Суспільно-політичний розвиток і конституційний процес в Україні

Першочерговим завданням незалежної України було державне будівництво. Проте державотворчі процеси ускладнювалися тим, що тривалий час у нас діяла Конституція УРСР 1978 р., до якої в умовах розбудови постійно вносились поправки (протягом 5 років було внесено близько 200). Закони, які приймалися, нерідко суперечили чинній Конституції і це підривало принципи законності.

Але суспільство поступово рухалося вперед у своєму політичному розвитку, державотворенні:
– Законом від 17.09.1991 р. назву УРСР було замінено на споконвічну назву держави – Україна.

– 8 жовтня 1991 р. прийнято Закон „Про громадянство України”, яким визначено статус її населення. Громадянство України отримали усі, хто проживав на її території і не був громадянином іншої держави.

– У листопаді цього ж року було прийнято „Декларацію прав національностей України” і Закон „Про національні меншини в Україні”, який зафіксував право кожного народу на розвиток своєї національної мови, культури, відродження історико-культурних традицій і т. ін.

– Прийнято також низку законів про розбудову Збройних сил України та її правоохоронних органів.

– На початку 1992 р. було затверджено державну символіку України: Державний прапор синьо-жовтого кольору, герб – тризуб, Державний гімн – „Ще не вмерла Україна”.

Важливу роль у суспільно-політичному житті України відіграв процес виникнення політичних партій, розвиток багатопартійної системи. Проте зміцненню і консолідації новоутворюваних партій перешкоджало зокрема те, що був відсутній „Закон про політичні партії в Україні”, який вступив в силу лише 28 квітня 2001 р. Розвиток соціально-політичних, державотворчих процесів гальмувало й те, що у нас створено понад 100 політичних партій різного спрямування, які часто виступали дестабілізуючим фактором у Верховній Раді і суспільстві в цілому.

Відродження духовності значною мірою пов’язане з відродженням релігії і церкви у нашій державі. Значною мірою цьому сприяв закон „Про свободу совісті та релігійні організації”, а також нова Конституція України, яка була прийнята в результаті гострої, міжфракційної боротьби лише 28 червня 1996 р. і гарантує свободу світогляду і віросповідань.

В останні роки з’явилась значна кількість релігійних громад, відновлюють діяльність старі храми, будуються нові культові споруди. Відродженню релігії сприяло зняття заборон на релігійне життя, різке загострення суспільних проблем, часткова втрата старих ідеологічних орієнтирів, повернення до традиційних цінностей.

3. Україна в сучасному світі

Основним документом, який визначав принципові засади розбудови державотворчих процесів, у тому числі в сфері зовнішньої політики, став Акт проголошення незалежності України, прийнятий 24 серпня 1991 р. Виходячи з цього документу Верховна Рада України 2 липня 1993 р. схвалила „Основні напрямки зовнішньої політики України”. В них, зокрема, наголошується, що неодмінною умовою розбудови незалежної Української держави є її активне та повномасштабне входження до світового співтовариства. Торуючи свій шлях у світ, Україна спирається на власні фундаментальні загальнонаціональні інтереси, а саме: стратегічні та геополітичні, пов’язані з національною безпекою України та захистом її політичної незалежності; економічні, пов’язані з інтегруванням економіки України у світове господарство; регіональні, субрегіональні, локальні.

Зовнішня політика України спрямовується на утвердження й розвиток України як незалежної демократичної держави, на збереження її територіальної цілісності та недоторканності кордонів, на включення національного господарства у світову економічну систему, на поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.

Стосовно основних підвалин, на яких здійснюється зовнішня політика України, то ними є:

– відкритість зовнішньої політики, співробітництво з усіма заінтересованими партнерами;

– засудження війни як знаряддя національної політики, прагнення до вирішення будь-яких міжнародних спорів виключно мирними засобами;

– додержання принципів взаємоповаги, рівноправності, невтручання у внутрішні справи інших держав;

– відсутність територіальних претензій до сусідніх держав і невизнання територіальних претензій до себе;

– дотримання міжнародних стандартів прав людини, принципу неподільності міжнародного миру і міжнародної безпеки, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права, засудження практики подвійних стандартів у міждержавних стосунках.

Головними напрямками зовнішньої політики України є:
– розвиток двосторонніх відносин, участь в європейському співробітництві;
– розбудова відносин у рамках СНД;
– участь у роботі ООН, інших міжнародних організацій.

