Об'єктивно-протиправна поведінка.

Серед видів правової поведінки у юриспруденції зазвичай виділяють правомірну та неправомірну (протиправну) поведінку. Проте, значна частина науковців виокремлюють також як самостійні види правової поведінки зловживання правом та об’єктивно протиправне діяння.
Об’єктивно протиправне діяння розуміється як поведінка, яка не є такою, що завдає шкоди, але формально юридично оцінюється як вчинена всупереч вимогам правових норм . Шабуров О. С. зазначає, що об’єктивно протиправна поведінка – це діяння, яке порушує норми права, але не завдає при цьому шкоди. До такої поведінки вчений відніс протиправне діяння недієздатної особи та безвинні діяння, які не тягнуть за собою юридичну відповідальність і не є правопорушеннями (тобто власне протиправною поведінкою), оскільки відсутній такий важливий елемент правопорушення як суспільна шкідливість .
Сьогодні теорія об’єктивно протиправної поведінки потребує перегляду, розширення та уточнення. Чи можна віднести до об’єктивно протиправної поведінки безвинні та малозначні діяння, діяння неделіктоздатних осіб (недієздатних та осіб що не досягли віку юридичної відповідальності)?
Виникають питання стосовно протиправності та суспільної шкідливості такої поведінки.
Протиправність – ознака об’єктивно-суб’єктивна, оскільки не можливо говорити про право та протиправність, ігноруючи факти волі, свідомості, осудності, дієздатності . Відсутність суб’єктивної протиправності не викликає сумнівів. Об’єктивна протиправність передбачає порушення норм об’єктивного права і, таким чином, присутня в усіх наведених вище прикладах об’єктивно протиправної поведінки.
Водночас, навряд чи можна погодитися з тим, що в таких випадках відсутня юридична шкода. Шкода виражається в сукупності негативних наслідків діяння, яке представляє собою порушення правопорядку, дезорганізацію суспільних відносин, пошкодження або знищення благ і цінностей суб’єктивного права тощо. Безсумнівно, наприклад, недієздатна особа завдає шкоду, попри те, що сама цього не усвідомлює. Але в такому разі виникає питання, як бути з малозначною поведінкою, де особа заподіює шкоду, усвідомлюючи наявність об’єктивної протиправності та відсутність суспільної шкідливості своїх дій, або коли при казусі особа не усвідомлювала ані суспільної шкідливості ані суб’єктивної чи об’єктивної протиправності власних дій?
Всі ці питання вимагають від юристів негайної відповіді, адже, досі залишається незрозумілим, до якого виду правової поведінки необхідно віднести казус, малозначне або безвинне діяння тощо. Поки що теорія та практика юриспруденції не дають однозначної відповіді на ці питання, тому завданням дослідників має стати вирішення поставлених проблем.