Захист від випромінювань

Захист від ІЧ випромінювань.

Основні способи захисту від ІЧ випромінювань: захист часом, захист відстанню, усунення джерела тепловиділень, теплоізоляція, екранування і охолодження гарячих поверхонь, використання індивідуальних засобів захисту.

Перші три способи очевидні і випливають з залежності q = f(t).

Теплоізоляція та екранування − найефективніші та найбільш економічні захо­ди щодо зменшення рівнів ІЧ випромінювання, запобігання опікам, скорочення витрат палива. 3гiдно з діючими СН температура нагрітих поверхонь устаткування та огороджень не повинна перевищувати 45°С.

Для зниження температур робочих поверхонь конструкцій та устаткування застосовують внутрішню теплоізоляцію – футеровку.

Залежно від принципу дії теплозахисні засоби поділяють на:

• тепловідбивні – металеві листи (сталь, алюміній, цинк, поліровані або вкриті білою фарбою та. ін.), які можуть бути одинарні або подвійні; загартоване скло з плівковим покриттям; металізовані тканини; склотканини; плівковий матеріал та ін.;

• теплопоглинаючі – сталеві та алюмінієві листи або коробки з теплоізоляцією з азбестового картону, шамотної цегли, повсті, вермикулітових плит та інших теплоізоляторів; загартоване силікатне органічне скло; сталева сітка (одинарна або подвійна із загартованим силікатним склом); та ін.;

• тепловідвідні – екрани водоохолоджувальні (з металевого листа або коробів з проточною водою), водяні завіси тощо;

• комбіновані.

Залежності від особливостей технологічних процесів застосовують прозорі та напівпрозорі екрани.

Вибір теплозахисних засобів обумовлюється інтенсивністю та спектральним складом випромінювання, а також умовами технологічного процесу.

Теплозахисні екрани повинні забезпечувати нормовані величини опромінення працівників; бути зручними в експлуатації; не ускладнювати огляд, чищення та змащування агрегатів; гарантувати безпечну роботу з ним; бути міцними та надійними; зручними щодо виготовлення та мон­тажу; мати достатньо тривалий термін експлуатації; у процесі експлуа­тації зберігати свої теплозахисні якості.

Для зниження інтенсивності випромінювань від зовнішніх поверхонь застосовують водяне охолодження. Вада методу – небезпека вибуху паротворення в разі контакту води з рідкими металами та матеріалами, нагрітими до дуже високих температур.

У paзі неможливості забезпечити технічними засобами допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовують засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) – спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.

Залежно від призначення передбачають такі ЗІЗ:

§ для постійної роботи в гарячих цехах – спецодяг (костюм чоловічий повстяний), а під час ремонту гарячих печей та агрегатів – автономна система індивідуального охолодження в комплекті з повстянням костюмом;

§ під час аварійних робіт – тепловідбивний комплект з металізованої тканини;

§ для захисту ніг від теплового випромінювання, іскор і бризок розплавленого металу та контакту з нагрітими поверхнями – взуття шкіряне спеціальне для працівників в гарячих цехах;

§ для захисту рук від опіків – вачеги, рукавиці суконні, брезентові та комбіновані з надолонниками зі шкіри;

§ для захисту голови від теплових опромінень, іскор та бризок металу – повстяний капелюх, захисну каску з підшоломником, каски текстолітові або з полікарбонату;

§ для захисту очей та обличчя – щиток теплозахисний сталевара, з приладнаними до нього захисними окулярами із світлофільтрами, маски захисні з прозорим екраном, окуляри захисні козиркові з світлофільтрами.

Спецодяг повинен мати захисні властивості, які унеможливлюють нагрівання його внутрішніх поверхонь на будь-якій ділянці до температури 313 К (40°С) відповідно до ГОСТ 12.4.176-89 та ГОСТ 12.4.016−87.

У виробничих приміщеннях, в яких на робочих місцях неможливо забезпечити регламентовані інтенсивності теплового опромінення працюючих через технологічні вимоги, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність, можна використовувати обдування, повітряне душування, водопровітряне душування та. ін.

