Методи економічного аналізу та їх класифікація

Слово «метод» (від грецького methodos - «шлях до якої-небудь мети») означає способи пізнання, інструменти, сукупність прийомів дослідження явищ природи й громадського життя. Кожна наука має свій метод, особливості якого нерозривно пов’язані з її предметом. Метод науки покликаний забезпечити усе більш глибоке розуміння предмета, він сам народжується й удосконалюється в ході одержання нових знань, певною мірою предмет сам формує метод і, навпаки, використовуваний метод дослідження уможливлює усе більш чітко визначати межі й зміст самого предмета.

Економічна теорія виробила досить велику кількість прийомів пошуку нового знання, що відображають специфіку її предмета. Дійсно, економічні аспекти людської діяльності не можуть піддаватися аналізу за допомогою, наприклад, хімічних реакцій, опору на розрив або балістичні параметри, як це робиться в технічних і природничих науках. Економічна теорія - наука гуманітарна, суспільна, що звужує можливості експериментування в ході вивчення економічного життя.

Наукові методи економічного дослідження можна розділити на усезагальні, загальні й особливі.

Усезагальні методи економічної науки — це її філософські методи, тобто принципи й закони філософії, які можуть бути опосередковано застосовані економічною наукою в приватних економічних дослідженнях. Такі принципи й закони спрямовані на їхнє загальне застосування, тобто на використання абсолютно у всіх економічних дослідженнях .

Загальні методи економічної науки — це ті економічні методи, які застосовувані на всіх рівнях економічного дослідження, але при цьому не є філософськими методами. Інакше кажучи, це методи, які використовуються крім економіки й в інших науках, але не охоплюють собою абсолютно всі науки, а тільки деяку частину їх.

До таких методів ми відносимо всі математичні й статистичні методи, метод експерименту, деякі види спостереження, моделювання й т. ін. Усі вони можуть бути застосовані як в економічному дослідженні, так і в дослідженнях інших соціальних, природних і технічних наук.

Третю групу наукових методів становлять особливі методи економічної науки — методи, використовувані винятково в рамках економічної науки й ніде більше непридатні.

До числа особливих методів економічного дослідження можна віднести наступні методи: економічне спостереження, економічний експеримент, економічне моделювання, економічна індукція, побудова економічних гіпотез, історичний аналіз господарських явищ і т. ін.

У процесі реального економічного дослідження всі три типи методів взаємодіють і корелюють між собою, виконуючи при цьому кожний свою функцію: загальні методи пропонують найбільш загальний варіант для збагнення економічних істин; загальні методи конкретизують загальні ходи економічного дослідження, допомагають узагальнювати й аналізувати нагромаджені економічні факти, виявляти особливі економічні закони й принципи; у свою чергу особливі методи економічного дослідження досліджують окремі сторони економічних об’єктів, доповнюючи загальний економічний аналіз і навчанням конкретних економічних явищ і процесів.

Наукові методи економічного дослідження далі можна розділити на методи логічні й нелогічні.

Логічні методи наукового дослідження – це, як випливає із самої назви, методи, засновані на логіці: формальної й математичної. До числа таких методів відносяться: методи дедукції й індукції, метод формалізації й математизації, метод логічної інтерпретації, метод аксіоматизації, метод аналогії, метод доказу, метод логічного обґрунтування до деякі інші.

Логічні методи також становлять основу для побудови «мови науки» - знаково-символічної системи, що виражає основні інструменти й результати наукового пізнання. «Мова науки» відіграє роль комунікативного й дидактичного засобу, а також інтегрує наукове й педагогічне співтовариство рамках даної конкретної дисципліни.

На рівні економічного аналізу дані методи можна конкретизувати в такий спосіб. До числа логічних методів економічного дослідження ставляться: метод економічної індукції й метод економічної дедукції, методи формалізації й математизації в економічному пізнанні, метод інтерпретації в поясненні економічних фактів і явищ, метод аксіоматизації в побудові економічних теорій і доказів, метод економічної аналогії (метод аналогії в поясненні економічних явищ), метод економічного доказу й т. ін.

