Оцінка показників та ризиків небезпеки.

За даними МОП та ВООЗ кількість нещасних випадків та захворювань, що пов’язані з трудовою діяльністю, має тенденцію до збільшення і забирає понад 2 млн людських життів щорічно. Вивчення професійної захворюваності працюючих в Україні має давню історію. Оцінка здоров’я робітників та зв’язку його з умовами праці набуло особливої гостроти, у тому числі й через зміни соціально-економічного устрою.

Визначено, що абсолютна кількість працюючих на виробництвах останнім часом зменшилася, а кількість хворих на професійну патологію навпаки зросла. Кількість зареєстрованих випадків вперше виявлених хронічних захворювань коливається в межах 4,0–9,0 тис. (2,3–4,5 випадків на 10 тис. працюючих). У структурі професійної захворюваності перше місце належить хворобам пилової етіології (40–65 %), друге – захворюванням кістково-м‘язової системи та сполучної тканини (близько 20 %), третє – вібраційній хворобі (8–9 %).

Небезпечними щодо формування професійної патології залишаються регіони, де розташовані великі підприємства провідних галузей промисловості (вугільна, металургійна, машинобудування), у яких зосереджена значна чисельність працюючих у шкідливих умовах (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області та ін.). Рівень професійного ризику розвитку професійних захворювань корелює з умовами праці за показниками професійної захворюваності, даних поглиблених медичних оглядів, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

Здоров‘я працюючого населення є найважливішою характеристикою трудового потенціалу будьякої країни і значною мірою визначає економічний та соціальний стан суспільства. За даними останніх оцінок спеціалістів МОП та ВООЗ кількість нещасних випадків та захворю- вань, що пов’язані з трудовою діяльністю, має тенденцію до збільшення, і забирає понад 2 млн люд- ських життів щорічно. Професійні захворювання є причиною 1,7 млн випадків смерті, що пов’язані з трудовою діяльністю. Вони переважають над смертями в результаті нещасних випадків на виробництві у співвідношенні чотири до одного. У світі реєструється понад 160 млн нових випадків професійних захворювань щорічно [1]. Вивчення професійної захворюваності працюючих в Україні має давню історію. У колишньому СРСР і, зокрема, в Україні, у 1920–1930 роках було створено прогресивну систему медико-профілактичного обслу- говування трудящих. Важливою складовою її стали науководослідні інститути гігієни праці і профзахворювань. Саме в цих установах проводився аналіз загальної й професійної захворюваності робітників. Результати його були вкрай потрібними, оскільки вони, з одного боку, віддзеркалюють умови праці на виробництві і рівень медикопрофілактичного обслу говування робітників, а з іншого – є підставою для подальшого удосконалення роботи в цьому напрямі. В Україні здоров’я працюючих ретельно вивчали Е. М. Каган, Б. Я. Шур, Б. А. Кривоглаз, О. П. Крас- нюк, Ф. Х. Зінгер, М. Й. Супоницький. У Київському інституті гігієни праці та профзахворювань (нині Інститут медицини праці НАМН України) протягом понад 40 років цю проблему розробляла М. О. Єршова. Вона започаткувала систематичний епідеміологічний аналіз здоров’я працюючих у масштабах усієї держави. Завдяки її роботі тепер існує можливість для широких порівнянь, а також для ретро- спективних досліджень. Стан здоров’я працездатного населення фор- мується не тільки за рахунок характеру й умов праці, але й за рахунок багатьох факторів, а саме: генетичних, екологічних, способу життя, доступності медичної допомоги, віко-статевих характе- ристик населення, стану співробітництва працюю- чих, роботодавців, закладів охорони здоров’я і т. д.

Вивчення здоров’я робітників та зв’язку його з умовами праці набуло особливої гостроти сьогодні не тільки тому, що з’явилися новітні технології, докорінно змінився характер трудової діяльності, а й через зміни соціально-економічного устрою.

В Україні, як і в усьому світі, набувають розвитку інформаційні технології, з’явилося багато нових чинників, що шкодять здоров’ю: нові матеріали, види енергії, інформаційні навантаження на організм. Усі вони потребують глибоких фізіологічних, токсикологічних та гігієнічних досліджень і значною мірою відображені в чисельних публікаціях.

Для працюючої людини завжди існує ризик ураження внаслідок дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Ризик, тобто поєднання ймовірності події і негативних наслідків, та небезпека, яка потенційно може призвести до травми або захворювання, може бути оцінена кількісно. Для оцінки на підприємстві рівня можливого ризику виникнення нещасних випадків зі смертельними наслідками і прийняття відповідних управлінських рішень визначають базові показники ризиків, які погоджуються на комісії охорони праці підприємства.

Приймаються такі види та розміри ризиків:

- незначний ризик – ≤ 10^-6;

- припустимий ризик – 1,001 · 10^-6 – 5 · 10^-5;

- стерпний ризик – 5,001 · 10^-5 – 5 · 10^-4;

- неприпустимий ризик – ≥ 5,001 · 10^-4.

Наведені види та розміри ризиків визначені на підставі міжнародного досвіду.

Організація (підприємство) повинно розробляти, упроваджувати і підтримувати встановлені (документовані) процедури, які гарантують:

- ідентифікацію небезпек (ситуацій), які можуть призвести до травм або захворювань працівників;

- оцінку ризику (визначається рівень ризику);

- регулювання і контроль ризику (виключення або заміна) небезпечної роботи (процедури), засоби колективного або індивідуального захисту, оформлення наряд-допуску;

- розробку планів дій в аварійних ситуаціях.

Небезпека – це потенційне джерело шкоди здоров’ю людини.

Для можливості оцінки та регулювання ступеня ризику виникнення смертельних нещасних випадків проводиться опрацювання нормативів та норм оцінки ступеня професійного ризику, яка зводиться у таблицю.

Таблиця 1.4