Утвердження тоталітарного режиму в Україні. Його суть та механізми реалізації

З 1929 р. масові репресії трьома великими хвилями прокотилися по Україні: перша — у 1929—1931 pp., друга — у 1932—1934 pp., третя — у 1936—1938 pp. Першою жертвою масового терору стало селянство. Дотримуючись, як завжди, класового підходу Сталін розпочав кампанію "ліквідації куркульства як класу". Водночас розпочалися переслідування, а згодом і фізичне знищення кращих сил української інтелігенції. У липні 1929 р. почалися арешти провідних українських науковців та інших представників інтелігенції, звинувачених у належності до таємної націоналістичної організації — Спілки визволення України (СВУ). На лаві підсудних опинилися 45 діячів української культури. 1932—1934 pp. супроводжувалися новою хвилею розправ з українською інтелігенцією. Розпочалося справжнє цькування письменника М. Хвильового. О. Вишню. У грудні 1934 р. за "націоналізм" і "шкідництво" розстріляли письменників К. Буревія, О. Близька, Г. Косинку, І. Крушельницького, Д. Фальківського. У 1937—1938 pp. нищівного удару зазнали військові кадри: було репресовано близько 40 тис. офіцерів Червоної армії. у 20—30-х pp. тотальне нищення кращих сил української інтелігенції тривало фактично до самої смерті "вождя народів", тобто до 1953 р. Усе це стало причиною остаточного утвердження більшовицького тоталітаризму в Україні, яку зробили фактично безправною провінцією.

61.Становище західноукраїнських земель в 20-30 р.р. ХХ ст.

Унаслідок укр- польської війни,поляки захопили східну галичину, західну волинь, західне поділля,холмщину. За ризьким миром 1921р. ці землі увійшли до складу польщі. Уряд польщі проводив політику колонізації та асиміляції щодо укр.народу,нехтував його правами та свободами. У 1924-заборона розмовляти укр.мовою.1930р.-«пацифікація»-закривалися укр.громади,конфісковувалося майно селян,було зруйновано близько 800 сіл.У краї існували 12укр.політ.партій.найвпливовішим було укр.народно-демократичне обєднання,яка виступала за незалежність України.

Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини за сен-жерменським мирним договором. У Чехословаччині не заборонялося вживання укр.мови. тут діяли укр.гімназії й школи. Робітникам платили у 2рази менше,ніж у центральних районах країни. Селяни були незадоволені аграрною реформою.

До складу Румунії увійшли бессарабія,північна буковина та частина закарпаття. У краї були закриті всі укр.школи. замість укр.вчителів призначалися румунські. Заборона друку укр.мовою.в умовах румунського панування гальмувався розвиток с/г.

Західноукр.землі були обєктом соціально-економічного,національного гноблення з боку польщі,чехословаччини, румунії.

62.Створення ОУН. Інтегральний націоналізм.

1929р-у Відні створення ОУН(організація укр.націоналістов),яка взяла за мету створення Укр.самостійної соборної держави. Напередодні другої світової війни в ОУН налічувалося 20тис осіб. Основним змістом її діяльності був політичний терор проти представників польської влади.форми боротьби- тактика саботажу, стимулювання укр.сусп-ва до постійного революційного піднесення.головний ідеолог ОУН- Донцов. 1940р- розкол на 2 фракції:ОУН(б)-Бендера,ОУН(м)-Мельник. Бендера створює революційний провід ОУН. Квітень 41р- мельник надіслав листа Гітлеру ствердити Укр.державу під потенцією Німеччини.в 41р заарештован Мельник і Бендера. Червень 41р- бендеровці оволоділи радіостанцією у львові, зайшли у місто раніше Німеччини і оголосили про створення уряду укр.держави на чолі з Стецьком.

63.Радянсько-німецькі договори 1939 р. і західноукраїнські землі.

23 серпня 1939р підписано рад-нім.пакт про ненапад- пакт Молотова-Ріббентропа.німеччина давала згоду на приєднання до рад.союзу фінляндії,естонії,латвії,зах білорусії,зах волині,схід галичини, у свою чергу, отримуючи повну свободу дій в європі й забеспечуючи собі поставки з радян.сюзу воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.

28 вересня 1939р союз Нім. і СРСР був підтверджений Договором про дружбу і кордони, у якому уточнювалися сфери впливу цих держав і розмежувальна лінія між ними на території польщі.

Жовтень 1939 прийнято закон про включення західної України до складу СРСР і воззєднання її з Укр.РСР. західні і східні українці обєдналися в одну державу. На західноукр. землях було проведено радянізацію:створення робітничих загонів,утворення селянських комітетів.конфіскація поміщицьких земель,створення колгоспів.націоналізація промислових підприємств і банків,запровадження 80годиного робочого дня,створення нових шкіл.

64.Напад Німеччини на СРСР. Початковий період війни.

22 червня 1941р нападом Німеччини на Радян.союз розпочалася Велика Вітчизняна війна.

Причини невдач СРСР у 1941-1942 роках. Незважаючи на наявність новітніх моделей зброї, промисловість продовжувала масове виробництво озброєння застарілих зразків. А деякі найбільш вдалі зразки було взагалі безпідставно знято з виробництва .Взагалі для оборонної промисловості останніх передвоєнних років характерною була загальмованість, некомпетентність в освоєнні найновіших зразків озброєння. Мобільні угрупування «Північ», «Центр» і «Південь» німецької армії швидко просувалися на Ленінград, Москву, Київ. До середини червня фронт стратегічного наступу гітлерівських військ досяг 3000км., глибина вторгнення на головних напрямках – 400-600км.

