Amp; 2. Моніторинг НС та порядок його здійснення. Захисні бар’єри і види цивільного захисту

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях – все це збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій.

Кожен регіон України можна охарактеризувати за певним комплектом джерел ризику несприятливих впливів. За допомогою такого "комплекту" можна визначити «якість життєвого середовища» території, при цьому сукупний ризик можна використовувати як інтегральний показник медико-соціально-екологічного стану даного регіону.

Науковцями підраховано, що в Україні в зонах можливого зараження сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) проживає 15 млн. осіб, 11 млн. осіб - в зонах підвищеної сейсмічної активності і 7,4 млн. осіб - в зонах можливого катастрофічного затоплення. Деякі регіони можуть опинитися під впливом відразу кількох негативних чинників.

Диспропорції у розміщенні продуктивних сил, що мали місце протягом багатьох років привели до того, що територія України зазнала значного і техногенного навантаження на природне середовище яке в 5-6 разів вище, ніж у економічно розвинутих країнах. На потенційно небезпечні виробництва в цілому по країні припадає понад 40% вартості промислово-виробничих основних фондів. Попередній етап економічного розвитку України, в результаті якого було створено вагому промислову та енергетичну базу за рахунок розширення виробництва та безкоштовного використання природних ресурсів, привів країну до небезпеки виникнення кризових явищ надзвичайно великих масштабів.

На території України можливе виникнення практично всього спектру небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження. До них відносяться великі повені, катастрофічні затоплення, землетруси та зсувні процеси, лісові та польові пожежі, великі снігопади та ожеледі, урагани, смерчі та шквальні вітри, тощо. Особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, а також близькість теплих морів обумовлює різноманітність кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному Поліссі до посушливого в південній степовій зоні. Винятковими є кліматичні умови в горах Українських Карпат та Криму.

В результаті взаємодії всіх цих чинників виникають небезпечні стихійні явища. В окремих випадках вони носять катастрофічний характер для навколишнього природного середовища та населення. Сьогодні в Україні, у зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами, становище характеризується як дуже складне.

Щоб отримати достовірну інформацію про стан довкілля, необхідно проводити постійний моніторинг навколишнього середовища. Це питання особливо гостро стоїть у період виникнення НС, коли треба надати необхідну інформацію населенню та органам влади для адекватних дій.

Оцінка становища проводиться з метою своєчасного визначення необхідних заходів захисту і обґрунтованих рішень на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РНР), а в разі потреби і евакуації населення з районів надзвичайних ситуацій.

Для проведення детальної оцінки небезпек обов’язково потрібно детально вивчити розташування області, кліматичні умови, забезпеченість ресурсами, дослідити антропогенне навантаження, надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру. Лише така комплексна характеристика дозволить провести точну оцінку безпеки певного регіону.

Система критеріїв оцінки безпеки промислового виробництва локального рівня орієнтована на оцінку безпеки окремих промислових об’єктів. Під промисловим об’єктом розуміють окремо розміщений промислові майданчики підприємства або групу підприємств, які розглядаються як єдине площинне джерело техногенної дії.

Оцінка безпеки підприємства здійснюються на основі технічної, екологічної і фінансової документацій підприємства; відомостей про район його розташування та відповідних методик розрахунків показників безпеки.

Основні характеристики ризику об'єктів і територій відбивають у паспортах ризику.

Паспорт ризику– це документ, в якому наведено перелік всіх потенційно небезпечних об'єктів на території міста, види можливих надзвичайних ситуацій, прогноз можливих втрат та збитків на об'єктах, які попадають в зону можливих надзвичайних ситуацій.

Ведення паспортів ризику потенційно небезпечних об'єктів, що маються на визначеній території і території в цілому, дозволяє враховувати всі джерела виникнення НС і вторинних вражаючих чинників, оцінювати можливі втрати і збитки у результаті НС і приймати ефективні превентивні й оперативні міри з метою протидії НС. У паспорті ризику території (регіону) обов'язково приводяться переліки всіх потенційно небезпечних об'єктів на даній території, можливих видів НС на об'єктах і вторинних вражаючих чинників у результаті виникнення природних катастроф; можливі види втрат і збитків на об'єктах захисту при різних видах НС. Міри протидії НС, розроблені на основі ретельного вивчення й аналізу паспортів ризику, збалансовані по необхідних ресурсах, відбивають у превентивних планах відповідних дій, сукупність яких є основою загального базового плану дій на даній території (держава, область, район, об'єкт). При складанні паспорта ризику підприємства (об'єкта) необхідно послідовне проведення наступних робіт:

1. Вивчення й аналіз діяльності підприємства в цілому й окремих його частинах з метою виявлення і формування переліку джерел ризику, що враховує вплив зовнішніх впливів на підвищення ризику, у тому числі можливих комбінацій подій.

