Сутність фінансової політики, фінансової інфраструктури та фінансового механізму.

Суб’єктом фінансової політики виступає держава.

Фінансова політика – спосіб впливу фінансових відносин на економічний і соціальний розвиток суспільства; знаходиться в безпосередній залежності від характеру виробництва і сутності виробничих відносин; проявляється в системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх розподілу.

Проведення фінансової політики – вироблення основних напрямків використання фінансів, виходячи з необхідності вирішення економічних і соціальних завдань.

Практичне втілення фінансова політика знаходить у фінансових заходах держави за допомогою використання фінансового механізму.

Фінансовий механізм – це сукупність економіко-організаційних і правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, що функціонують у процесі формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів.

Фінансові заходи спрямовані на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання, здійснення контролю за цими процесами.

У вільноринковому середовищі господарювання, на відміну від планово-розподільчої економіки, фінансова політика реалізується через систему фінансового ринку.

Фінансовий ринок – це особливий тип ринку предметом купівлі – продажу на якому виступають різні фінансові інструменти.

Ефективне функціонування ринкової економіки в країні має забезпечуватися через чітко діючий механізм переміщення потоків грошових ресурсів від населення, яка в основному здійснює кінцеві витрати та заощадження, до інвестицій, що реалізуються державою, підприємствами та організаціями.

На це здатен лише чітко функціонуючий фінансовий ринок.

Система сучасного фінансового ринку складається із п’яти основних складових.

Ними є:

1) банківський ринок;

2) ринок цінних паперів (фондовий ринок);

3) валютний ринок;

4) ринок дорогоцінних металів (золото, срібло, платина, паладій);

5) ринок страхових послуг.

Усі складові системи фінансового ринку знаходяться в тісному взаємозв’язку. Основними суб’єктами фінансового ринку є:

- емітенти;

- інвестори;

- фінансові посередники.

Розвинений фінансовий ринок складається з системи різноманітних каналів. Останні можна розділити на такі, що діють у двох основних сферах:

а) канали прямого фінансування за якими фінансові кошти пересуваються безпосередньо від власників заощаджень до позичальників через продаж та купівлю акцій, облігацій та інших цінних паперів;

б) канали непрямого фінансування, за якими потоки фінансових ресурсів від власника заощаджень до позичальників спрямовуються через комплекс фінансових посередників (банки, ощадні та позикові каси, страхові заклади тощо).

В забезпеченні функціонування фінансової системи країни провідну роль відіграє інфраструктура фінансового ринку, або фінансова інфраструктура як частина ринкової інфраструктури.

Фінансова інфраструктура являє собою цілісну сукупність підприємств і організацій – учасників сфери обслуговування фінансових послуг.

Фінансова інфраструктура надає послуги, пов’язані з чотирма основними функціями:

- зниження ступеня економічного ризику, завдяки різним видам страхування, аудиторської діяльності;

- прискорення обігу оборотних коштів завдяки брокерським і маклерським послугам;

- розвиток підприємств за рахунок розширення діяльності оренди і лізінгу, емісії цінних паперів та ін.;

- сприяння маркетингу по доведенню товарів і послуг до споживачів.

Елементи фінансової інфраструктури в сучасній ринковій економіці можна об’єднати в такі підсистеми: організаційно-технічну, кредитно-фінансову та інформаційну.

1. Організаційно-технічна – товарні біржі й аукціони, торгівельні дома і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, оптово-роздрібні організації, асоціації підприємств і споживачів.

2. Кредитно-фінансова підсистема ринкової інфраструктури складається з комерційних та інвестиційних банків, лізингових страхових організацій, інвестиційних компаній.

3. Інформаційну підсистему складають маркетингові компанії, підприємства оперативного зв’язку, рекламні фірми, консалтингові компанії, податкова адміністрація, податкова міліція, митниця, законодавчі органи що регулюють ринок, державні фонди.

У процесі здійснення фінансової політики та функціонування закладів інфраструктури фінансових ринків складається фінансовий механізм, елементами внутрішньої структури якого є:

- фінансове планування;

- фінансові важелі;

- фінансові показники, нормативи і ліміти;

- управління фінансами;

- фінансове право.

Фінансовий механізм виступає як підсистема надбудови стосовно фінансів, що, у свою чергу, виступають підсистемою економічного базису.

Першооснова функціонування фінансового механізму являє собою кількісну визначеність, тобто суму коштів, що формуються, і фінансових ресурсів, що витрачаються на ті або інші цілі.