Група армій «Південь» під командуванням фельдмаршала Рундштадта була націлена на Україну. В ній нараховувалося 57 дивізій; 9 танкових та моторизованих, близько 1 тис. літаків.

Їм протистояли Південно-Західний фронт (командуючий М. Кирпонос) та Південний фронт (командуючий І. Тюлєнєв).

У смузі Київського особливого військового округу перевага сил була на боці радянських військ (у живій силі в 1,2 рази, у літаках у 2,5 рази, танках – у 5 разів).

З 23 по 30 червня відбулася найбільша танкова битва у районі м. Львова.За три тижні війни 28 радянських дивізій було повністю розгромлено, а ще 72 дивізії втратили понад 50% особового складу – це 3/5 військ, що перебували у західних округах.Український напрямок для Гітлера був одним із головних, і це чітко виявилось у процесі експансії проти СРСР. 18 серпня він припиняє наступ на Москву і переорієнтовує вістря головних ударів на Ленінград і Київ, наголошуючи, що наступ на столицю України – «безпосереднє стратегічне завдання».

65.Німецький окупаційний режим і антинацистський опір в Україні.

1940р план «Ост»,Німеччина передбачала щодо України такі заходи:

-онімечення місцевого населення

-масова депортація населення до сибіру

-економічне пограбування України,перетворення населення на рабів

-пограбування культурних цінностей,знищення памяток культури.Встановленно «новий порядок»,який передбачав ліквідацію суверенітету або державності,расову дискримінацію,геноцид. В Укр. діяли каральні органи нацистів(СС,СД, гестапо).нацисти застосовували жахливі засоби страти:отруєння у газових камерах,голодомор. На магазинах, перукарнях висіли надписи:тільки для німців. Мирному населенню заборонялося користуватися залізницею,транспортом,поштою,аптеками.Існували2течіїруху опору:Радянська,Націоналістична.Радянська.Мета:відновлення радянської влади.командири: ковпак,федоров, сабуров.Укр.штаб партизанського руху очолював Строкач. Найбільш координовані операції партизанів: «рейкова війна» і «концерт» по зриву перевезень воєнних вантажів на залізницях.Націоналістична.мета:відновлення укр.держави.політичним центром руху була ОУН.спроба проголошення самостійної укр.держави не підтримана Німеччиною,проти ОУН репресії.1942р обєдналися в Укр.повстанську армію(УПА).Дії:витіснення окупаційної адміністрації,зрив спроби вивозу до німеччини продовольства,робочої сили.

66.Визволення України від німецьких загарбників. Закінчення Другої світової війни. Вклад України в розгром гітлерівської Німеччини та її сателітів.

Визволення Укр.почалося під час сталінської битви(листопад42-лютий43),яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Остаточне визволення укр.земель почалося в ході курської битви(5 липня-23серпня43).18грудня 42р було звільнено 1й населений пункт укр.тер-рії с.Панівка.23серпня звільнили харків.6 листопада звільнено київ.квітень-травень 44р-Кримська операція і повністю звільнено від німців. З 20 по 29 серпня війська 2-го та 3-го Українських фронтів провели Яссо-Кишинівську операцію, в результаті якої було звільнено Молдавію та Ізмаїльську область України.

битва за визволення Укр.тривала 22 місяці.28 жовтня 44р-остаточно звільнено укр.землі.загальна кількість загиблих-8млн осіб.зруйновано 714міст.Прямі матеріальні збитки господарству становили 285 млрд. крб.

9 травня 1945р. – день Перемоги народів колишнього Радянського Союзу над нацистською Німеччиною.

Понад 2 тис. українців стали Героями Радянського Союзу. Харківський танковий завод свою першу продукцію в евакуації випустив вже в грудні 1941р., всього за період війни завод випустив більш ніж 35 тис. танків.Працювали люди в три зміни. на полях працювали жінки, діти і старі люди.Вчені модернізували зброю і військову техніку. Відомі поети і письменники України (А, Малишко, П, Тичина, М, Рильський, В, Сюсюра) піднімали патріотичний дух народу.

67.Україна в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Возз`єднання українських земель.

27 січня 44р на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнар.відносин. наркомат закордоних справ перетворився в союзно-республіканський. Створено нао.комісаріат закордоних справ УРСР на чолі з Мануїльським.Україну обрано членом ООН.Українська дипломатія у 50 – х рр. працювала у 16 міжнародних організаціях, підписала 60 мирних угод і конвенцій.16 серпня 45р-договір між СРСР і польщею про рад-польський кордон.28 червня 45- договір між СРСР і Чехослов про зєднання закарпаття Укр з УРСР.10 лютого 47-договір з румунією про передачу північної буковини і бессарабії у СРСР.1948- Укр. підписала разом з іншими державами-переможниками мір.договіри з політ.союз.Нім-ни.(італія,румунія,угорщина,фінляндія).1950р-заборона атомної зброї.червень 45р-кримська автономна соц-на республіка перетворена в область.квітень 54р-передача крим.обл. до складу СРСР.

