Розміри відрахувань до соціальних фондів України в 2010 р.

08.07.2010 р. було прийнято ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на зага­льнообов'язкове державне соціальне страхування», який набирає чинності з 01.01.2011 р. Відповідно до норм цього закону, нараховується і сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах:

а) для роботодавців: для бюджетних організацій – 36,3%; для решти - відповідно до класів професійного ризику виробництва від 36,76% до 49,7%; на суму винагороди за цивільно-правовими договорами - 34,7%;

б) для працівників – 3,6% (2,85% - для інвалідів, які працюють на під­приємствах УТОГ, УТОС; 2,6% винагороди за цивільно-правовими договора­ми; 6,1% - для держслужбовців та ін.; 2,6% - для військовослужбовців);

в) для фізичних осіб – підприємців та самозайнятих - 34,7%;

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (стосуються переважно пункту в)).

Страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках Пенсійного фонду перераховуються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених законом пропорцій

Слід відзначити, що загальний рівень внесків протягом останніх років постійно знижується, але ще залишається занадто високим порівняно з середнім рівнем найтиповіших країн ЄС. Крім того, існуючий розподіл сплати внесків в Україні (37 % сплачують підприємства, а від 2,1 до 3,6 % - наймані працівники) спонукає роботодавців, особливо на малих підприємствах, уникати формальної процедури прийняття на роботу, аби потім, коли працівник захворіє чи станеться нещасний випадок, була можливість відмовитися від надання потерпілому соціальної допомоги.

Середній розподіл оплати внесків між роботодавцями й найманими працівниками в європейських країнах становить 45 і 55 %. Звідси витікають найактуальніші для нашої країни завдання:

§ необхідно зменшити ставки соціальних внесків, що призведе до зниження витрат на робочу силу;

§ слід розділити обов’язки між роботодавцями і працівниками рівномірно. Це буде заохочувати роботодавців повно сплачувати страхові внески.

У зарубіжних країнах, крім загальнодержавного соціального страхування, діє й приватне страхування. Різниця між ними полягає в тому, що при приватному страхуванні сума внесків страхувальника і ризик, якому він наражається, та сума виплат, яка отримується, тісно взаємопов’язані. Тобто суми страхових внесків співпадають з виплатами (з урахуванням накопичених відсотків). При державному страхуванні діє перерозподіл доходів.