КОН'ЮНКТУРА ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ

Кон 'юнктура інвестиційного ринку - це форма виявлення на інвести­ційному ринку загалом, або на окремих його сегментах системи факторів (умов), які визначають співвідношення попиту, пропозиції, цін та конкурен­ції [5].

Для кон'юнктури інвестиційного ринку характерні 4 стадії: /) Підйом кон'юнктури, пов'язаний з підвищенням активності рин­кових процесів у зв'язку з пожвавленням економіки загалом. Він характери­зується ростом обсягів попиту на об'єкти інвестування, підвищенням рівня цін, розвитком конкуренції серед інвестиційних посередників.

2) Кон 'юнктурний бум, пов'язаний з різким зростанням попиту на усі інвестиційні товари, які пропозиція не зважаючи на ріст, задовольнити не може. Одночасно ростуть ціни на усі об'єкти інвестування, підвищують­ся доходи інвесторів та інвестиційних посередників.

3) Ослаблення кон'юнктури, пов'язане зі зниженням інвестиційної активності через спад в економіці загалом, майже повним насиченням попи­ту на об'єкти інвестування та деяким надлишком їх пропозиції. Для цієї стадії характерні спочатку стабілізація, а потім і початок зниження рівня цін на більшість об'єктів інвестування. Відповідно знижуються доходи інвесто­рів та інвестиційних посередників.

4) Кон 'юнктурний спад - це найбільш не сприятлива стадія на інве­стиційному ринку з позицій інвестиційної активності. Вона характеризуєть­ся найнижчим рівнем попиту та скороченням обсягів пропозиції об'єктів інвестування. На цій стадії кон'юнктури ринку суттєво знижуються ціни на об'єкти інвестування, а доходи інвесторів та інвестиційних посередників падають до найнижчої позначки, а в ряді випадків інвестиційна діяльність є збитковою.

Таким чином, інвестиційний ринок розвивається циклічно та мінливо згідно з кон'юнктурною тенденцією, див. рис. 2.2.

У зв'язку з тим, що кон'юнктура інвестиційного ринку постійно змі­нюється, то для формування ефективної інвестиційної стратегії та прийнят­тя економічно обгрунтованих інвестиційних рішень її необхідно системати­чно досліджувати. Вивчення кон'юнктури інвестиційного ринку охоплює такі стадії:

• Поточне спостереження за інвестиційною активністю і, насампе­ред, в тих сегментах ринку, в яких планується здійснити, або вже здійсню­ється інвестиційна діяльність.

• Аналіз поточної кон 'юнктури інвестиційного ринку та виявлення сучасних тенденцій її розвитку. Цей аналіз складається з виявлення особли­востей конкретних сегментів інвестиційного ринку і тих змін, які відбува­ються на ринку у момент спостереження, порівняно з попереднім періодом.

• Прогнозування кон 'юнкпщт інвестиційного ринку для вибору осно­вних напрямів стратегії інвестиційної діяльності та формування інвести­ційного портфеля. Основне завдання прогнозу - визначити тенденції фак­торів, які формують інвестиційний клімат та які впливають на стан інвести­ційного ринку у перспективі.

Кон'юнктура інвестиційного ринку змінюється під впливом інвести­ційного клімату.

Інвестиційний клімат - це сукупність політичних, правових, еконо­мічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів. Сприятливий інвестиційний

клімат повинен забезпечити, насамперед, захист прав інвестора від інвести­ційних ризиків, тобто непередбачених втрат доходу і капіталу.

До чинників, що формують інвестиційний клімат належать:

* рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного ринку, який містить стан та структура виробництва, рівень розвитку робочої сили, стан ринку інвестиційних товарів та послуг тощо;

* політичні та правові чинники - створення відповідного законода­вчого та нормативного поля, яке залежить від політичної волі законодавчої та виконавчої гілок влади; заходи з державної підтримки та стимулювання інвестиційної діяльності; досягнення стабільності національної грошової одиниці; валютне регулювання; забезпечення привабливості об'єктів інвес­тування.

* стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових посередників: рівень розвитку та функціонування фінансового ринку; інвес­тиційна діяльність банків; інвестиційна політика НБУ.

* статус іноземного інвестора: режим іноземного інвестування; діяльність міжнародних фінансово-кредитних інституцій; наявність вільних економічних та офшорних зон.

* інвестиційну активність населення: відносини власності в дер­жаві; стан ринку нерухомості; стабільність національної валюти тощо.