68.Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 р.р.

Війна призвела до руйнування економіки україни. У березні 1946р Верховна рада СРСР прийняла 4й пятирічний план відбудовинар.господарства. Ставилися завдання:відбудувати зруйновані райони,відновити довоєний рівень промисловості с/г і перевищити його,застосування примусової праці увязнених і військовополоненних,безоплатна робота колгоспників і дітей. Відновлено закон про 5колосків,след.покарено 2313селян. Відновлені шахти Донбасу, теплові електростанції. Розвиток важкої промисловості відбувався за рахунок легкої,с/г.посилилась диспропорція в розвитку промисловості на користь галузей воєнно-промислового комплексу.досягнення науково-технічного прогресу впроваджувалися повільно.підприємства працювали за старими технологіями. Скоротилися посівні площі, не вистачало робочих рук,техніки.мізерна оплата праці,високі податки,селяни не мали паспортів,капіталовкладення в с/г були недостатніми.

У період повоєнного відновлення в укр стався голод.причини:

-повоєнна розруха

-відновлення важкої промисловості за рахунок с/г

-величезні податки

-розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі за будь-яку ціну

-посуха, що викликала неврожай с/г культур. Із Радянського союзу вивозили хліб. У містах діяла карткова система забезпечення населення хлібопродуктами.у результаті голоду померло близько 1 млн осіб.

69.Соціально-економічні перетворення та національна політика в західних областях України в післявоєнні роки.

Після визволення України від нацистів на Західній Україні продовжилася радянізація. у Західній Україні швидкими темпами мали бути здійснені індустріалізація, колективізація, культурна революція, утвердження влади органів диктатури пролетаріату. Був проголошений курс на реконструкцію й розвиток як традиційних для регіону галузей промисловості (нафтовидобувна, газова та інші) так і нових (машинобудівна, приладобудівна, металообробна).

Пройшла докорінна модернізація економічного потенціалу регіону. За роки четвертої п’ятирічки у західних областях України були відбудовані та споруджені понад 2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств. Обсяг валової продукції промисловості протягом 1946 – 1950 рр. зріс у 3рази.

Процес індустріалізації тут мав свої особливості.

По – 1-е, значно вищі, ніж у східних регіонах УРСР темпи промислового розвитку. По –3 поява машинобудівної та приладобудівної – на Львівщині; взуттєвої та трикотажної – у Прикарпатті; рибопереробної – в Ізмаїльській обл. та ін.

По – 4 – е, відкриття у західноукраїнському регіоні значних родовищ корисних копалин: 1946 – 1949 рр. у Дрогобицькій області розвідані газові родовища, які мали союзне значення. У 1948 р. завершено будівництво найпотужнішого у ті часи в Європі магістрального газопроводу Дашава – Київ, а 1951 р. газ з Західної України почала отримувати Москва.

Економічна модернізація вимагала значної кількості освічених, кваліфікованих робітників. Тому велика увага приділялась питанням освіти.

На початку 50 – х рр. суцільна колективізація у західноукраїнському регіоні була в основному завершена.

Діяльність українських і польських політичних партій, громадянських організацій, наукових, торговельних, промислових товариств і установ було заборонено.

Переважними методами здійснення соціалістичних перетворень стали тиск, терор, масові репресії, депортація населення. З метою остаточного знищення опору нововведенням з боку західноукраїнського населення, сталінський тоталітарний режим повів активну боротьбу проти УГКЦ, яка була одним із важливих чинників суспільно – політичного життя цього регіону.

70.Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 40-х на поч. 50-х р.р. Сталінські репресії.

Після війни починає відновлюватися система нар.освіти. набувають поширення вечірня і заочна форми навчання.у 1953р. введено обовязкову семірічну освіту. Русифікація шкіл і освіти. Відновили роботу вищі заклади освіти. Работает академія наук.

У повоєнні роки посилився тиск сталінського режиму на інтелігенцію. 46-49рр період «ждановщина».посиленне втручання сталінського режиму до сфер ідеології,культури,науки,літ-ри,мистецтва з метою встановлення жорсткого контролю над духовним розвитком радянського суспільства. В Україні велася боротьба з «буржуазним націоналізмом» і «космополітизмом».в 1947р звинуваченні у націоналізмі Рильський, Яновський, Довженко.у період 46-51рр. було прийнято 12 партійних постанов з ідеологічних питань. Першими були постанови ЦК ВКП(б) «про журнали «звезда» і «Ленинград»», спрямовані проти творчості Ахматової, Зощенка.

Розвиткові біологічної науки заважала «лисенківщина»:

-генетика і кібернетика оголошувалися лженауками

-ліквідовано механізм використання досягнень фундаментальної біології в с/г і медичній практиці

-репресій зазнали відомі біологи Третьяков, поляков,Делоне.

71.розвиток народного господарства у 50-60 р. 20 ст.

