Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери

ТЕМА 5. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ. МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ

1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери

2. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери

3. Організація моніторингу соціально-трудової сфери в Україні

4. Цілі, завдання, пріоритетні напрями діяльності МОП

Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери

Розвиток соціально-тру­дових відносин в сучасних умовах характеризуються зростанням складності та бага­тогранності соціально-економічних процесів, зумовлюють підвищення відповідальності за прийняття управлінських рішень у цій сфері, які приймаються на всіх рівнях стосунків соціальних об'єктів. Це передбачає володіння об'єктивною, точною та релеванною інформацією. І одночасно це вимагає знання реальної ситуації в країні, її регіонах та на підпри­ємствах, вчасного виявлення та оцінки проблем, які вини­кають. Тільки володіння об'єктивною інформацією про причини та наслідки соціально-економічного реформування дає змогу оці­нювати його ефективність, розробляти заходи щодо його коригу­вання для подальшого покращання ситуації. Для досягнення та­ких цілей необхідна система моніторингу. Моніторинг використовується в різноманітних сферах діяль­ності.

Моніторинг - це система послідовного збору даних про складні явища, які описуються за допомогою певних показників з метою оперативної діагностики стану об'єкта дослідження, відстеження тенденцій і динаміки змін, що відбуваються, і на цій основі прийняття оптимальних управлінських рішень.

Міжнародною організацією праці моніторинг визначається як постійний або періодичний перегляд виконання адміністрацією соціальних програм з метою оцінки поточних результатів, виявлення труднощів, негативних тенденцій та розробки рекомендацій для їх усунення та впро­вадження в практику ефективної соціальної політики.

Проведення моніторингу ґрунтується на таких основних принципах:

Принцип тотожності - відповідність між системою моніторингу та об'єктом дослідження

Принцип єдності об'єкта спостереження - підпорядкування всіх окремих, часткових досліджень загальним соціально-економічним завданням

Принцип комплексності - спостереження за змінами в соціально-економічній системі в цілому, а не в окремих її елементах (сферах та аспектах діяльності)

Одним з основних напрямів соціально-економічного моні­торингу є моніторинг соціально-трудової сфери, тобто оцінка її стану й розвитку.

Моніторинг соціально-трудової сфери необхідно розглядати як один із найбільш важливих інструментів розробки обґрунтованої державної соціальної політики. Основні його завдання — це по­стійне спостереження за фактичним станом справ у сфері соціаль­но-трудових відносин, систематичний аналіз процесів, які в ній проходять, попередження негативних тенденцій, які могли б призве­сти до соціальної напруги, а також короткостроковий прогноз мож­ливих змін у цій сфері.

Моніторинг соціально-трудової сфери- це комплексна державна система безперервного спостереження за фак­тичним станом справ у соціально-трудовій сфері.

Моніторинг соціально-трудової сфери грунтується на розв'язанні трьох основних груп завдань:

Методичні завдання - спрямовані на розроблення наукових основ, структури і системи показників моніторингу, методів побудови вибірки та інструментарію, що дає змогу отримувати надійні результати дослідження

Наукові завдання - полягають у відсслідуовуванні й аналізі змін у соціально-трудовій сфері суспільства (вивчення трудових відносин, рівня та якості життя населення; оцінювання поведінки людей, змін у соціальній структурі суспільства; розроблення прогнозів тощо)

Інформаційні завдання - спрямовані на забезпечення об'єктивною, достовірною, науковою інформацією науковців і керівників усіх рівнів та інших споживачів.

На рівні підприємства моніторинг соціально-трудових процесів є системою збирання інформації про соціальні про­цеси у сфері праці та соціально-трудові відносини з метою діагностики, аналізу, оцінювання стану та ефективності функціонування соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові процеси протікають в двох площинах: у сфері виробництва та у середовищі проживання людини. Відповідно об'єктом дослідження соціально-трудового моніторингу виступають:

- по-перше, підприємства й організації, де люди працюють;

- по-друге, території, де люди проживають і розташовані підприємства;

- по-третє, спільноти, в які люди об'єднуються.

Всі параметри соці­ально-трудової сфери можливо всебічно оцінити тільки за комп­лексного підходу, коли за об'єкт дослідження беруться не тільки окремі людські спільноти, підприємства й організації, але і міста, райони, області, країна в цілому.

в Україні створюється та впроваджується нова система аналізу і прогнозування процесів, які протікають у соціально-тру­довій сфері, комплексна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері на основі єдиної системи показників і методології їх формування, запрова­дження нових форм і методів дослідження, об'єднання інформацій­них потоків різних органів виконавчої влади, а також галузей і підприємств для підвищення рівня узагальнення і якості аналізу.

