Правова культура особистості та її структура.

Правова культура поділяється на такі види:
· Правова культура суспільства в цілому;
· Правова культура індивіда;
· Правова культура соціальних спільнот (класів, націй, народів) і цивілізацій. {6; 49}
Індивідуальна правова культура характеризується ступенем засвоєння і активного використання особистістю правових цінностей. Це - глибоке знання і розуміння права, рівень активної правомірної діяльності особистості. Індивідуальна правова культура передбачає не тільки всебічну правову обізнаність, знання змісту правових приписів, а й позитивне до них ставлення і високосвідомими їх виконання. Незнання законів, зневажливе до них ставлення свідчать про відсутність правової культури. Але сам факт знання правових вимог ще не може свідчити про наявність правової культури. Показником такої може бути тільки активне правомірна поведінка особистості, що зумовлюється рівнем її правосвідомості. Тут важливо простежити взаємозв'язок і співвідношення правосвідомості та правової культури. Ці два поняття в певній мірі збігаються. Але такий збіг не є повним. Правова культура включає в себе ту частину правосвідомості, яка виражає позитивне ставлення до права, правильне розуміння права, його установлень, що народжує у свідомості людей позитивні установки і в результаті - активне правомірна поведінка. Якщо ж індивід слабо обізнаний в правових вимогах, невірно оцінює з точки зору права різні життєві ситуації, робить у підсумку правові проступки, а то й злочини, то такі його уявлення про право знаходяться за межами правової культури. В рівній мірі не може вважатися в правовому відношенні культурним і той індивід, який добре знає зміст законів, але використовує це знання в протиправних цілях. У зв'язку з цим важко погодитися з А.І. Коваленко, який стверджує, що правова культура - це реалізоване правосвідомість. {8; 59} Адже не можна говорити про відсутність правосвідомості взагалі у людини, яка має спотворене, неправильне уявлення про право або навіть відноситься до правових вимогам вороже, вчинює правопорушення і т.д . Такий індивід володіє низьким рівнем правосвідомості. Але в цьому випадку можна і потрібно вести мову про відсутність у такого індивіда правової культури, бо його спотворене правосвідомість реалізується в протиправній поведінці. Це відноситься і до осіб, які зловживають знанням правових вимог. Правова культура може бути невисокою в особи недостатньо грамотного в правовому відношенні, але в цілому позитивно оцінює необхідність встановлення правопорядку. У тому ж випадку, коли у індііда склалися у свідомості стійкі антиправові установки і його поведінка на практиці їх відображає, слід вести мову про відсутність правової культури у нього взагалі. Отже, правова культура особистості передбачає реалізацію її позитивних правових уявлень, а не правосвідомості взагалі.