Україна в умовах кризи радянської тоталітарної системи. Реформа 1957 р. та створення раднаргоспів. Структурні зрушення в народному господарстві та загострення соціально-економічної ситуації на початку 60-х років. Господарська реформа 1965 р. Посилення застійних явищ у соціально-економічному житті 70-х—першій половині 80-х років, спроби реформування господарської системи в другій половині 80-х років та їх невдача. Із закінченням відбудови народного господарства України в 1950 році продовжувався його подальший розвиток на основі директивних п’ятирічних планів: п’ятого (1951—1955 рр.), шостого (1956—1960 рр.), сьомого (1961—1965 рр.). У 50-х— першій половині 60-х років основні напрями економічної політики залишалися практично незмінними. Зберігалися високими порівняно з західними країнами темпи економічного зростання України, хоча після 1950 р. вони помітно вповільнилися. За 1951—1958 рр. промислова продукція щорічно збільшувалася на 12,3%, національний дохід — на 11,7%, за 1959—1965 рр. — відповідно на 8,8% і 7%. У структурі суспільного виробництва в 1960 р. за виробленим національним доходом (у СРСР його обраховували без невиробничої сфери) частка промисловості становила 47,9%, сільського господарства — 29,1, транспорту і зв’яз­ку — 4,7, будівництва — 8,2, торгівлі — 11,1%.За 1951—1965 рр. було побудовано 1960 великих підприємств. Вищими темпами, ніж вугільна, розвивалися газова і нафтова галузі. Важливу роль в індустріальному комплексі відігравали машинобудування та металообробка, Прискореними темпами розвивалася хімічна промисловість (за 1960—1965 рр. у середньому за рік 16,7%). Збудовано Лисичанський хімічний комбінат, Сумський суперфосфатний завод, Роздольський сірчаний комбінат, Дніпропетровський шинний, Черкаський штучного волокна. Слід зазначити, що внаслідок розвитку промисловості у 50—60-ті роки змінилася її географія. З’явилися нові промислові центри: Кременчук, Херсон, Рівне, Біла Церква, Чернівці, Львів. Розвиток промисловості відбувався на основі підвищення рівня технічної оснащеності. З другої половини 50-х років було розпочато механізацію та автоматизацію виробничих процесів. У середині 50-х років було здійснено ряд реформ, спрямованих на ліквідацію жорсткого централізованого керівництва народним господарством і посилення економічних стимулів і особистої матеріальної зацікавленості в результатах праці. Протягом 1953—1955 рр. здійснювались заходи з вивільнення місцевої ініціативи і послаблення диктату центру, розгорталася боротьба з бюрократизмом. Було здійснено низку значних заходів з розширення прав міністерств і союзних республік, усунення надмірної централізації в управлінні й плануванні.

Після смерті Сталіна в історії Укр.. виділяють 2 періоди:1.часи відлиги, коли була спроба частково реформувати тоталітарну рад. систему. 2. став часом політ-ої реакції прогресуючого занепаду і розкладу тоталітарної системи.Росія вступила в еру пов’язаної з розвитком науково техн.. революції. Змагання 2 систем вимагало нових темпів і підвищ. життєвих стандартів. Несподіваність десталінізації прявилася в процесі політ-ої, юридичної, громадської реабілітації жертв репресії сталінізму.Поза законом залишалася більшість жертв репресій в 20-30 р. ОУН-УПА. Поза процесом реабілітації залишалися всі, хто був пов'язаний з звинуваченнями націоналізму. Тяжким моментом відлиги був процес реабілітації жертв сталінських репресій, що супроводжувався новими політ. репресіями. На 21 зїзді КПРС (01.1959) Хрущов заявив, що в СРСР не має фактів притягнення до судової відповідальності за політ. злочини, що було брихнею З 1954-59 а Укр.. було притягнено до судової відпов-сті за анти рад. діяльність 3,5 тис. чол.. В 1961 коли піднялась нова хвиля засудження злочинів Сталіна в Укр.. була репресована група львівськ. юристів, які збиралися агітувати за конституційний вихід Укр.. зі складу СРСР (відповідність статті конституцій Союзу і Респ-ки давали таке право).Нац. питання і далі залишалося 1 з проблем суп-політ. життя респ-ки, певна лібералізація сприяла відкритому обговоренню деяких проблем: мовної. У1963 а Києві відбулася конфер. з питань культури укр.. мови, яка показала незадоволення інтелігенції. Частіше висловлювалось назадоволення укр.. культури і науки. Вживалися заходи, щоб подалати ці недоліки. А період з 50-60р. було розпочато видання наукових праць, мета яких підвищ. престиж укр.. науки і культури (укр.. рад. інцеклопедія). У системі цінностей цього покоління з'явилися несподівані для радянського морального кодексу індивідуалізм, культ свободи самовираження, скептицизм, гуманізм без сурогатних домішок класового підходу, космополітичність культурних смаків. Воно уособлювало собою суспільно-культурне явище, течію, духовний феномен — шістдесятників. Нові імена, ідеї з'явилися в гуманітарних науках: історії, археології, літературознавстві, мистецтвознавстві. Звичайно, коло шістдесятників було значно ширшим. До них горнулися молоді вчені, вчителі, студентство. Цілком логічною стала занепокоєність вищих партійних органів. У пресі, на зборах творчих спілок почалося цькування шістдесятників. Спочатку почали обмежувати публікації шістдесятників у літературних журналах. Частина шістдесятників дійсно досить швидко „переорієнтувалась”. Невід'ємною частиною суспільно-культурного життя України у першій половині 60-х рр. став сам-видав: ціла система розповсюдження не визнаної офіційно або забороненої літератури. Проте в 1964 р. період „мирного” співіснування системи з інакомисленням закінчився. До влади прийшла консервативна частина партійної верхівки на чолі з Л.Брежнєвим.