2. Аналіз кожного виду ризику і розрахунок імовірності виникнення НС даного виду в розглянутий період часу на основі конкретних умов і вихідних даних.

3. Формування локальних сценаріїв розвитку НС даного виду і загального сценарію з обліком вторинних вражаючих чинників (на основі аналізу даних про реалізації різних видів ризику і відповідних дій керівництва і персоналу підприємства розробляються локальні і загальні сценарії можливих аварій на об'єкті).

4. Оцінка ймовірних людських і матеріальних втрат і впливу на навколишнє середовище можливих НС (розраховуються кількісні характеристики людських втрат і можливий збиток від надзвичайної ситуації на об'єкті; розглядаються можливі причини і варіанти розвитку НС, її вплив на навколишнє середовище і відповідний збиток).

5. Створення паспорта ризику підприємства (об'єкта) і практичних рекомендацій із протидії НС. Таким чином, паспорт ризику підприємства (об'єкта), що відбиває поточний ступінь небезпеки об'єкта формується з використанням ретроспективних і поточних даних і результатів їхнього аналізу. Його основна мета - підготовка всіх необхідних даних для складання ефективних превентивних і оперативних планів протидії НС на об'єктовому рівні. При зміні рівня ризику (закриття цехів, ріст площ об'єкта, будівництво нових цехів і т.д.) паспорт ризику підприємства коректується з урахуванням нових умов або складається заново. У паспортах ризику можуть приводяться також дані про ресурсне забезпечення заходів для протидії можливим НС на об'єкті. У процесі прийняття рішень по аналізі і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виникає необхідність представлення даних про становище, пов'язаний з його виникненням і розвитком, з метою формування і забезпечення ефективних заходів протидії і ліквідації її наслідків.

Характер розвитку НС. Виникнення НС обумовлене наявністю залишкового ризику. Відповідно до концепції надлишкового ризику абсолютну безпеку забезпечити неможливо. Тому приймається така безпека, яку приймає і може забезпечити суспільство в даний період часу.

Умови виникнення НС: наявність джерела ризику (тиску, вибухових, отруйних, радіоактивних речовин), дія чинників ризику (викид газу, вибух, загоряння); перебування у вогнищі ураження людей, сільськогосподарських тварин та угідь.

Аналіз причин та ходу розвитку НС різного характеру показує їх загальну рису – стадійність. Виділяють п’ять стадій (періодів) розвитку НС:

Ø накопичення негативних ефектів, що призводять до аварії;

Ø період розвитку катастрофи;

Ø екстремальний період, за якого виділяється основна частка енергії;

Ø період затухання;

Ø період ліквідації наслідків.

Вогнища ураження техногенного характеру. Існують такі вогнища ураження (ВУ): під час вибухів конденсованих вибухових речовин, газоповітряних, пароповітряних, пилоповітряних сумішей; під час хімічних, радіаційних та біологічних гідродинамічних аварій, пожеж, аварій поїздів, падінні літаків.

Для утримання небезпечних матеріалів і процесів встановлюється кілька послідовних бар’єрів та видів цивільного захисту. Їхня конкретна конструкція може розрізнятися в залежності від активності матеріалу і можливих відхилень від нормальної експлуатації, здатних привести до неспрацьовування деякихбар’єрів.

Сучасна теорія захисних бар’єрів розроблена для атомних станцій. Але вона добре відома з давнини. Для захисту міст споруджувались високі стіни, викопувались глибокі рови, які наповнювали водою. Все ці фізичні бар’єри були потрібні для захисту і безпеки жителів міст. Всюди де йдеться про захист і безпеку, існують бар’єри: адміністративні, законодавчі, освітні, кваліфікаційні, психологічні та інші.

Найважливішими природними бар’єрами захисту біосфери вважають: магнітні пояси землі (пояс Ван Аліна), які захищають тваринний та рослинний світ від впливу шкідливих космічних випромінювань; озоновий шар атмосфери, який затримує небезпечне для людей короткохвильове випромінювання; фотосинтез зелених рослин очищає атмосферу від вуглекислого газу та збагачує киснем, тим самим забезпечує фізіологічну безпеку; кругообіг у природі азоту і води можна вважати бар’єром від неврожаїв за дбайливого землекористування; сили гравітації не допускають розпорошення матеріальних об’єктів землі; постійний потік сонячної енергії не допускає порушення теплового режиму землі, тобто забезпечує безпеку людини. Існує багато інших природних бар’єрів, що забезпечують безпеку людини та навколишнього середовища.