Тема 2. «Сакральне» і «профанне» як категорії релігійної естетики.

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ З ЕСТЕТИКИ

ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Н. р.

Тема1. Діалектичне осмислення естетичних категорій «прекрасне» та «піднесене»

Методичні рекомендації:

Уважно ознайомитись із змістом плану та списком літератури. Заняття будується як міні-доповіді за теоретичними питаннями з використанням джерел та міні-презентації за питаннями мистецтвознавчо-прикладного характеру. Упродовж заняття виступити зможуть 9 співдоповідачів.

План

1. Прекрасне та потворне як аксіоми естетичного світовідношення :

а) обґрунтування тріади «Істина – добро – краса» в історії естетики, категорії «гармонія», «міра» та «досконалість»;

б) розкрити суть реалістичного методу відображення краси у мистецтві (обґрунтувати прекрасне в творчості Праксителя, Рафаеля, Брюллова);

в) розкрити суть та приклади нереалістичного методу відображення краси у мистецтві (М. Шагала «День народження», О. Архіпенко «Жінка, що розчісується»);

г) співвідношення потворного, огидного і злого в естетичній думці;

д) деформація, демонізація та зооморфізація як засоби візуалізації потворного у мистецтві (Проаналізувати відповідно художні джерела Е.Мунк «Крик», П. Пікассо «Герніка», готичне мистецтво).

2. Естетичний зміст категорій «піднесене» та «нице»:

а) Сутність «піднесеного» в історії естетичної думки. Роль пафосу у творенні естетичного ідеалу;

б) застосувати знання про пафос і піднесене для аналізу скульптурного ряду «статуя Свободи», «Робітник і селянка», «Кий, Щек, Хорив та сестра Либідь»;

в) світоглядні принципи ницого в естетиці;

г) застосувати знання про принципи ницого і проаналізувати відповідні образи з романів Ф. Достоєвського «Злочин і кара», Л.Толстого «Війна і мир».

Література:

Берк Э. Философское исследование о происхождении наших идей возвышенного и прекрасного. - М., 1979.

Вінкельман Й. Про художній ідеал прекрасного. – К., 1972.

Выготский Л.С. Психология искусства. - М.,1968 - Гл. 9,10.

Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного // Он же. Актуальность прекрасного. - М.,1991.

Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4-х томах. - М.,1971, т.1 -97-290; т.3 - С.570-611.

Жан-Поль. Приготовительная школа эстетики. - М.,1981. - С.127-217.

Зольгер К.-В.-Ф. Эрвин. Четыре диалога о прекрасном и об искусстве. - М.,1978.

Кант И. Наблюдение за чувством возвышенного и прекрасного // Соч. В 6-ти томах - М.,1966. - Т.2.

Ковальчук О. Огидне як істина: місце і роль огидного у горизонті суспільних очікувань початку ХХ століття (На матеріалі творів В.Винниченка) // Сіверянський літопис. – 2006. – №5. – С.124 – 129.

Лосев А.Ф., Шестаков В.П. История эстетических категорий. - М.,1965.

Хогарт У. Про красу. – К., 1978.

Панофски Э. Idea: К истории понятия в теориях искусства от античности до классицизма. - СПб., 1999.

Сантаяна Дж. Природа красоты // Современная книга по эстетике. - М., 1957.

Тема 2. «Сакральне» і «профанне» як категорії релігійної естетики.

План:

1. Ідея «сакруму» та «сакрального мистецтва» в естетичних концепціях ХХ століття (П. Флоренський, М. Еліаде, Е. Панофський про сакральне у мистецтві).

2. Церковне християнське мистецтво як естетичний феномен.

3. Естетичні особливості феноменів ісламського та буддистського мистецтва.

4. Парадокси сакрального і профанного в творчості С.Далі

5. Сакральні та профанні мотиви в літературі ХХ століття: творчість Льюіса Клайва та Михайла Булгакова: складнощі визначення сакрального та профанного.

1. Сакральне в кінематографі: анімаційні фільми Н. Березова «Про Василія Блаженого» 2008 р. та О.Петрова «Моя любов» 2006 р.
2. Тренінг: презентувати соціальну рекламу в традиціях християнської етики (естетико-видове рішення за вибором студентів: листівка, плакат, перформанс, переозвучене відео, власне відео, виконання пісні і т.д.)

Література:

Абрамович С.Д. Церковне мистецтво. – Київ, 2005.

Буркхард Т. Сакральное искусство Востока и Запада. Принципы и методы. М., 1999.

Забияко А. П. . Сакральное // Культурология. XX век. Энциклопедия. — СПб.: Университетская книга, 1998

Забияко А. П.. Сакральное как категория феноменологии религии М. Элиаде

Крековецький Р. Богословя та духовність ікони. – Львів, 2000.

Лидов А. М. Иеротопия. Пространственные иконы и образы-парадигмы в византийской культуре. М., 2009

Мень А. Мировая духовная культура. Гл. ІІІ. – М., 1990.

Миролюбов Ю. П. Сакральное Руси. Соч. Т. I. — М., «Золотой Век», 1996. Отто Р. Священное. Об иррациональном в идее божественного и его соотношении с рациональным. СПб., 2008.

Панофский Эрвин, Этюды по иконологии. — СПб,: Азбука-классика, 2009. (Художник и знаток).

Столяр М.Б. Религия советской цивилизации. – К.: Стилос, 2010. – 178 с.

Топоров В. Н. Святость и святые в русской духовной культуре. Т.1. М., 1995, с.7-9, 441—442

Труссон Патрик. Сакральное и миф.

Флоренский П. Иконостас. Храмовое действо как синтез искусств.

Элиаде М. Сакральное и профанное. М., 1994.

Элиаде М. Священное и мирское. – М., 1987.

Этимология и семантика слова 'святость' // Полный Церковно-славянский словарь. М., 1993, с.584.