73. посилення кризових явищ 60-70 роки

Акцент дедалі більше робився на безоглядній експлуатації сировинних запасів, зокрема нафти й газу, на досягненні успіху будь-якими методами. Країна продовжувала йти традиційним для неї шляхом екстенсивного розвитку. Швидко зростала чисельність робітників, однак приріст промислової продукції постійно падав.Головною причиною застійних явищ у сільському господарстві було те, що командно-адміністративна система управління ним не змінювалась, незважаючи на різноманітні реорганізації .Колгоспи так і не стали справжніми колективними господарствами, як це передбачалось.Усе це призвело до того, що при загальному зростанні падають також середньорічні темпи приросту валового суспільного продукту та національного доходу.Серйозні нарікання викликав життєвий рівень народу, який підвищувався повільно і значно зростав розрив від країн Заходу. Поряд з цим, як і раніше, величезні ресурси направлялися на розвиток військово-промислового комплексу, підтримку прокомуністичних режимів.

74. Дисидентський рух на Україні.

Дисиденти (інакомислячі), крити­куючи систему, разом з тим усвідомлювали складність політичних процесів у країні і шукали інших шляхів суспільного поступу. Дисидентський рух мав специфічну соціальну базу (близько 80% дисидентів становила інтелігенція); був довготривалим у часі (понад 20 років); виношував у собі зародок альтернативного суспільства; концент­рував опозиційні інтелектуальні сили, створював осе­редки майбутніх масових рухів; викристалізував ідейні засади майже всього сучасного політичного спектра.В Україні дисидентський рух було започатковано ще у 50-х роках.Останній про­йшов шлях від культурно-просвітницької діяльності до політичного руху. Об'єктом, проти якого спрямову­вався національно-визвольний рух, був тоталітарний комуністичний режим. В Україні, переважно на За­ході, існували антирадянські підпільні групи. Тільки за період з 1954 по 1959 р. влада виявила 46 антирадянських груп із числа інтелігенції та молоді. Першими такими групами були — «Об'єднана партія визволення України» з Івано-Франківська на чолі з Б. Гарматюком, а також група Андрущика з Горлівки. Група «Об'єднання» була наступною за ними, її очолоювали Я. Гасюк та В. Леонюк. Вона ставила за мету, продовжуючи справу ОУН, боротися за само­стійну Українську державу. Група мала програму і статут. На початку 80-х років рух продовжував існувати як у вигляді організації «Українського патріотично­го руху», так і у появі окремих осіб, які розповсюд­жували самвидав, писали і розповсюджували листівки тощо. З 1987 року рух знову швидко переходить від культурницьких проблем до політич­них вимог. Дисидентський рух складався з трьох основних те­чій, що то розходились, то зливались.Правозахисне, або демократичне дисидентство, реп­резентоване у Росії А. Сахаровим, О. Солженіциним та їх однодумцями, а у нашій республіці — Українською Гельсінською групою (УГГ) — тобто групою сприяння виконанню Гельсінських угод, що стосувались прав людини і були підписані СРСР у 1975 р. Характерна риса напрямів дисидентства — відстоювання національних інтересів українського на­роду, тобто органічне включення у сферу діяльності національного фактора. Специфіка дисидентського руху полягає у тому, що він, будучи реальною опозиційною силою, фактично не мав ні власних організаційних структур, ні цілісної загальної про­грами.

75.Перебудовчі процеси в СРСР. Зростання суспільно-політичної активності населення.

У березні 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М. Горбачова, який визнавав необхідність проведення реформ. М. Горбачов став ініціатором політики перебудо­ви — прагнення «зверху» здійснити реформування політичної та суспільно-економічної системи радянського суспільства.В Україні політика перебудови мала свої особливості. Розпочався процес національного відродження. Політика гласності в УРСР по­ступово переросла у свободу слова. Так, на сторінках газети «Літературна Україна» з'явилися статті, що висвітлювали невідомі події української революції та боротьби за збереження державної незалежності у 1917—1921 рр., діяльність видатних діячів того часу (М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра, С. Єфремов та ін.), становище українського села в роки голодомору 1932—1933 рр., маловідомі сторінки Великої Вітчизняної війни та діяльність ОУН та УПА, політику радянського партійного керівництва щодо діячів української культури тощо.Значно активізувалося суспільно-політичне життя в Україні. Новим явищем суспільно-політичного життя в Україні стали шахтарські страйки та студентські виступи («революція на граніті»). НРУ закликав: а) до об'єднання всіх представників національно-демократичних сил; б) «побудови в Україні демократичного й гуманного суспільства»; в) створення суверенної української держави; г) відродження та всебічного розвитку української нації; д) створення в Україні правової держави; є) створення самостійної та самокерованої економіки.Посилення кризи Комуністичної партії України сприяло утворенню нових політичних партій, які сповідували різні погляди та ідеологію. Так, виникли Українська республіканська партія, Партія демократичного відродження України, Соціал-демократична партія України, Об'єднана демократична партія України.Політика КПУ призвела до поступової втрати провідної ролі в суспільстві. 1989 р. у відставку вийшов тодішній Перший секретар ЦК КПУ В. В. Щербицький. Його наступники В. Івашко та С. Гуренко не змогли протистояти утворенню у Верховній Раді УРСР опозиційної групи — Народна Рада та консолідувати українське суспільство. Унаслідок політичної боротьби між депутатами-комуністами («група 239») та депутатами демократичної меншості у Верховній Раді УРСР 16 липня 1990 р. була прийнята Декларація про державний суверенітет України. Політична ситуація в Україні у 1985—1991 рр. була вкрай напруженою. Однак політика перебудови активізувала діяльність демо­кратичних сил та сприяла здобуттю Україною незалежності.ності. Головна причина поразок демократів сьогодні — це їх власна слабкість, яка є на­слідком політичної нерозвиненості суспільства.Особливість сучасного етапу розвитку України по­лягає в тому, що в попередні історичні періоди нова правляча еліта формувалась паралельно з деградую­чою старою елітою. У радянські часи цього не відбу­лося

