Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Значення і всезагальність віри в безсмертя

Читайте также:
  1. АБСОЛЮТНІ ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ ПРИВЕДЕННЯ u , ДЛЯ ВІДПОВІДНИХ РОКІВ / РОЗРАХУНКОВОГО ПЕРІОДУ
  2. АНАЛІЗ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ ЙОГО РОЗВИТКУ
  3. Безсмертя перед судом віри і розуму
  4. Бюджетні асигнування, призначення, зобов'язання, Обмеження для бюджетних установ при виконанні бюджету
  5. Визнання, визначення , класифікація та первісна оцінка запасів
  6. Визначення абсолютної та відносної вологості повітря
  7. Визначення вартості матеріалів.
  8. Визначення видатків на покупні комплектуючі вироби.
  9. Визначення внутрішнього ринку ЄС
  10. Визначення дотичних напружень

Всі, хто не вірить у безсмертя, думають, що наша святиня – життя загробне – лише утішлива мрія, яка прикрашає наше важке і прозаїчне життя своїми мареннями, але сама – лише марення, не більше: померла людина, зітліє і розвіється тіло... і все зникне, як туман. І ці думки, засновані на нашій повній байдужості до свого духовного світу, на нашому релігійному неуцтві, на потуранні своїм тваринним пристрастям, приводять багатьох до жахливого кінця. Лише вірою в своє безсмертя людина осягає свою мету на землі. Багато самовбивць покінчили з собою (і нині кінчають) через одну і ту ж духовну хворобу – відсутність вищої ідеї життя в душах їхніх.

У наш важкий і відповідальний час матеріалізм, заперечуючи в людині людину з душею, з правами на безсмертя проповідує якусь правду, якусь чесність, якісь прагнення до кращого порядку, до благородних цілей. В той час зауважуючи, що все це робиться непотрібним при тому випадковому порядку буття, де люди, за його словами, товпляться, як мурашки в спеку у величезному стовпі, зіштовхуються, метушаться, розмножуються, живляться, гріються і зникають у безладному процесі життя, щоб завтра дати місце іншому такому ж стовпу. Якщо це так, тоді не варто працювати над собою, щоб до кінця життя стати кращим, чистішим, правдивішим, добрішим. Навіщо? Для повсякденності в декілька десятків років? Для цього потрібно лише запастися, як мурашці, зернами на зиму, умінням жити такою чесністю, синонім якої – «спритність», такою кількістю зерен, аби вистачило на життя, інколи дуже коротке, аби було тепло, зручно... Які ж ідеали в мурашок? (Гончаров).

У наших сім’ях про вищі цілі життя майже не згадується, а про ідею безсмертя не лише зовсім не думають, а навіть нерідко відносяться до неї з насмішкою, глузливо. І це при дітях, та, мабуть, ще із тоном повчання. Питання про безсмертя – саме життєве: все наше життя, як особисте, так і суспільне, тримається на вірі в безсмертя душі та майбутнє життя.

Віднімаючи від себе небо і роблячи себе виключно земною істотою, людина відносить себе до худоби безглуздої і уподібнюється їй. Зараз багато людей – християни лише за паспортом. Багато хто навіть ходить у церкву і молиться, а в безсмертя душі своєї навряд чи вірить, просто, про це не думає. Є й інші натури: ззовні часто грубі і розпусні, а тим часом їх природа, мабуть, для них самих невідома, давно сумує за вищими цілями в сенсі життя.



Безсмертя людини полягає в тому, що душа її після смерті тіла продовжує жити окремо від тіла і людина продовжує своє існування в іншому світі, в іншій формі та за інших умов. Смерть не перериває існування людини, а лише видозмінює його. На землі люди називають одних живими, а інших – мертвими. Але хто ж мертвий? Це не людина, а частина людини – тіло. Воно і віддано землі, а головна частина людини, образ і подібність Бога, душа – жива! Вона перейшла в світ загробний і живе там. Бог не є Бог мертвих, а Бог живих і земне життя наше є лише початок приготування до життя вічного, нескінченного. Немає і не було жодного народу, який не чекав би майбутнього життя. Це відчуття властиве Душі людській. Пригадайте Єгипет, Грецію, Рим, Індію... Звичайно, форма вираження цього майбутнього життя, характер і ступінь його розвитку не у всіх народів однакові. Язичницькі релігії уявляють, найчастіше, більш чи менш ясні гадання про істину безсмертя душі, і лише християнство відкрило віру в безсмертя і загробне життя, повну достовірність його, бо воно не людське вчення, а Богооткровенна істина.



