості конкретної корисної праці вона створює споживчі вартості"[12].
Абсолютизуючи роль праці як єдиного фактора вартості, К. Маркс стверджував, що всі товари як вартості є кристалізованою людською працею. Відтак, на відміну від Д. Рікардо, він трактував працю не лише як мірило, але і як субстанцію вартості.Автор "Капіталу" стверджував, що "складна праця означає лише піднесену до степеня або, скоріше, помножену просту працю, отже, менша кількість складної праці дорівнює більшій кількості простої"[13]. Зведення складної праці до простої здійснює, на думку вченого, суспільний процес, який встановлює обмінні пропорції на ринку.
Розвиваючи свої економічні міркування, К. Маркс зазначав, що за умов ринкової економіки обмін товарів здійснюється за законом вартості, тобто усі товари обмінюються на основі втіленої в них людської праці (суспільно необхідного робочого часу).
Спираючись на трудову теорію вартості, вчений обґрунтував теорію додаткової вартості,виробництво і розподіл якої є вузловою проблемою "Капіталу". Слід зазначити, що рікардіанська теорія не могла пояснити походження прибутку капіталіста без визнання порушення одного із найважливіших для класичної школи принципів: трудової вартості й еквівалентності обміну. Згідно з цим підходом купівля капіталістом праці за її вартістю унеможливлювала прибуток; водночас наявність прибутку свідчила про порушення закону вартості. Проблема полягала у тому, що власник грошей повинен був "купити товари за їх вартістю, продати їх за їх вартістю і все-таки отримати в кінці цього процесу більше вартості, ніж він вклав у нього"[14].
К. Маркс вирішив цю проблему, ввівши в науковий обіг нове поняття — товар "робоча сила". Він дотримувався думки, що капіталіст купу є на ринку не працю (яка товаром бути не може, оскільки процес поєднання робочої сили і засобів виробництва не існує до моменту продажу), а здатність до праці — робочу силу. У специфічних особливостях цього товару вчений вбачав таємницю капіталістичної експлуатації.
"Під робочою силою, або здатністю до праці, — писав дослідник, — ми розуміємо сукупність фізичних і духовних здібностей, які має організм, жива особистість людини, і які пускає вона в хід коленого разу, коли виробляє які-небудь споживчі вартості"[15]. Як і будь-який товар робоча сила має дві властивості:
• вартість, яка "визначається робочим часом, необхідним для
виробництва, а значить і відтворення цього специфічного предмета торгівлі" і є еквівалентною вартості життєвих засобів, необхідних для того, щоб "виробити, розвинути, зберегти і увічнити робочу силу"[16];
• споживну вартість, яка "...виявляється лише в процесі дійсного використання, в процесі споживання робочої сили" і "відрізняється від іншої товарної черні тим, що ...створює вартість, і до того жбільшу вартість, ніж коштує вона сама"[17].
Такий підхід уможливив висновок вченого про те, що вартість праці є лише ірраціональним вираженням вартості робочої сили. "Само собою зрозуміло, — писав К. Маркс, — що вартість праці завжди має бути меншою, ніж створена працею нова вартість, бо капіталіст завжди примушує робочу силу функціонувати довше, ніж це потрібно для відтворення її власної вартості"[18].
Різницю між вартістю робочої сили і новою вартістю, створеною робітником, вчений назвав додатковою вартістю, визначивши її як специфічну ознаку та основну мету капіталістичного виробництва.
Маркс хотів довести, що експлуатація не виникає з окремих ситуацій вряди-годи і випадково, а випливає із самої логіки капіталістичної системи неминуче і цілком незалежно від будь-якого індивідуального наміру. Й.Шумпетера
Термін "додаткова вартість" належить соціалісту-рікардіанцю В.Томпсону (1785—1833). Пропагуючи соціалістичні ідеї, соціалісти-рікардіанці опирались на теоретичну спадщину Д. Рікардо: положення про протилежність інтересів робітників та капіталістів та порушення закону вартості при обміні живої праці на капітал. Під додатковою вартістю В. Томпсон розумів продукт, вироблений робітниками і привласнений капіталістом з порушенням закону вартості. У працях "Дослідження про принципи розподілу багатства, найсприятливіші для людського щастя"(1824) та "Винагорода праці" (1827) вчений обґрунтовував необхідність привласнення робітниками всього створеного продукту.