76. акт проголошення незалежності. Український референдум. Віборі.

24 серпня 1991 р. на засіданні позачергової сесії Верховної Ради УРСР було прийнято Акт проголошення незалежності України, який визнав Україну незалежною державою. Всеукраинский референдум (1991) — референдум на Украине, прошедший 1 декабря 1991 года в один день с первыми выборами президента Украины.Референдум был объявлен 24 августа 1991 года вместе с Актом провозглашения независимости Украины и утверждён 11 октября того же года постановлением Верховной рады Украины. Результатом Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. стало підтвердження незалежності України та обрання Президента України — Леоніда Кравчука. Розпочався новий етап українського державотворення.

77. розпад СРСР та створення СНД. Україна в складі СНД.

1986 рік став роком перших за радянських часів зіткнень на національному ґрунті. 17-19 грудня 1986 в Алма-Аті (Казахстан) пройшли масові демонстрації та мітинги проти русифікації.Прагненню республік відокремитися від СРСР сприяли економічна криза, що паралізувала народне господарство всіх республік, і розпад економічних зв'язків. Союзні республіки звинувачували центр у «викачуванні коштів» з регіонів, закликали спочатку до економічного суверенітету, а потім до державної незалежності. У 1988-1989 роках були створені народні фронти в більшості союзних республік. 17 березня 1991 було проведено всесоюзний референдум з питання про збереження СРСР. Після проведення референдуму почалась інтенсивна розробка проекту нового Союзного договору, який мав замінити договір 1922 року. Згідно з цим проектом, союзні республіки ставали самостійними суб'єктами міжнародного права, їх повноваження були суттєво розширені, вони могли вільно входити і виходити зі складу СРСР. Щоб зірвати підписання цього договору і зберегти свої владні повноваження, частина вищого партійно-державного керівництва СРСР спробувала захопити владу. Після поразки путчу розпад СРСР прийняв неконтрольованого характеру. Політичні лідери багатьох республік заявляють про відділення від СРСР (до 16 грудня це зробили всі союзні республіки). У вересні 1991 колишнього Радянського Союзу вже фактично не існувало.

Співдружність Незалежних Держав створена 8 грудня 1991 року в садибі Віскулі (Біловезька пуща, Білорусь) як господарський, політичний та економічний союз Білорусі, Росії та України. 21 грудня на умовах Алма-Атинської угоди приєднались ще вісім колишніх республік СРСР (Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан). 23 жовтня 1993року до СНД приєдналася Грузія. 26 серпня 2005 року зі складу СНД вийшов Туркменістан. Україна є співзасновницею СНД, але Статут організації Україною досі не ратифіковано, тому формально Україна залишається лише спостерігачем і не є членом СНД.СНД засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів, тому всі держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями.

78.розбудова незалежної держави. Вибори до ради 1998. вибори президента 1999

Формування багатопартійності: І-етап – зародження багатопартійності – (середина 1988р. – березень 1990 р.); ІІ етап - “вихід багатопартійнгості на державний рівень (травень 1990р. – серпень 1991 р); ІІІ етап – становлення багатопартійності з сепня 1991р.: розширення спектра багатопартійності Характериними рисами багатопартійності є: 1) мультипартійність; 2. нечисленність партійних лав; 3.) Невизначеність соціальної бази; 4. Локальність партійного впливу; 5. Створення значної частини партій не на основі консолідації навколо ідеї.Шлях “шокової терапії”(Польща) – запровадження в короткий термін комплексу радикальних економічних заходів – блискавичної лібералізації цін, ліквідація більшості субсидій, усунення держави від втручання в економічні процеси. Відновлення галузеве централізоване управління народним господарством, введення держзамовлення. Ростуть ринки валюти, нерухомості.