Логічні методи економічного дослідження грають винятково важливу роль в економічному пізнанні: саме вони несуть на собі основну вагу в процесі збагнення нових економічних істин, і тому знайомство з такими методами становить найважливішу частину професійної економічної освіти.

Економічна наука використовує різноманітні логічні прийоми пізнання навколишньої дійсності, найважливішими з яких є аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія.

Аналіз - це такий метод пізнання, що припускає поділ цілого на окремі складові частини й вивчення кожної із цих частин. Прикладом може служити вивчення закономірностей формування ринкового попиту шляхом дослідження різних визначальних його факторів - цін, доходів споживачів, їхніх переваг і ін.

Синтез - це метод пізнання, заснований на поєднанні окремих частин явища, вивчених у процесі аналізу, у єдине ціле. Так, ринковий попит і його динаміка можуть бути правильно зрозумілі лише при його розгляді як єдності визначальних компонентів, які входять до нього - цін, доходів споживачів та ін. Аналіз і синтез вищупають як дві взаємозалежні сторони процесу пізнання.

Індукція - метод пізнання, що базується на умовиводах від одиничного до загального. Наприклад, корисність для конкретного споживача кожного наступного екземпляра аналогічного блага, що споживається ним, зменшується. Звідси можна прийти до висновку про те, що всі споживачі даного товару готові будуть продовжувати купувати цей товар тільки за умови зниження цін на нього. Дедукція - метод пізнання, що припускає умовиводи від загального до одиничного.

Аналогія - метод пізнання, що припускає перенесення властивостей з відомого явища або процесу на невідомі. При цьому можуть використовуватися досягнення в різних сферах знань. Так, широко застосовується порівняння грошового обігу із кровообігом у людському організмі. Рівновага на ринку умовно аналогічна рівновазі у фізичному його розумінні.

У сучасній економічній науці економічна аналогія є основою економічного моделювання.

Економічне моделювання (моделювання в економічній науці) — відтворення характеристик якого-небудь економічного об’єкта на іншому (матеріальному або ідеальному) об’єкті, спеціально створеному для вивчення цих характеристик. Такий об’єкт називається економічною моделлю. Залежно від природи моделі й тих сторін модельованого об’єкта, які в ній втілюються, розрізняють речовинні (предметні) та ідеальні (логічні) моделі. Різновидом останніх є математична модель, широко застосовувана в економічній науці.

У багатьох випадках висновки, зроблені за аналогією, не можуть бути доказом, проте на їх основі можна висувати гіпотези.

Гіпотеза - це науково обґрунтоване припущення про можливі зв’язки, відносини, причини явищ. Економічні дослідження, як правило, здійснюються цілеспрямовано, виходячи переважно з потреб практики. Якщо сутність явища, що вивчається, невідома, а фактів для з’ясування немає або недостатньо, дослідник змушений обмежитися припущеннями. Однак це ще не наукова гіпотеза, а лише перша сходинка на шляху до неї.

Для висунення гіпотези потрібні достовірні факти. Проте цього не досить, аби перетворити теоретичне припущення на повноцінну теорію. Тому висновок про можливі зв’язки, причини ще не є цілком достовірним. Для цього потрібно мати достатні докази. Важливість гіпотези полягає в тому, що вона є засобом розв’язання суперечностей між новими фактами і теоретичними поглядами, що застаріли.

Гіпотеза має особливе значення для розвитку економічної науки. Це постановка проблем, що сприяють ефективнішому веденню наукових пошуків, дає змогу перевірити усі можливі шляхи дослідження й обрати найбільш правильні та науково обґрунтовані.