Над "Капіталом" К. Маркс працював більше сорока років. Задуманий як практичний огляд поширених у ті часи економічних теорій, цей твір знайшов початкове втілення у економічних рукописах 1857—1858, 1861—1865 рр., на основі яких К. Маркс планував видати працю в 6 томах, розглянувши проблеми капіталу, земельної власності, найманої праці, держави, міжнародної торгівлі, світового ринку.
Однак після видання першої книги ("До критики політичної економії") вчений змінив свої наміри. У 1866 р. він писав про підготовку "Капіталу", який планував видати у 4 книгах: І — "Процес виробництва капіталу", II — "Процес обігу капіталу", III — "Форми всього процесу в цілому", IV — "До історії теорії".
І том "Капіталу" був опублікований у Німеччині в 1867 р. тиражем 1000 екземплярів. Закінчити II і III томи К. Маркс не зміг. їх видав Ф. Енгельс після смерті К. Маркса у 1885 та 1894 рр. У 1905—1910 рр. К. Каутський опублікував під назвою "Теорії додаткової вартості" ще чотири томи економічних досліджень із Марксової спадщини (IV том "Капіталу").
Переклад та видання "Капіталу" в Англії та США були здійснені лише через 20 років після його виходу в Німеччині та Франції, твір видавався окремими випусками протягом 1872—1875 рр. Водночас у Росії (де на той час ще не було робітничого руху) І том "Капіталу" був опублікований уже в 1872 р. тиражем 3000 екземплярів. Роботу над перекладом твору російською мовою розпочав друг К. Маркса, один із членів російської секції Комуністичного Інтернаціоналу Г. Лопатін (1845—1918), але у зв'язку з арештом він не зміг завершити роботу. Переклад закінчив російський економіст М.Ф. Даніельсон (1844—1918), який переклав також II і III томи "Капіталу". Дозволивши видання книги в Росії, петербурзький цензор написав у висновку: " Можна стверджувати, що мало хто прочитає її в Росії, а ще менше — зрозуміє".
Доля праць К. Маркса виявилась драматичною. Більша частина його цілісних фундаментальних досліджень, у т.ч. II—IV томи "Капіталу", залишилась після смерті вченого в рукописах і була опублікована лише у кінці XIX ст. — першій половині XX ст. Відтак багато ідей німецького мислителя ввійшли в науковий вжиток лише у XX ст., залишаючись довгий час невідомим широкому загалу. На думку відомого американського економіста Дж.К. Ґелбрейта, "З біблейських часів немає іншої видатної особистості, чия творчість піддавалась би настільки різним інтерпретаціям, як "Капітал" К. Маркса".
Детально проаналізувавши процес створення додаткової вартості, К.Маркс поділив робочий день найманого робітника на дві частини. "Ту частину робочого дня, протягом якої він виробляє денну вартість робочої сили, — писав він, — я називаю необхідним робочим часом,а працю, затрачувану протягом цього часу, — необхідною працею... Другий період процесу праці — той, протягом якого робітник працює уже за межами необхідної праці ...я називаю додатковим робочим часом,а затрачену протягом нього працю — додатковою працею"[19].
Вбачаючи сутність капіталістичної експлуатації в привласненні капіталістами неоплаченої (додаткової) праці робітників вчений ввів поняття норми додаткової вартості:
Норма додаткової вартості = Додаткова праця (додатковий продукт) / необхідна праця (необхідний продукт) х 100%.
При цьому він стверджував, що "норма додаткової вартості є точним вираокенням експлуатації робочої сили капіталом, або робітника капіталістом"[20].
Найкраще в моїй книзі: 1) підкреслений уже в першій главі подвійний характер праці... 2) дослідження додаткової вартості незалежно від її специфічних форм: прибутку, процента, земельної ренти і т.д.
Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 95; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |