Щодо продовження строків ведення, зупинення, поновлення та закриття оперативно-розшукових справ, використання ма­теріалів оперативно-розшукової діяльності.

При перевірці законності прийняття зазначених рішень, необхідно впевнитися, що строки ведення оперативно-розшукової справи не порушуються та обчислюються працівниками підрозділів правильно (додержання положень ст. 9¹ Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”).

Звертати увагу на те, що строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців начальниками головних самостійних управлінь МВС за наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно-розшукової справи, про участь особи у підготовці або вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину.

В Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачено тільки один випадок отримання згоди прокурора на продовження строків ведення оперативно-розшукової справи, коли Генеральний прокурор України дає згоду на продовження строку ведення оперативно-розшукової справи понад 18 місяців стосовно іноземців. Інших обов’язкових випадків закон не передбачає.

Про продовження строків ведення оперативно-розшукової справи повинна виноситися постанова, яка підлягає затвердженню уповноваженою службовою особою згідно з вимогами ст.9¹ Закону.

Перевірка законності винесення постанов про припинення та поновлення обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи має на меті з’ясувати, що такі постанови існують, вони мотивовані та затверджені начальником відповідного органу або його заступником. При цьому слід мати на увазі, що закон передбачає лише дві причини, з яких строк обчислення оперативно-розшукової справи може бути припинено: якщо особа, стосовно якої заведено оперативно-розшукову справу, тимчасово вибула за межі України або якщо вона тяжко захворіла, тому можливість проводити щодо неї оперативно-розшукову діяльність відсутня.

Перевірку законності закриття оперативно-розшукової справи необхідно починати зі співставлення постанови про за­криття з постановою про її заведення, що дозволить встановити, чи досягнуто під час проведення оперативно-розшукової діяльності поставленої мети. Якщо ж мети не досягнуто, то треба з'ясувати причини цього (вони повинні бути відображені в постанові про закриття оперативно-розшукової справи).

Зокрема, у разі спростування підозри стосовно особи або групи осіб щодо підготовки або вчинення ними злочинів, слід перевірити питання про законність заведення оперативно-розшукової справи, проведення всіх необхідних оперативно-розшукових заходів, спрямованих на перевірку вказаних обставин. Нерідко мають місце випад­ки, коли оперативно-розшукова справа заведена на підставі оперативних матеріалів, а мотивом закриття справи є знов-таки оперативне донесення про те, що особа чи група осіб припинила злочинну діяльність (відмовилась від неї) або злочинна група розпалась. При цьому питання про притягнення до передбаченої законом відповідальності за вчинені раніше злочини (про що, як правило, йдеться в постановах про заведення оперативно-розшукової справи) взагалі залишається від­критим. Нерідко такі суперечності можна виявити під час співставлення описової та резолютивної частин постанови про закриття оперативно-розшукової справи.

Тому обґрунтованість заведення кожної такої закритої справи, достатність та повноту про­ведених у ній оперативно-розшукових заходів необхідно ретельно перевірити, доручивши керівництву оперативного підрозділу про­вести відомчу перевірку. З’ясувати, чи дійсно відсутня необхідність у подальшому прове­денні оперативно-розшукової діяльності саме з тих причин, що вказані в постанові про закриття справи.

Обов'язково перевіряється, чи закрита оперативно-розшукова справа відносно саме тих осіб, на яких вона заведе­на, і щодо тих фактів (діяльності), за якими була підозра при її заведенні. Непоодинокі випад­ки, коли оперативно-розшукові справи закриваються як реалізовані шляхом порушення кримінальної справи, у той же оперативно-розшукову справу заведено за підготовкою чи вчиненням іншого злочину, а цей злочин виявлено вже в ході проведення оперативно-розшукових заходів (на­приклад, оперативно-розшукову справу заведено за фактами вчинення грабежів і розбоїв, а закрито у зв’язку з вчиненням хуліганства, ДТП тощо). Тобто оперативно-розшукова діяльність саме в напрямку викриття вчинення грабежів і розбоїв не проводилась.

Крім того, треба пересвідчитися, що рішення в оперативно-розшуковій справі прийнято стосовно всіх осіб (у разі ведення справи на групу осіб). У постанові про закриття повинно бути зазначено, на якій підставі справа закрита стосовно кожної особи. Ці підстави можуть бути різними. Наприклад, стосовно однієї особи справа закрита на підставі набрання законної сили вироку суду, а стосовно іншої – на підставі невстановлення у передбачені законом строки даних, що вказують на ознаки злочину в її діях. Перевіряючи закриту справу, необхідно звертати особливу увагу на можливу наявність в ній ма­теріалів, за якими треба приймати рішення в порядку ст. 97 КПК України, проте таке рішення не приймалося.

За таких обставин такі постанови про закриття оперативно-розшукової справи підлягають скасуванню.

Також необхідно перевірити, чи повідомлявся упродовж трьох днів суд про закриття оперативно-розшукової справи, якщо у справі судом надавався дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права громадян.

Вивчення закритих оперативно-розшукових справ передбачає обов'язкову перевірку виконання оперативним підрозділом вимог ст. 10 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" щодо використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності:

- як приводів та підстав для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій;

- для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами в кримінальній справі (особ­ливу увагу необхідно звернути на використання результатів проведення оперативно-розшукових заходів, що тимчасово об­межують права та свободи фізичних і юридичних осіб);

- для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку злочинців та осіб, які без­вісно зникли;

- для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;

- для інформування державних органів відповідно до їх компетенції (зокрема, при отриманні даних про таку протиправну діяльність,що не тягне за собою кримінальної відповідальності);

- для забезпечення безпеки осіб, взятих під охорону.

Наявність у матеріалах оперативно-розшукових справ, наприклад, документів, якими зафіксовано результати проведення оперативно-розшукових заходів та які повинні бути використані відповідно до ст. 10 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність”, за відсутності відповідних протоколів свідчить про порушення вимог закону.

Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності виходить, передусім, з виконання завдань, покладених на оперативні підрозділи щодо забезпечення своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів, притя­гнення до передбаченої законом відповідальності осіб, що їх вчинили, розшуку злочинців, а також безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів сімей та близьких родичів цих осіб. Прокурорам необхідно перевіряти чи дотримані при використанні матеріалів оперативно-розшукової діяльності вимоги ч.ч.12-13 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність

У разі, коли матеріали, одержані у процесі здійснення з дозволу суду оперативних заходів, приєднуються до кримінальної справи в якості доказів, голова апеляційного суду чи його заступник видає слідчому не постанову, яка була прийнята на здійснення того чи іншого заходу, а довідку про те, що такий дозвіл судом надавався.