Спосіб перевірки гіпотези на істинність називається верифікацією.Спосіб перевірки гіпотези на помилковість називається фальсифікацією.Сума перевірених (верифікованих) гіпотез утворює теорію, тобто сукупність об’єднаних одним загальним принципом наукових положень, що служать поясненням низки фактів економічної дійсності. Нам необхідно буде вивчити багато теорій, використовуваних економічною наукою - теорію споживчого вибору, теорію фірми, теорію раціональних очікувань та ін.

При побудові економічних моделей, виробленню теорій, виявленні економічних законів економічна наука широко використовує метод функціонального аналізу, щовідображає принцип взаємної залежності економічних явищ. Функцією називається змінна величина, що залежить від інших змінних величин. Таким чином, функція виступає як залежна змінна від аргументу - незалежної змінної. Наприклад, функція попиту визначає попит залежно від факторів, що впливають на нього (аргументів) - очікувань споживачів, рівня їхніх доходів, переваг і смаків, цін товарів-замінників та ін. У економічній теорії найчастіше визначається функціональна залежність між двома категоріями, при цьому інші аргументи вважаються незмінними. Це відбувається тому, що одночасний аналіз впливу на функцію всіх або більшості аргументів настільки ускладнив би сам процес пізнання, що він став би практично неможливим.

Функціональні залежності дуже наочно проявляються при використанні графічних побудов у рамках економетричного моделювання економічних процесів. Економетрика - наука про економічні виміри, результатами цієї науки широко користується економічна теорія. Використання графіків уможливлює представити функціональні зв’язки, як у статиці, так і в динаміці, обумовленої зміною різних показників. Графічний метод, використовуваний економістами, має одну цікаву особливість - тут незалежна змінна (аргумент) звичайно відкладається на осі ординат, а залежна (функція) - на осі абсцис, що пов’язано зі сформованими в економічній науці традиціями.

В економічній науці часто зустрічається вираз «за інших рівних умов»(ceteris paribus - лат.). Це дуже важливий принцип, часто використовуваний в економічних дослідженнях для з’ясування функціональних зв’язків між економічними явищами. Дійсно, якщо ми хочемо простежити вплив рівня ціни на попит, нам доведеться припустити, що всі інші аргументи, що впливають на попит, крім ціни, незмінні. У протилежному випадку нам не тільки не вдасться виявити одночасний вплив усіх факторів, що визначають попит та його величину (із причин, викладених у попередньому абзаці), але й виділити вплив власне цінового фактору на попит. На практиці дуже важко забезпечити «чистоту експерименту», оскільки «інші рівні умови» перебувають у стані постійного руху, змінюються смаки, переваги, мода, очікування споживачів. У результаті точність висновків економічної науки уступає строгості результатів таких наук, у яких можна забезпечити лабораторну чистоту експерименту, наприклад фізики, хімії та ін.

Багато функціональних залежностей в економічній теорії досліджуються із застосуванням методу граничного аналізу.Гранична величина в економічній науці - це додаткова величина. Так, гранична корисність виступає як додаткова корисність, одержувана споживачем від використання додаткової одиниці продукту; граничний дохід - додатковий дохід, одержуваний фірмою від продажу додаткової одиниці товару; граничні витрати - додаткові витрати по виробництву додаткової одиниці продукції й т. ін. Найважливішим принципом економічного аналізу є зіставлення граничних вигід і граничних витрат при оцінці стану й перспектив діяльності економічних агентів. Ясно, що останні будуть продовжувати свою діяльність, як правило, тоді, коли граничні вигоди від неї будуть більші, ніж граничні витрати, пов’язані з нею. Стимули до продовження економічної активності даного роду зникають, як тільки граничні витрати виявляються вище граничних вигід.

Історичний метод в економічному дослідженні заснований на вивченні яких-небудь господарських процесів або об’єктів у хронологічно послідовних фазах їхнього існування; при цьому особлива увага приділяється аналізу конкретних економічних подій і фактів. Історичний метод допомагає простежити розвиток як самих господарських явищ (економічна історія), так і економічної думки, що випливає за економічною історією (історія економічних вчень).

Еволюційний метод в економічному дослідженні — це метод аналізу господарських об’єктів, що використовує дарвіністські принципи «боротьби за існування» і «виживання найсильніших». В іншому своєму розумінні еволюційний метод - це «спрямлений» історичний метод, який трактується поза історичними «випадками» і «шершавостями».

Еволюційний метод економічних досліджень доповнює й поглиблює історичний метод, зближує його з методами природничих наук, сприяє екстраполяції його на майбутнє господарських феноменів.

Еволюційний та історичний методи іноді можна представити як два види генетичного методу — методу дослідження економічних явищ, заснованого на аналізі їхнього розвитку. Цей метод вимагає встановлення, як мінімум, трьох моментів: а) початкових умов розвитку; б) головних його етапів; в) основних тенденцій розвитку. Найважливіше завдання генетичного методу - простежити на різних площинах і рівнях, а також у різних аспектах послідовно в часі всю лінію розвитку об’єкта й розгортання його тенденцій.

Іноді методи економічної науки ділять на прямі й непрямі. Прямі (або, по-іншому, сутнісні) методи — це ті, результатами використання яких можуть стати концепції, формули й програми. Непрямі методи — методи, що застосовують різні статистичні залежності.

Досить рідко можна зустріти виділення як особливих методів економічної науки системного й структурно-функціонального методів.

Під системним підходом розуміють звичайно сферу теорії та методології наукового пізнання й рефлексивної економічної практики, в основі якої лежить цілісний розгляд організованої сукупності об’єктів, за якому з’ясовується, що їхній взаємозв’язок призводить до виникнення нових, інтегративних властивостей цілого, які відсутні у складових частин.

Системний метод в економічних дослідженнях — метод, що вивчає економічну реальність на основі загальної теорії систем. При цьому в досліджуваному економічному явищі виділяються структура й елементи, досліджуються тип системи, природа елементів і т. ін. Фактично різновидом системного підходу є структурно-функціональний підхід, де використовуються методи, у яких робиться акцент на розгляді структури й функцій досліджуваної економічної системи.

Обидва ці методи (системний і структурно-функціональний) настільки ввійшли в плоть і кров сучасної економічної науки, що, по суті, стали невід’ємними атрибутами будь-якого наукового методу економічних досліджень, і тому виділення їх як якісь особливі методи, відмінних від методів, перерахованих нами раніше, навряд чи представляється доцільним.

Нелогічні методи наукового дослідження — це такі методи, які за своєю структурою не пов’язані з формальною й математичною логікою, а найчастіше їй прямо суперечать, тобто є алогічними.

До числа нелогічних методів на економічному рівні аналізу можна віднести: економічне спостереження, економічний експеримент (у їх «чистому» виді, без прикладеного теоретичного інструментарію), історичний метод в економічному дослідженні, економічну інтуїцію, економічну віру (у її безрелігійному змісті — як переконаність у наявності тих або інших економічних фактів) і т. ін.

Нелогічні методи економічного дослідження також досить важливі для економічного пізнання: вони становлять необхідну базу для логічних методів, доповнюють останні й наближають їх до повсякденного, часом досить хаотичного господарського життя. Нелогічний метод економічного дослідження може навіть випереджати логічний метод: так, наприклад, деякі вчені-економісти спочатку інтуїтивно осягали які-небудь істини, а вже потім доводили й обґрунтовували їх (або хоча б намагалися зробити це). Прикладом може служити економічна концепція К.Маркса.

Наукові логічні методи економічного дослідження найчастіше класифікують згідно тому, які системи обґрунтування (якісні або кількісні) використовуються в розгляді тої або іншої господарської проблеми. При такому підході всі методи можна розділити на кількісні і якісні.

Кількісний метод економічного дослідження — це метод, що базується на використанні в економічному дослідженні вимірюваних величин, як правило виражених у вигляді чисел. Основу такого методу становить операція (процедура) виміру.