Пригадайте старогрецького письменника, історика Плутарха, який багато в своєму житті подорожував, багато бачив різних країн, народів і ось, що він написав: «Обійдіть всю землю, ви побачите багато у всьому відмінностей; ви побачите поселення, де немає ніяких законів; побачите людей, які не знають, що таке гроші; зустрінете міста без укріплень; цілі племена, що не мають житла, але ніде ви не знайдете країн або народу, серед яких не будувалися б вівтарі і жертовники, де не спалювалися б жертви і не возносилися б молитви до неба». Є релігійне відчуття, отже, є і те, що в ньому відчувається. Є Бог у нас – отже, Він є. Це сподівання на вічне життя, яке споконвіку існувало в людському дусі як щось надприродне. Воно отримало повний і досконалий розвиток у християнстві.

З вражаючою силою переконання говорить, наприклад, апостол Павло про воскресіння і майбутнє життя в перших Посланнях до Коринфян і Солунян. Загробне життя стало у апостолів предметом твердої і непохитної впевненості, тому що їм дано було бачити своїми очима це посмертне життя в особі воскреслого Христа. Ця благодатна віра надихала перших християн, вона ж яскраво світилася в житті Святих Божих і майже на наших очах так яскраво виявлялася, наприклад, у житті преп. Серафима Саровського, старця Амвросія Оптинського, о. Іоана Кронштадтського, які ще на землі неначе переступили таємничу грань світу цього і жили далеко за його межами. Вони мали лише благодатне знання про майбутнє життя, відблиск якого немов відображався на їх, завжди по-дитячому радісних, обличчях і в захоплених мовах, як людей, подібно апостолу Павлу, що випробували «захоплення до третього неба» і чули там «невимовні слова».

Ось і нам у християнському житті необхідне благодатне знання про майбутнє життя або тверда впевненість у вічне життя, світлом і диханням якої завжди жили і живуть істинно віруючі християни. «Заповідь Його є життя вічне! Тим часом для нас, у переважній більшості, вічне життя є туманне питання філософії, яке матеріалісти і атеїсти абсолютно заперечують, ґрунтуючись на тому, що їх цар – розум – не приймає цього. Правда, знаходяться серед них «добродійники людства», які говорять і піклуються про «загальне благо» людей. Але прислухайтеся до мов цих проповідників загальнолюдського благополуччя: ви чуєте постійно високі фрази про самопожертвування, про свободу, братерство і т. і., одного лише ви не знайдете в цих мовах – слова «Бог» і «Христос». Виявляється, ні Бог, ні Христос не потрібні цим мрійникам, які хочуть влаштувати загальне благополуччя на землі без Божої допомоги і тому свідомо відрікаються від християнства. А зречення від християнської релігії рівнозначно запереченню в житті будь-якого морального сенсу. Справедливо ще в давнину сказано Тертуліаном, що душа наша за природою християнка.

Люди, що наближаються до досконалості, що досягли чистоти серця, що «набували Духу Божого», знаходячись ще в світі, мають відвагу перед Вседержителем, входять у чертог Його, де ангели і духи святих. Ще будучи в тілі, вони твердо знають, що працюватимуть із Христом тому, що ще тут, на землі, пізнали насолоду Божественного осяяння і дію сили Його. Надприродні дари Богоспілкування, що отримується душею, яка ще знаходиться в тілі, служить лише заставою небесних благ, про які не може людині і розповісти, бо немає у нас образів, немає слів для їх зображення. Вже в земному житті, піднявшись на вершини духовної висоти, ці святі люди переживають блаженство і радість, подібні до вічної небесної радості в майбутньому віці. Вони були ще тут ангелами, зцілюючи усілякі душевні і тілесні хвороби, преображались на молитві, сяючи Фаворським світлом: їм покорялися стихії, їм поклонялися люди і звірі, рослини, вода і повітря.

Свої думки, бачення, споглядання вони залишили нам у своїх творіннях і ось на підставі цих творінь, як осяяних зверху, ми і говоритимемо про майбутнє життя, життя по той бік гробу.

 


Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 3; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Про сенс християнського життя | Смерть і безсмертя у нас. Про самовбивць
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2018 год. (0.008 сек.) Главная страница Случайная страница Контакты