Проводячи дослідження за програмою моніторингу, необхідно своєчасно виявляти зміни, які відбуваються у соціально-трудовій сфері, а також фактори, які впливають на ці зміни. Необхідно здійснювати короткострокове прогнозування протікання найваж­ливіших соціально-трудових процесів, попереджувати й усувати негативні тенденції, які ведуть до формування і розвитку осередків напруги. Проведення моніторингу дає змогу оцінити повноту й ефективність реалізації законодавчих актів з питань соціально-трудової політики, сприяти прийняттю оптимальних рішень на різних рівнях управління.

В дослідженні зайнятості, ринку праці, трудових відносин, при визначенні пріоритетів та реалізації політики в цій сфері інформа­ція також набуває важливого значення. Зокрема здійснення полі­тики регулювання соціально-трудових відносин не може не спира­тися на достовірні та точні дані про тенденції розвитку в сфері праці та зайнятості. Функціонування ринку праці також відбувається через задоволення інформаційних потреб основних суб'єктів рин­ку праці про наявність робочих місць і робочої сили, тобто сама ін­формація виступає важливим елементом трудового посередництва та професійної орієнтації.

В міжнародних документах сформульовані головні цілі стати­стики та збирання інформації про трудову діяльність населення: вимірювання людських та трудових ресурсів з метою здійснення макроекономічного аналізу і планування розвитку цих ресурсів, а також вимірювання зайнятості, доходів та інших аспектів трудо­вої діяльності для розробки та реалізації програм у сфері соціальної політики та політики, спрямованої на регулювання ринку праці.

Джерелами інформації для моніторингу соціально-трудової сфери є статистичні показники, які характеризують соціально-демографічний стан населення, зайнятість, ринок праці та безробіття, умови праці на підприємствах, доходи та рівень життя населення.

Під час моніторингу статистична інформація поєд­нується з соціологічною, що підвищує обґрунтованість і віро­гідність інформації, оскільки багато даних відсутні в статис­тичній звітності й можуть бути отримані тільки за допомогою опитувань експертів — керівників і спеціалістів та дані працівників підприємств і організацій, які збираються в ході соціологічних обстежень. Отже, завдяки моніторингу вдається одержати дані, які раніше не відображалися жодним інформаційним каналом або істотно спотворювалися.

До основних джерел інформації про зайнятість та соціально-трудові відносини належать такі:

• адміністративна статистика;

• вибіркові обстеження домогосподарств;

• переписи населення;

• вибіркові обстеження та перепис підприємств;

• соціологічні обстеження.

Адміністративна статистика- це стандартизовані дані статистичної звітності підприємств, державної служби зай­нятості та інших суб'єктів економічної діяльності, органів державного управління. До основних переваг цього джерела інформації належать: відносна дешевизна; постійність інформації, яка дає змогу стежити за тривалістю та динамікою процесів; можливість отримання інформації за конкретними групами сукупності без похибки у вибірці. До недоліків даного способу отримання інформації слід віднести: охоплення зареєстрованого контингенту тільки формально, відповідно до прийнятих правил; залежність від змін у законодавстві; неможливість отримати комплексну інформацію щодо окремого об'єкта.

Вибіркові обстеження домогосподарств - це дослідження у вигляді регулярного опитування (раз на рік, на півроку, на квартал)., яке дозволяє отримати інформацію про робочу силу, зайнятих та безробітних, їхній рівень життя.Ці обстеження дають можливість отримати інфор­мацію про всю робочу силу, її структуру, здійснити одночасне, загальне та взаємовиключне вимірювання кількості зайнятих, безробітних, економічно неактивного населення, отримати достовірні дані про їхній рівень життя. Багато міжнародних стандартів та класифікацій можуть бути застосовані лише за умов регулярного здійснення вибіркового обстеження домогосподарств.

До основних переваг цього джерела інформації належать: визначення статусу зайнятості відповідає прий­нятим міжнародним стандартам та визначенням; обстеження дає інформацію про весь контингент, що вивчається; результати досліджень різних періодів є порівнянними між собою; надається велика кількість додаткової інформації; отримується комплексна інформація щодо індивідуального об'єкта, що дає змогу досліджувати взаємозв'язки різних характеристик; дослідження може здійснюватися незалежно від інших, не потребує адаптації до наявних статистичних систем чи їх зміни.

До недоліків вибіркових обстежень домогосподарств відносять такі: використання вибірки мало підходить для аналізу даних на окремій місцевості, оскільки з поділом вибірки підвищується її похибка; необхідність вкладення великих коштів та зусиль зумовлює здійснення такого дослідження не частіше, ніж раз на квартал, поряд з тим, що адміністративні джерела здатні давати більш оперативні дані; непостійність вибірки ускладнює отримання даних за тривалий період спостереження.