У paзі теплового опромінення від 140 до 350 Вт/м² необхідно на постійних робочих місцях збільшувати швидкість руху повітря на 0,2 м/с щодо нормованої величини; у paзі теплового опромінення, що перевищує 350 Вт/м², доцільно застосовувати повітряне душування робочих місць (ДНАОП 0.03-1.23−82), охолодження стелі, підлоги, вживати підсолену воду (водний розчин 0,5% NaCl), застосовувати раціональний питний режим, гідропроцедури.

Захист від УФ випромінювань

Захист від УФ випромінювань досягають такими методами:

§ певною відстанню;

§ екрануванням робочих місць;

§ засобами індивідуального захисту;

§ спеціальним фарбуванням приміщень і раціональним розташуванням робочих місць.

Визначаючи захисну відстань від джерел УФ випромінювання, використовують дані безпосередніх вимірів у конкретних виробничих умовах. Найраціональніший метод захи­сту − екранування джерел випромінювання за допомогою різноманітних матеріалів і світлофільтрів. Екрани виконують у вигляді щитів, ширм, кабін. Повний захист від УФ випромінювання всіх ділянок спектра забезпечує флінтглас (скло, яке вміщує оксид свинцю).

Як ЗІЗ використовують: спецодяг (куртки, брюки, рукави­чки, фартухи), виготовлені зі спеціальних тканин, що не пропускають УФ випромінювання (лляні, бавовняні, поплін); захисні окуляри та щитки із світлофільтрами. Для захисту рук застосовують мазі із вмістом спеціальних речовин, що слугують світлофільтрами (салол, саліцилово-метиловий ефір та. ін.).

Захист від електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону

Засоби та заходи захисту від ЕМ випромінювань радіочастотного діапазону поділяються на індивідуальні та колективні. Останні можна підрозділити на організаційні, технічні та лікувально-профілактичні.

До організаційних заходів колективного захисту належать:

- розміщення об'єктів, які випромінюють ЕМП таким чином, щоб звести до мінімуму можливе опромінення людей;

- «захист часом» – перебування персоналу в зоні дії ЕМП обмежується мінімально необхідним для проведення робіт часом;

- «захист відстанню» – віддалення робочих місць на максимально допустиму відстань від джерел ЕМП;

- «захист кількістю» – потужність джерел випромінювання повинна бути мінімально необхідною;

- виділення зон випромінювання ЕМП відповідними знаками безпеки.

Технічні засоби колективного захисту передбачають:

- екранування джерел випромінювання ЕМП;

- екранування робочих місць;

- дистанційне керування установками, до складу яких входять джерела ЕМП;

- застосування попереджувальної сигналізації.

До лікувально-профілактичних заходів колективного захисту належать:

- попередній та періодичні медогляди;

- надання додаткової оплачуваної відпустки та скорочення тривалості робочої зміни;

допуск до роботи з джерелами ЕМП осіб, вік яких становить не менше 18 років, а також таких, що не мають протипоказів за етаном здоров'я

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) варто використовувати у тих випадках, коли застосування інших способів запобігання впливу ЕМВ неможливе. Як ЗІЗ застосовують радіозахисний одяг та окуляри. У якості матеріалу для радіозахисного одягу застосовують спеціальну радіотехнічну тка­нину, що побудована за принципом сітчастого екрана і яка є бавовняною тканиною з мікродротом. У структурі такої тканини тонкий мідний дріт скручено з бавовняними нитками, які захищають його від зовнішніх впливів і водночас є ізоляцією. Ослаблення ЕМП поля цією тканиною в діапазоні частот 600…10000 МГц становить від 40 до 20 дБ.

Із захисної бавовняної тканини з мікродротом виготовляють такі засоби індивідуального захисту, як радіозахисний капюшон (шолом), радіозахисний халат, радіозахисний комбінезон та. ін. На середніх частотах НВЧ діапазону такі індивідуальні засоби захисту забезпечують загальне ослаблення 25…30 дБ, на крайніх частотах НВЧ діапазону їхні захисні властивості знижуються.

При інтенсивному опроміненні обличчя ЕМП застосовуються радіозахисні окуляри, які використовуються окремо або вшиті в шолом костюма Це можуть бути сітчасті окуляри, які мають конструкцію напівмасок з мідною або латунної сітки, або ОРЗ-5, у яких застосовується спеціальне радіозахисне скло, яке вкрите двооксидом олова. Захисні властивості таких окулярів оцінюються на підставі даних про загальне послаблення застосованого скла, яке, як правило, знаходиться в межах 25-35 дБ.

