I. Місцеві фінанси як система.

На початку ХХ ст. набуло поширення визначення місцевих фінансів як місцевого фінансового господарства адміністративних одиниць або як сукупності матеріальних засобів які є в розпорядженні цих одиниць для досягнення їхньої мети.

Місцеві фінанси прийнято розглядати як сукупність соціально-економічних відносин які виникають в процесі формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для вирішення завдань місцевого значення.

Це регульована державним законодавством система що пов’язана з акумулюванням певної частини НД шляхом перерозподілу і використання з урахуванням функцій і повноважень делегованих вищим рівнем бюджетної системи, покладені на муніципальні органи самоврядування.

Є інструментом реалізації функцій інститутів організації суспільного життя та місцевого самоврядування.

Місцеві фінанси як система включають в себе такі взаємопов’язані структурні елементи:

1. Видатки.

2. Доходи.

3. Способи їх формування.

4. Місцеві фінансові інститути.

5. Об’єкти та суб’єкти.

6. Взаємовідносини між ними та іншими ланками.

Залежно від призначення видатків розрізняють такі види:

1. За економічним призначенням:

1) Поточні.

2) Розвитку.

2. За завданням:

1) Власних повноважень (закріплених законодавством).

2) Делегованих повноважень.

Доходи поділяються:

1. За економічним змістом:

1) Власні.

2) Закріплені.

3) Регулюючі.

2. За джерелом:

1) Податкові.

2) Неподаткові (платежі, від майна, від депозитів, трансферти).

3. За способом формування:

1) Місцеві.

2) Частки загальнодержавних податків (наприклад комунальні платежі).

3) Доходи від майна що належать місцевій владі.

Місцеві фінансові інститути що діють в системі місцевих фінансів – місцеві бюджети, позабюджетні фонди, фінанси підприємств комунальної форми власності.

Об’єктом фінансових відносин в сфері місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій та завдань.

Головними суб’єктами є:

1. = Територіальна громада – сукупність громадян, які спільно проживають сільській чи міській місцевості, мають колективні інтереси і визначений законом правовий статус.

2. Органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в конституції.

3. Держава в особі її органів – місцевих державних адміністрацій та центральних органів державної влади.

Європейська хартія була підписана членами ради Європи у 1985 році, Україна вступила – в 1996.

Є багатонаціональним правовим актом, який визначає основні принципи організації місцевих органів самоврядування та регламентує місцеве самоврядування.

Головна ознака фінансової незалежності органів місцевого самоврядування – володіння ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням які покладаються на ці органи.

У відповідності до Європейської хартії місцеве самоврядування визначає право та здатність місцевих органів влади в межах закону керувати суттєвою часткою громадських справ, на свою відповідальність та в інтересах місцевого населення.

Схема визначення потреби у фінансових ресурсах місцевого самоврядування:

1. Визначення сфери діяльності та кола завдань що необхідно визначити (власні або делеговані) (делегований – доручений).

2. Розрахунок мінімальних обсягів фінансових ресурсів необхідних для виконання завдань органів місцевого самоврядування (власні, з інших джерел, передані, загальнодержавні).

3. Визначаються напрямки використання мобілізації фінансових ресурсів – напрямки використання і форми здійснення видатків.

Завдання та функції місцевих органів влади місцевої можна поділити на дві групи:

1. Завдання та функції які взагалі передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів і які є їхньою невід’ємною компетенцією:

1) Власні повноваження цих органів:

- Утримання органів місцевого самоврядування.

- ЖКХ (житлово-комунальне господарство) та благоустрій населених пунктів.

- Програми місцевого значення з питань дітей, молоді, сім’ї .

- Програми соціального захисту окремих категорій громадян.

- Програми з розвитку культури та спорту.

- Пам’ятники архітектури.

- Шляхове господарство місцевого значення.

2) Завдання та функції доручені місцевим органам влади:

- Фінансування органів управління.

- Освіта.

- Охорона здоров’я.

- (усі інші з власних).

2. Делеговані повноваження пов’язані з виконанням зобов’язань які мають загальнодержавне значення.