Кожен з цих напрямів має комплекс пріоритетів, які зумовлюються національними інтересами України, турботою про збереження загального миру і рівноправного співробітництва.

Практична реалізація зовнішньої політики України забезпечується під керівництвом Президента України Кабінетом Міністрів України, Міністерством закордонних справ, іншими центральними органами державної виконавчої влади на основі Конституції України.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте основні напрямки державотворчого процесу у незалежній Україні.

2. Визначте основні етапи конституційного процесу в незалежній України.

3. Розкрийте специфіку формування багатопартійної системи у продовж 1990-х років – на початку ХХ ст.

4. Визначте зміни, що відбулися в культурному житті України в умовах незалежності.

5. Проаналізуйте основні пріоритети і завдання зовнішньої політики незалежної України.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ З КУРСУ:

1. Первіснообщинний лад на території України.

2. Трипільська культура.

3. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші племена на території України.

4. Грецька колонізація Північного Причорномор’я.

5. Східні слов’яни напередодні утворення держави, їх племінні об’єднання.

6. Праукраїнська держава “Руська земля” Кий, Аскольд і Дір.

7. Роль князів Олега, Ігоря, Ольги, і Святослава у становленні Київської держави.

8. Завершення формування Київської держави. Володимир Великий і його реформи. Історичне значення хрещення Русі.

9. Київська Русь за часів Ярослава Мудрого. “Руська правда”.

10. Відновлення могутності Київської держави за Володимира Мономаха.

11. Політична роздробленість Київської Русі та її наслідки.

12. Культура Київської Русі.

13. Галицьке і Волинське князівства та їх об’єднання Романом Мстиславичем.

14. Галицько-Волинське князівство за часів Данила Романовича.

15. Монгольська навала та її наслідки для українських земель.

16. Галицько-Волинське князівство за наступників Данила Романовича.

17. Звільнення українських земель з-під влади Золотої Орди і входження їх до складу Великого Князівства Литовського.

18. Спроби збереження української державності у складі Великого Князівства Литовського. Князь Свидригайло.

19. Входження українських земель до складу Польщі. Люблінська унія та її наслідки для українських земель.

20. Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ та її устрій.

21. Берестейська церковна унія та міжконфесійні відносини в Україні першій половині ХVІІ ст. Митрополит Петро Могила. Гетьман П. Сагайдачний.

22. Козацько-селянські повстання наприкінці ХVІ ст.

23. Козацькі рухи в 20-30-х роках ХVІІ ст.

24. Причини та початок Національно-визвольної війни українського народу в середині. ХVІІ ст.

25. Українсько-московський договір 1654 р. та його суть.

26. Державне будівництво в ході Національно-визвольної війни середини ХVІІ ст. Б.Хмельницький – видатний політик і полководець.

27. Гетьман І. Виговський і його спроба унезалежнення України від Москви.

28. Боротьба гетьмана П.Дорошенка за об’єднання українських земель у незалежній державі.

29. Гетьман І.Мазепа в українському національно-визвольному русі.

30. Конституція П.Орлика – перша Конституція України.

31. Ліквідація російським самодержавством гетьманства та решток автономного устрою Гетьманщини.

32. Ліквідація Запорізької Січі, приєднання Криму і Північного Причорномор’я до Росії.

33. Розподіли Речі Посполитої і входження українських земель до Австрійської і Російської імперій, їх адміністративно-територіальний устрій.

34. Гайдамацький і опришківський рухи в Україні в першій половині ХVІІІ ст. Коліївщина.

35. Початок національного відродження в Наддніпрянській Україні.

36. Діяльність масонських лож та декабристський рух в Україні.

37. Кирило-Мефодіївське товариство і його роль в українському національному відродженні. Роль Т.Г.Шевченка в українському національному відродженні.

38. Початок національного відродження в західноукраїнських землях. “Руська трійця”.

39. Революція 1848-1849 рр. в Австрійській імперії та національний рух в західноукраїнських землях.

40. Російські реформи 60-70 років ХІХ ст. та соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України.

41. Виникнення та діяльність громад у другій половині ХІХ ст. В.Антонович.

42. Політика російського самодержавства щодо України в другій половині ХІХ ст.

43. Суспільно-політичне життя в західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст. (народовці, москвофіли, радикали).

44. Політизація національного руху в західноукраїнських землях наприкінці ХІХ ст.

45. Створення політичних партій в Наддніпрянській Україні в кінці ХІХ- на початку ХХ ст.