Захист персоналу під час роботи з ОКГ. Експлуатація ОКГ супроводжується цілим комплексом шкідливих і небезпечних факторів. Крім дії лазерного променя (пря­мого, дзеркально та дифузно відбитого), це:

§ висока напруга зарядних пристроїв, що живлять батарею конденсаторів великої ємності;

§ забруднення повітряного середовища хімічними речовинами, що утворюються під час накачки ОКГ (озон, оксид азоту) та під час випаровування матеріалу мішені (оксид вуглецю, оксиди металів і т. ін.);

§ УФ випромінювання імпульсних ламп і газорозрядних трубок (супутнє);

§ світлове випромінювання під час роботи ламп накачування;

§ рентгенівське випромінювання (супутнє вторинне);

§ утворення часток високих енергій під час опромінення мішені;

§ іонізуюче випромінювання, яке використовують для накачки ОКГ;

§ ЕМП, що утворюються під час роботи ВЧ генераторів;

§ шуми під час роботи механічних затворів, насосів, шум ударних хвиль;

§ токсичні рідини (робоче тіло в рідинних ОКГ), наприклад,
оксиди хлору, фосфору і т. ін.

Таким чином, експлуатація лазерів потребує впровадження цілого ком­плексу різноманітних захисних заходів.

Діючі ОКГ потрібно розміщувати в окремих, спеціально виділених приміщеннях, які не повинні мати дзеркальних поверхонь. Поверхні приміщень повинні мати коефіцієнт відбивання не більш 0,4. Стіни, стеля і підлога повинні мати матову поверхню. У приміщенні повинна бути висока освітленість (КПО > 1,5%, Е_заг > 150 лк). Приміщення необхідно облаштовувати загальнообмінною вентиляцією та місцевими всмоктувачами. Забороняється проводити орієнтацію променя на вікна та двері. Суворо обмежується доступ сторонніх осіб до ОКГ. Установлюються попереджувальні знаки та система сигналізації про роботу ОКГ. Застосовують різні типи екранів (металеві, пластмасові) для запобігання виходу променя в місця перебування персоналу. Вивішують відповідні знаки в місцях розташування безпечних і небезпечних зон (ГОСТ 12.4.026-76). Для запобігання ураженню органів зору застосовують ЗІЗ – спеціальні окуляри зі світлофільтрами.

У протилазерних окулярах використовують:

§ поглинальне скло і пластмаси;

§ відбивні діелектричні плівки, що відбивають 90…95% падаючої світлової енергії (оксиди титану та ін.);

§ комбінації з поглинальних і відбивних матеріалів.

Світлофільтри повинні мати високу вибірковість положення і відбивання, а також велику термостійкість. Щодо цього найкращі показники мають багатошарові світлофільтри. Для них граничне значення пробою може досягати 10¹⁵ Вт/м². Для кожної довжини хвилі ОКГ необхідно підбирати окуляри з відповідними характеристиками. Наприклад, окуляри типу СЗС-22 мають максимальну ефективність у діапазоні λ = 0,69…1,6 нм).

Поряд із захисними окулярами в лабораторіях з використанням ОКГ необхідно використовувати і захисний одяг для унеможливлення потрапляння лазерного випромінювання на відкриті ділянки шкіри. За густини потоку енергії 50 Дж/см² у людини вже спостерігаються великі ушкодження відкритих ділянок шкіри. Для захисту шкіри застосовують фетровий одяг, шкіряні рукавички.

Для зменшення густини потоку відбитої енергії ЛВ необхідно підбирати відповідний колір фарбування стін робочого приміщення. Так, темносиня олійна фарба відбиває 16% випромінювання в разі використання ОКГ з довжиною хвилі 1,06 мкм і 12% – за використання ОКГ з довжиною хвилі 0,69 мкм. Темно-зелене фарбування стін у разі використання ОКГ з довжиною хвилі 0,69 мкм відбиває 15% випромінювання. Для створення екрануючих штор рекомендують використовувати чорні щільні тканини, які мають максимальне поглинання ЛВ у діапазоні довжин хвиль 1,06 – 0,69 мкм.

Лекція 6. Принципи створення та використання засобів захисту від шуму, вібрації та ультразвуку