На жаль, кризові процеси та інфляція призвели сьогодні до порушен­ня оптимальних співвідношень між національними заощадженнями та інве­стиціями в народне господарство: щороку значна частина заощаджень за­лишалася неконвертованою в інвестиції. Як наслідок, не повністю викорис­товуються можливості нарощування інвестиційного потенціалу національ­ної економіки. Особливо давалися в знаки такі негативні чинники:

* недосконалість законодавства, що регулює інвестиційну діяль­ність;

* відсутність скоординованої державної інвестиційної політики, спрямованої на перетворення ринків капіталу в один із головних механізмів реалізації інвестиційного потенціалу національної економіки;

* низька дієздатність банківсько-кредитної системи та її фактична неспроможність акумулювати достатньо високий інвестиційний потенціал населення;

* нерозвиненість фондового ринку, відсутність розвиненої мережі інституційних інвесторів, необхідної системи страхування інвестиційних ризиків та іпотечних відносин, лізингу та інших інститутів фінансування;

* низький рівень капіталізації прибутків підприємств та відсутність економічних та (податкових) стимулів для інвестування;

* неефективне та безсистемне використання амортизаційних фон­дів;

* розпорошування інвестиційних бюджетних коштів - спрямування інвестиційного потенціалу приватизації переважно на цілі бюджетного спо­живання;

* наявність проблем у корпоративному секторі та незахищеність прав інвесторів;

* низький рівень торговельної активності на вітчизняному ринку акцій внаслідок того, що контрольні пакети акцій належать великим влас­никам, які не зацікавлені у додаткових їх випусках;

* недостатнє висвітлення інформації про емітентів, професійних учасників ринку цінних паперів, ризиків стосовно фінансових інструментів, що перешкоджає оцінці інвестором реальної вартості і потенціалу українсь­ких підприємств, прийняттю ним інвестиційних рішень;

* значні обсяги тіньового бізнесу як основного джерела нелегаль­ного накопичення та вивезення капіталу.

Отже, на інвестиційному ринку накопичилися проблеми, які потре­бують невідкладного розв'язання. Оптимальний варіант розв'язання цих проблем має визначатися на основі порівняльного аналізу розвитку світових ринків інвестиційного капіталу, тенденціями розвитку яких є:

* створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових сис­тем для обслуговування світової торгівлі;

* підвищення рівня використання новітніх інформаційних і фінансових технологій, впровадження фінансового інжинірингу;

* універсалізація діяльності фінансових установ (як банківських, так і небанківських), внаслідок чого увага приділяється, передусім, якості, швидкості та мінімальній ризикованості послуг, а не спеціалізації цих установ за видами фінансових послуг;

* зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвесту­вання, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній тощо) у здійсненні фінансових інвестицій через ринки капіталу;

* комерціалізація центральних ринкових інституцій, тобто остаточний перехід від публічних форм управління системоутворюючими організа­ціями до приватних;

* консолідація корпоратпзованих інституцій інфраструктури ринків капі­талу, яка відбувається згідно з утвореною природнім шляхом формою того чи іншого регульованого ринку (горизонтальна консолідація), що має, здебільшого, наднаціональний характер, або здійснювана за ініціа­тивою держави і за згодою учасників ринків у межах однієї країни (вер­тикальна консолідація);

* консолідація системи державного регулювання всіма складовими рин­ків капіталу, що завершилася в багатьох країнах утворенням єдиного

державного органу консолідованого нагляду за фінансовими послугами та ринками, з одночасною дерегуляцісю окремих складових ринків ка­піталу та посиленням їх саморегулювання.

З метою створення привабливого інвестиційного клімату та активіза­ції інвестиційної діяльності задля забезпечення сталого економічного зрос­тання та підвищення життєвого рівня населення необхідно: 1) для створення привабливого інвестиційного середовища для прива­тного не позичкового капіталу:

* дерегулювання підприємницької діяльності та лібералізація ділової активності;

* завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка б грунтувалася на принципах рівності всіх інвесторів;

* забезпечення прозорості процедур прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади;

* удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних ак­ціонерів;

* підвищення ефективності процедур банкрутства;

* забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та підви­щення прозорості процедури адміністрування податків, безумовного дотри­мання прав платників податків;

* підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації;

* подальше проведення адміністративної реформи з метою вдоскона­лення та підвищення ефективності державного управління, усунення бюро­кратизму та проявів корупції;

* зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації бан­ківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів;

* пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зо­нах;

* сприяння судовій реформі та безумовному виконанню судових рі­шень;

* створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріорите­тні галузі української економіки;

2) у сфері розвитку інвестиційної діяльності держави:

- усунення структурних деформацій в економіці України шляхом випереджаючого нарощування темпів розвитку споживчих галузей та сфери послуг;

- розширення та модернізація транспортної інфраструктури, зок­рема газотранспортної системи, створення умов для зростання обсягів тран­зитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспорт­них коридорів на основі залучення інвестицій у розвиток транспортної ін-

фраструктури, дорожнього господарства, з використанням механізмів кон­цесії та лізингу;

-сприяння збільшенню обсягу інвестицій у галузі зв'язку та теле­комунікаційних послуг;

-стимулювання залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.