46. Культура, освіта і наука України в другій половині ХІХ ст.

47. Україна в роки революції 1905-1907 років. Посилення національного гніту в період реакції.

48. Україна в планах Антанти і Троїстого союзу напередодні Першої світової війни.

49. Перша світова війна і політичні сили України. Відношення партій і класів до війни. Діяльність Союзу визволення України.

50. Формування та бойовий шлях Легіону січових стрільців в роки Першої світової війни.

51. Політика царизму на захоплених в ході Першої світової війни західноукраїнських землях.

52. Початок української революції. Утворення Української Центральної Ради. М. Грушевський

53. Питання автономії України в діяльності Центральної Ради. І та ІІ Універсали.

54. Історичне значення ІІІ Універсалу Центральної Ради та проголошення УНР.

55. Харківський з’їзд рад та більшовицько-українська війна.

56. ІV Універсал Центральної Ради та його історичне значення.

57. Мирний договір УНР з державами Німецько-Австрійського блоку у Брест-Литовську та його умови.

58. Гетьманський переворот. Внутрішня і зовнішня політика Української держави за П. Скоропадського.

59. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, її внутрішня і зовнішня політика.

60. Обставини та історичне значення проголошення злуки УНР і ЗУНР.

61. Українсько-польська війна 1918-1919 рр. та її наслідки.

62. Директорія, її внутрішня політика і зовнішньополітичні орієнтири та причини поразки.

63. Політичний курс більшовиків в Україні у 1919-1920 рр. “Воєнний комунізм”.

64. Варшавська угода УНР та Польщі, зміст та наслідки.

65. Радянсько-польська війна. Ризький мирний договір і його умови.

66. Впровадження більшовиками нової економічної політики в Україні, його значення і наслідки.

67. Українізація: причини, суть, наслідки.

68. Голод в Україні у 1921-1923 рр.

69. Процес входження України до СРСР та її статус у союзній державі.

70. Культура і духовне життя в Україні у 1917-20-х роках.

71. Здійснення індустріалізації в Україні. Будови перших п’ятирічок.

72. Колективізація сільського господарства України та її наслідки. Голодомор 1932-1933 років.

73. Суспільно-політичне життя в Україні в 30-х роках. Сталінські репресії.

74. Культурне життя в Україні в 30-ті роки. “Розстріляне відродження”.

75. Соціально-економічне становище Східної Галичини, українських земель у складі Румунії та Закарпаття у 20-30 роках ХХ ст.

76. Суспільно-політичне життя в західноукраїнських землях, Північній Буковині і Закарпатті в 20-30 роках ХХ ст.(КПЗУ, УНДО, Сельроб, ОУН та інші партії).

77. Проголошення Карпатської України та її падіння.

78. Радянсько-німецький договір про ненапад і процес включення західноукраїнських земель до УРСР та їх радянізація.

79. Оборонні бої на території України у 1941-1942 роках.

80. Окупаційний режим в Україні у 1941-1944 роках.

81. Течії антифашистського руху опору в Україні в роки Великої Вітчизняної війни та його внесок у перемогу над ворогом.

82. Звільнення України від нацистської окупації в 1943-1944 рр.

83. Відбудова народного господарства України у 1945- на початку 50-х років.

84. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х- на початку 50-х років.

85. Процес десталінізації в Україні, його позитивні сторони, непослідовність та обмеженість.

86. Культура і духовне життя України в часи хрущовської “відлиги”.

87. Економічні реформи середини 60-х років та наростання кризових явищ в економіці України.

88. Опозиційний рух в Україні у другій половині 60-х- першій половині 80-х років.

89. Україна в період “перебудови” (друга половина 80-х-початок 90-х років).

90. “Гласність” і початок національного відродження.

91. Декларація про державний суверенітет України та Закон про економічну самостійність України та їх історичне значення.

92. Спроба державного перевороту в СРСР у 1991 р. та події в Україні. Акт проголошення незалежності України.

93. Розпад СРСР та роль України в утворенні Співдружності незалежних держав.

94. Становлення багатопартійної системи в Україні в кінці 80-х-на початку 90-х років.

95. Конституція незалежної України: структура та головні положення.

96. Зовнішня політика незалежної України.

97. Проблеми переходу до ринкових відносин в Україні та шляхи їх вирішення.

98. Сучасна релігійна та міжконфесійна ситуація в Україні.

99. Проблеми національно-культурного відродження в Україні на сучасному етапі.