Вибіркові обстеження підприємств - це інформація про трудову діяльність підприємств, отримана шляхом дослідження й аналізу виробничих процесів.Вони є єдиним джерелом інформації про внутрішні ринки праці. Перевагами цього джерела інформації є: аналіз взаємозв'язку зайнятості, відпрацьованого робочого часу та отримання винагороди; вибірковість дослідження, яке можна здійснювати за певними економічними секторами. До недоліків цього джерела інформації належать такі: дослідження не дозволяють проаналізувати неформальний ринок праці; не дають повного уявлення про трудову діяльність працівника, оскільки обмежують її підприємством та не фіксують вторинну зайнятість, якщо вона не пов'язана із цим самим підпри­ємством.

Перепис населення - це процес збору, узагальнення, оцінювання, аналізу та публікації демографічних, економічних і соціальних даних про населення, яке проживає у відповідний проміжок часу в країні чи на чітко відмежованій територіїПерепис населеннядозволяє отримати повну всеосяжну інформацію про населення, що вимагає обмеженості переліку питань з приводу кожного конкретного аспекту дослідження населення. Перепис населення має дещо спільне зі способом збору інформації - вибіркові обстеження домогосподарств. Головна відмінність між ними полягає в масштабах обсте­ження, тобто в повному охопленні досліджуваної сукупності населення за переписом, на відміну від вибіркових обстежень домогосподарств.

Масштаби перепису не дають змогу здійснювати його часто, звичайно він проводиться раз на десять років. Однією з основних переваг інформації перепису є можливість здійс­нення регіонального та міжрегіонального аналізу. Найповніше охоплення населення уможливлює отримання повної, без похибок, інформації.

Проводячи моніторинг соціально-трудової сфери, необхідно ви­користовувати також дані досліджень наукових організацій. Най­більш важливими є дані соціологічних обстежень з різноманітних питань моніторингу. Моніторинг соціально-трудової сфери вклю­чає обов'язкове соціологічне обстеження базових підприємств, а також вибіркове й одноразове обстеження підприємств, регіонів, окремих груп людей, домашніх господарств.

Соціологічні обстеження у сфері праці- це аналіз соціальних явищ і процесів формування, функціонування і розвитку соціальних груп та окремих працівників за допомогою соціологічних методів, які дозволяють систематизувати факти про процеси, відносини, взаємозв'язки, залежності, для того, щоб зробити обґрун­товані висновки і рекомендації. Основна мета проведення соціологічних обстежень - підвищення ефективності трудової діяльності за умови забезпечення розвитку працівників, задоволення їхніх потреб, формування позитивних трудових відносин у колективі.

В ході проведення соціологічного дослідження засто­совують такі методи збору первинної інформації:

- аналіз документів - полягає у вивченні документальних матеріалів для обгрунтованих висновків та рекомендацій;

- спостереження – полягає у систематичній фіксації процесів соціально-трудової сфери;

- експертний — метод, пов'язаний зі штучним створенням експери-ментальної ситуації;

- опитування - найпоширеніший метод соціологічного досліджен­ня, який полягає в отриманні відповідей на конкретні питання. Джерелом інформації під час опитування є словесне повідомлен­ня, міркування опитуваного. Розрізняють такі різновиди опиту­вання:

- анкетування (письмове заочне опитування),:

- інтерв'ю (усна співбесіда, очне опитування);

- експертне опитування (отримання відповідей від компетентних у досліджуваній проблемі осіб);

- експертне опитування (отримання відповідей від осіб, компетентних у досліджуваній проблемі).

Для проведення соціологічних обстежень у сфері ринку праці доцільно користуватися паралельно кількома методами збору інформації.

При здійсненні моніторингу соціально-трудової сфери на дер­жавному і регіональному рівнях система показників, що аналізуються, характеризує: міграційні та соціально-демографічні проце­си; структуру зайнятості, тенденції руху зайнятих, стан системи підготовки і перепідготовки кадрів; проблеми і тенденції розвитку безробіття, у тому числі прихованого; умови та охорону праці; дохо­ди і рівень життя населення, його соціальне самопочуття і т. ін.

На рівні підприємств, установ, організацій мають аналізуватись показники, які характеризують:

- зайнятість - рух персоналу, підготовку і перепідготовку кадрів, зміни чисельності та структу­ри зайнятих і т. д.;

- умови та охорону праці - стан виробничого середовища на підприємстві, масштаби зайнятості на шкідливих і тяжких фізичних роботах, рівень виробничого травматизму тощо;

- оплату праці й форми соціальної підтримки працівників, рівень середньомісячної заробітної плати працівників різних категорій, структуру і масштаби грошових виплат працівникам підприємств у формі премій, матеріальної допомоги, доплат і т. д.;

- стан трудо­вих відносин - кількість трудових спорів, їх причини, кількість урегульованих трудових спорів без звернення у вищі інстанції, міру виконання трудових договорів, стан страйкового руху тощо.