Українські парламентські вибори 1998 року відбулися 29 березня 1998. У виборах брали участь 30 політичних партій і блоків. Комуністична партія України, Народний Рух України, Партія Зелених України, Народно-демократична партія, Вперше в історії України у березні 1998 року відбулися вибори за змішаною виборчою системою. Половину народних депутатів (225) було обрано за партійними списками, решту – в одномандатних виборчих округах. Важливою ознакою чинного на той час виборчого закону було те, що свою кандидатуру кандидат у народні депутати міг виставляти як в окрузі, так і у складі виборчого списку партії чи блоку. З 30 суб’єктів виборчого процесу (21 політична партія і 9 блоків політичних партій) подолали 4%-ий бар’єр і потрапили до Верховної Ради України 8 політичних партій (результати виборів 1998 року відображені у таблиці 1). Згідно зі змінами до Регламенту Верховної Ради України, що були ухвалені відразу після початку роботи парламенту III скликання, лише блок Соціалістичної та Селянської партій змогли утворити фракції у законодавчому органі (пізніше ця норма була скасована рішенням Конституційного Суду України). У таблиці подано результати виборів у загальнодержавному багатомандатному окрузі та кількість народних депутатів, що увійшли до утворених на початку 1-ї сесії Верховної Ради фракцій (станом на 01.06.1998 серед 438 депутатів було 37 позафракційних депутатів). Президентские выборы на Украине (1999) — третьи выборы президента Украины после обретения независимости 24 августа 1991 и первые очередные выборы Президента. Первый тур выборов состоялся 31 октября 1999. Основная борьба развязалась между действующим президентом Леонидом Кучмой и главой КПУ Петром Симоненко. Победу одержал Леонид Кучма, но он не набрал более 50 % голосов избирателей и поэтому должен был пройти второй тур выборов. Второй тур выборов прошёл 14 ноября 1999. На нём победу также одержал Леонид Кучма.

79. Україна на міжнародній арені. Основні напрямки зовнішньої політики в сучасних умовах.

Основним документом, який визначав принципові засади розбудови державотворчих процесів, у тому числі в сфері зовнішньої політики, став Акт проголошення незалежності України, прийнятий 24 серпня 1991 р. Виходячи з цього документу Верховна Рада України 2 липня 1993 р. схвалила „Основні напрямки зовнішньої політики України”. В них, зокрема, наголошується, що неодмінною умовою розбудови незалежної Української держави є її активне та повномасштабне входження до світового співтовариства. Зовнішня політика України спрямовується на утвердження й розвиток України як незалежної демократичної держави, на збереження її територіальної цілісності та недоторканності кордонів, на включення національного господарства у світову економічну систему, на поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного партнера. Головними напрямками зовнішньої політики України є:

- розвиток двосторонніх відносин, участь в європейському співробітництві;

-розбудова відносин у рамках СНД;

-участь у роботі ООН, інших міжнародних організацій.

Протягом 1992–1993 рр. Україна вступає в безпосередні дипломатичні зв’язки зі США, Канадою, Польщею, Німеччиною, Францією, Китаєм, Росією, Казахстаном, державами Балтії, Скандинавії та ін. В липні 1992 р. відбувся візит Президента України до Франції, під час якого Україна приєдналася до паризької „Хартії для нової Європи”, був підписаний договір про дружбу та співробітництво між двома країнами. В цей період Україна стала членом Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ, згодом – ОБСЄ), багатьох міжнародних організацій, зокрема Світового банку, Міжнародного Валютного Фонду. Важливою подією першої половини 1994 р. стало підписання 14 січня тристоронньої угоди між Україною, США та Росією про виведення стратегічної ядерної зброї з України. 3–7 березня український президент відвідав США, де підписує заяву про дружбу та співробітництво між двома країнами. Першою з-поміж посткомуністичних країн Східної Європи Україна приєднується до програми співробітництва з НАТО: „Партнерство заради миру”. А 23 березня 1994 р. у Брюсселі підписано договір про партнерство та співробітництво з Європейським Союзом. Одним з важливих пріоритетів зовнішньої політики України є європейський напрям. Головним досягненням тут стало прийняття України в листопаді 1995 р. до Ради Європи. Підводячи підсумки зовнішньої політики України з моменту проголошення її незалежності маємо зазначити, що за цей час попри всі негаразди та проблеми було досягнуто вагомих результатів. Головним з них, безумовно, є те, що Україна відбулася як незалежна держава, як загальновизнаний суб’єкт міжнародних відносин. У політичному сенсі наша держава користується авторитетом ініціативного, самодостатнього і конструктивного учасника міжнародного життя. Свідченням цього був, зокрема, вступ України до Ради Європи, активна участь у миротворчих операціях, утвердження України як одного з регіональних лідерів, її участь у Центральноєвропейській ініціативі, ОЧЕС, Раді держав Балтійського моря, обрання непостійним членом Ради Безпеки ООН, головування України в цьому поважному міжнародному органі тощо.

80. Суспільно-політичні рухи та політичні партії в Україні в сучасних умовах

Усі партії мають досить різнобарвний політичний спектр, але всі вони належать до трьох класичних політичних напрямів – лівого, правого та центристського. Ліве крило утворюють 7 політичних партій, наймогутніші серед них є КПУ, СПУ та селянська партія України. Праве крило формують 13 партій національного та націоналістичного спрямування, найпомітніші серед них: Народний Рух, УРП, Конгрес українських націоналістів, ХДПУ, УНА, ДПУ. Названі партії лівого і правого крила є найбільш організаційні та ідейно – політично сформовані. Центристами вважають себе 30 партій України, які базують свою діяльність на ідеях соціал-демократії або ж на лібералізму. Центристські сили на сьогодні є ще слабкими.

Характерними рисами розвитку багатопартійності на сучасному етапі є: мультіпартійність нечисельність партійних лав, невизначеність соціальної бази, значна частина партій створювалася не на основі консолідації навколо ідеї, локальність партійного впливу, порівняно чітка географічна зорієнтованість партій.