Вимір – це процедура, за допомогою якої вимірюваний об’єкт порівнюється з деяким еталоном і одержує числове вираження в певному масштабі або шкалі. Виміром також називається однозначне відображення емпіричної системи з відносинами між її елементами (складовими, станами, властивостями й т. ін.) у числову систему з відповідними відносинами між числами. У підсумку формується числова модель вимірюваного об’єкта, а точніше - деяких виділених у якісному аналізі його сторін. Оскільки одержати точний аналог (ізоморфну модель) практично ніколи не вдасться, розробляють приблизний аналог (гомоморфну модель), у числовому вираженні умовно відповідному оригіналу.

В економічному пізнанні до числа кількісних методів прийнято відносити два основних методи: математичний і статистичний. У своєму прикладному значенні ці два методи звичайно поєднують в один загальний метод – економетричний.

Якісний метод економічного аналізу – це економічний метод, за якого операції виміру практично не використовуються, а основна увага зосереджена на словесному описі, інтерпретації, тлумаченні й поясненні властивостей досліджуваного економічного об’єкта. Головною метою при цьому є досягнення розуміння сутності досліджуваних властивостей (якостей), а також необхідна логічна (раціональна) інтерпретація їх.

Необхідно наблизитися до адекватного розуміння змістів, які людина вкладає в різні судження й дії.

Стосовно економічного дослідження це означає прагнення «схопити» і «відобразити» в економічних поняттях якісну сторону досліджуваних економічних об’єктів і явищ, «розкрити» економічні змісти дій людей у тих або інших господарських ситуаціях, знайти пояснення їхній економічній поведінці й окремим вчинкам.

Підведемо перші підсумки нашої класифікації методів економічного дослідження.

Методи економічного дослідження можна розділити на наукові й ненаукові методи. Наукові методи діляться на логічні й нелогічні. І нарешті, логічні методи економічного дослідження можна розбити на кількісні і якісні.

Ще одна найважливіша класифікація економічних методів – це поділ їх на емпіричні й теоретичні.

Емпіричні методи економічного пізнання — це методи пізнання економічної реальності, що діють на рівні досвіду. Існують два основних емпіричних методи: економічне спостереження й економічний експеримент, а найважливішій їхній складовій є процедура (операція) виміру.

На емпіричному рівні економіст-дослідник має справу насамперед з економічними фактами. Останні є події господарського життя, безпосередньо спостережувані й фіксовані суб’єктом, спостерігачем. Це будь-які економічні факти, у яких відображені ті або інші економічні процеси або явища. Самі ж економічні факти дослідник одержує за допомогою економічного спостереження й економічного експерименту, досить часто використовуючи при цьому процедуру економічного виміру.

Економічне спостереження – це цілеспрямоване й організоване сприйняття фактів господарського світу (економічних тактів), що доставляє первинний матеріал для наукового економічного дослідження. Спостерігач – або за допомогою яких-небудь приладів, або без них – фіксує ті або інші економічні факти, активно не впливаючи на об’єкт спостереження. Ці факти, відповідним чином оброблені і осмислені, використовуються в теоретичних моделях і побудовах.

Економічний експеримент — дослідження якого-небудь господарського явища шляхом активного впливу на нього; при цьому якби створюються якісь нові економічні умови відповідно до мети даного експерименту й змінюється плин господарського процесу в потрібному напрямі, або сам господарський процес відтворюється штучно за допомогою його моделювання (наприклад, це може бути або математичний експеримент в економіці, або уявний експеримент в економіці).

Економічний вимір як процедура або операція доповнює й поглиблює економічний аналіз, допомагає доповнити якісний метод в економічному дослідженні кількісним методом, підвищує точність наших економічних знань. Із прогресом економічної науки збільшується число вимірюваних економічних фактів, удосконалюються статистичні й математичні методи їхньої обробки, що природно призводить до підвищення «якості» економічного знання.