Клавдій Птолемей

Знаменитий александрійський астроном, математик і географ II століття зв. е. Клавдій Птолемей – одну з найбільших фігур у історії науки епохи пізнього еллінізму. У історії ж астрономії Птолемею був рівних протягом усього тисячоліття – від Гіппарха (ІІ. до зв. е.) до Бируни (X-XI в. зв. е.).

Історія досить дивним чином повелася з особистістю і працями Птолемея. Про його життя й агентської діяльності немає жодних згадувань і історикам тієї епохи, що він жив. Якщо, наприклад, про його сучасника римському естествоиспытателе і лікарі Галене відомо, що він у Пергамі в 129 р. зв. е. і помер близько 201 р., то навіть приблизні дати його й смерті Птолемея невідомі, як невідомі чи якісь факти його біографії.

Птолемею пощастило: у іншому. Майже всі його основні твори збереглися і було належно оцінені нащадками, починаючи з його молодших сучасників (Веттий Валент і хоча б Гален) і закінчуючи астрономами нашого часу. Основний працю Птолемея, відомий нині під назвою «Альмагест», був із грецького на сірійський, среднеперсидский (пехлеві), арабський, санскрит, латину, а пізніше – французькою, німецький, англійської і російською мовами. Аж по початку XVII в. він був основним підручником з астрономії.

З ім'ям Птолемея зазвичай пов'язують так звану «систему світу Птолемея», де у центрі розташована Земля, а навколо по круговим орбітам звертаються Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер і Сатурн. У цьому п'ять планет рухаються не безпосередньо навколо Землі, а, по малим колам – эпициклам, центри яких обертаються навколо Землі на інших колам – деферентам.

Геоцентрическая система Птолемея протиставляється геліоцентричної системі Коперника, який скоїв воістину революційний переворот, поставивши до центру нашої планетної системи Сонце і звівши Землю до становища рядовий планети, та керівництво нібито усунув епіцикли, показавши, що вони були потрібні тільки до уявлення руху Землі навколо Сонця.

Ця спрощена схема, глибоко вкоренилася чимало лекторів, вчителів, у студентів і навіть науковців, насправді у разі не точна, а в чомусь хибна.

Ті ілюстрації, які зображують у книжках «систему Птолемея», це лише грубі ескізи, відбивають лише окремі при знаки його системи: центральне становище Землі та наявність деферентов і епіциклів. Але Земля у Птолемея не збігалася з центрами деферентов, а становище епіциклів та тіла планет ними чого залежало від становища Сонця; теоретично планетних рухів Птолемея були й інші кола (эквант, эксцентр).

У «Альмагесті» Птолемей широко використовує результати спостережень і побудови свого попередника Гіппарха (ІІ. до зв. е.). Треба сказати, що в.о життя Гіппарха маємо максимум відомостей, ніж життя Птолемея. Дати його народження та смерті невідомі. Відомо, що він у місті Нікеї, в Вифинии, а більшу частину своїх спостережень провів на острові Родос.

Останні 200 років неодноразово виникало питання, які спостереження та результати запозичені Птолемей у Гіппарха, а які належать самому Птолемею. Річ у тім, що справжні твори Гіппарха до нас потребу не дійшли (крім невеликого «Коментарія до Арату»), і питання це доводиться вирішувати непрямими шляхами. Практично всі, відомо роботи Гіппарха дізналися завдяки їхнім викладу в «Альмагесті» Птолемея. Те ж саме згадати і багатьох інших спостереженнях і математичних дослідженнях давньогрецьких і вавілонських астрономів. Завдяки цьому «Альмагест» став своєрідною енциклопедією астрономії давнини.

Невипадково «Альмагест» було переведено протягом півтори тисячоліття настільки мов і культур служив підручником з астрономії у багатьох країн світу. Кожен пристойний учений Арабського Сходу, і Середню Азію вважав за свій обов'язок складати коментар до «Альмагесту». Деякі їх піддавали ті чи інші становища Птолемея критиці. Серед цих учених назвемо аль-Фергани (ІХ ст.), Сабита ібн Корру (836 – 901), його онука Ібрагіма ібн Синана (908 – 946), аль-Баттани (850 – 929), аль-Фараби (870 – 950), Абу-ль-Вафу (940 – 998), Ібн аль-Хайсама, він також Альхазен (965 – 1039), Бируни (973 – 1048), Насир ад-Дина ат-Туси (1201 – 1274). Цей перелік можна було б значно розширити.

Коперник і Кеплер у своїх працях також виходили з побудов Птолемея. Перший перетворив геоцентричну систему Птолемея в геліоцентричну, але зберіг принцип рівномірного руху із кіл і дуже використовував математичний апарат Птолемея. Другий, відмовившись від надання цього принципу, тим щонайменше використовував побудови Птолемея, щоб знайти справжню форму планетних орбіт.

Крім «Альмагеста» Птолемей залишив низку інших творів, причому як по астрономії, а й у математиці, оптиці, географії, музиці. Йому належить розробка основ математичної картографії і впорядкування списку координат 8000 географічних пунктів (певних, щоправда, дуже наближено).

У Птолемея був (як відомо) помічників та його колег. Невідомо, був у нього вчитель і Крим облишив він сам по собі учнів. Попередник Птолемея Гіппарх жив і за 300 років перед ним, а вчені Арабського Сходу прийняли від Птолемея своєрідну наукову «естафету» лише сім століть тому.

Очевидно, своїми успіхами у сфері астрономії Птолемей багато чому зобов'язаний знаменитої Олександрійської бібліотеці, якій він широко користувався. Так стали йому відомі праці Гіппарха (не які дійшли до нас), і навіть таких давньогрецьких учених, як Метон (V в. до зв. е.), Евклид, Аристотель, Каллипп (IV в. до зв. е.), Аристилл, Тимохарис, Архімед, Аристарх Самосский, Ератосфен (III в. до зв. е.), Аполлоний Пергский (III – II ст. до зв. е.). Птолемей широко використовував як і спостереження астрономів Вавилона, не іменуючи їхні, щоправда, імена. Це переважно спостереження місячних і сонячних затемнень, деяких інших явищ (покриттів зірок Луною, сполук планет), які проводилися вавілонськими астрономами починаючи з III в. до зв. е. Ці спостереження послужили Птолемею до створення теорії руху Місяця, якою послуговувалися десятки поколінь астрономів, моряків, мандрівників.

Розглянемо історичну обстановку, у якій довелося жити і Птолемею, дамо короткий нарис розвитку астрономії у Вавилоні й у Стародавню Грецію від Метона до Гіппарха (V – II ст. до зв. е.), познайомимося із вмістом «Альмагеста» і з основними науковим результатам, що у ньому висвітлюються.