Отже, процес формування багатопартійної системи в Україні триває, активізується пошук партіями свого політичного обличчя та визначення місця в суспільстві

81. Національно-культурне відродження в Україні на сучасному етапі. Найбільші релігійні конфесії в Україні

Крах радянської тоталітарної системи відкрив нові можливості для розвитку національної культури. З проголошенням політичної незалежності України культурна сфера позбулася прокрустового ложа марксистсько-ленінських догматів, політичної цензури та ідеологічного диктату. У цей час створюються можливості для вивільнення творчої ініціативи, розгортання різноманітних стильових напрямків, започатковується процес переорієнтації української культури на загальнолюдські цінності. Позбувшись нагляду і контролю з боку компартійних органів, культура в умовах перехідного періоду потрапила у жорстку фінансову залежність. Молода Українська держава виявилася спроможною фінансувати лише на третину, від реальних потреб, широку мережу мистецьких і культурно-просвітницьких закладів. Відсутність державних асигнувань призвела до закриття або перепрофілювання значної кількості культурних установ, відпливу талановитої молоді. У скрутному становищі опинилися сотні бібліотек, клубів, великі творчі колективи.

На сьогодні Україна - багатоконфесійна держава, де офіційно діє більше 21 тис. релігійних громад, 82 конфесії, напрямів і тлумачень. Найпомітнішими серед них є: Українська православна церква (УПЦ), Українська православна церква - Київський патріархат (УПЦ-КП), Українська автокефальна православна церква (УАІЩ), Українська греко-католицька церква (УГКЦ), Римсько-католицька церква (РКЦ), євангельські християни-баптисти (ЄХБ), християни віри євангельської (ХВЄ), адвентисти сьомого дня (АСД), свідки Єгови, а також мусульманська, реформатська та іудаїстська церкви, що становлять 97,1 % всієї релігійної мережі України.
Найвпливовішою складовою релігійного життя залишається православ'я. Загалом воно об'єднує близько 54 % загальної кількості релігійних об'єднань.

82. Конституційний процес. Основні положення Конституції України

Дата прийняття Конституції України-26 червня 1996р. Прийняття Конституції України завершило процес становлення політичної системи республіки як єдиного цілісного організму, з більш-менш чіткою визначеністю його структурних елементів, їхнього функціонального призначення. Конституція України – є документом на перспективу, з одного боку вона фіксує та регламентує те, що існує в реаліях (ст.4 стверджує, що в Україні існує єдине громадянство) з іншого-вона є своєрідною юридичною програмою нашої країни, яка визначає та стверджує головні принципи та цілі майбутнього розвитку державотворчого процесу (ст.1. Конституції України акцентує: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава»).

З прийняттям Конституції конституційний процес не закінчується. Так як необхідно провести роботу щодо тлумачення та конкретизації норм і принципів Конституції та зафіксувати їх у системі кодексів. Крім того, з розвитком держави і суспільства виникатиме нагальна потреба у змінах, доповненнях та додатках до існуючого Основного Закону держави. Сьогодні законодавча база України переживає період становлення.

83. Державна символіка України, її історичне походження

Згідно зі ст. 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Відповідно до Закону України від 28 січня 1992 р «Про Державний Прапор» Верховна Рада визначила співвідношення ширини прапора до його довжини як 2:3. Синьо-жовті кольори вперше згадуються близько 1410 р. на корогвах Галицько-Волинського князівства. На них ще на синьому полі був зображений золотий лев. Згідно з Конституцією України Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням Малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького. Головним елементом Великого Державного Герба України є знак княжої Держави Володимира Великого.Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі збереглася в болгарському рукописі «Хроніка Манасії» де зображені дружинники князя Святослава, у руках яких прапори увінчані тризубцем. Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами, затвердженими законом. Музика до гімну народилася в 1864 p., коли Львівський український центр показав спектакль письменника К. Гейнча «Запорожці». Тут уперше було виконано пісню «Ще не вмерло Запорожжя», яку із захватом зустріла публіка. Це була музика М. Вербицького. У 2003 р. Верховна Рада України затвердила текст Державного Гімну України у другій редакції історичного тексту П. Чубинського.

84. Соціально-економічне та політичне становище в Україні на сучасному етапі

Економічна криза на початку 90-х років негативно вплинула на рівень життя та на соціальну структуру суспільства. Після лібералізації цін 1992р. основна маса населення опинилася за межею бідності.Форсоване розшарування суспільства призвело до соціальної поляризації: бідні – 64%, багаті – 10%.За чотири роки після проголошення нового реформаційного курсу в економічній сфері відбулися певні зрушення, зародилася низка позитивних тенденцій та процесів. Існують три класичні політичні напрями – ліве, праве та центристське. Ліве крило утворюють 7 політичних партій, наймогутніші серед них є КПУ, СПУ та селянська партія України. Праве крило формують 13 партій національного та націоналістичного спрямування, найпомітніші серед них: Народний Рух, УРП, Конгрес українських націоналістів, ХДПУ, УНА, ДПУ. Названі партії лівого і правого крила є найбільш організаційні та ідейно – політично сформовані. Центристами вважають себе 30 партій України, які базують свою діяльність на ідеях соціал-демократії або ж на лібералізму. Центристські сили на сьогодні є ще слабкими.