Монетарне кейнсіанство у США

Представникицьогонапрямку посткейнсіанства (воно виникло в США) вибрали інший шлях. Вони виступили як поборники відновлення щирого духу кейнсіанської революції, справжнього змісту його теорії.

Певноювіхоюв розвитку цього нового підходу була опублікована в 1965 р. стаття американського економістаР. Клауера "Кейнсіанська контрреволюція: теоретична оцінка".Устаттідавалося принципово новетлумаченнятеорії Дж. Кейнса на відміну від ортодоксального кейнсіанства, що трактувало її як "теорію рівноваги в умовах неповної зайнятості, як окремий випадок неокласичної теорії загальноїрівноваги".

ІнтерпретаціяР. Клауераотримала подальший розвиток у виданій у 1968 р. роботі іншого американського економіста - А. Лейонхуфвуда "Про кейнсіанську економічну теорію й теорію Кейнса". А. Лейонхуфвудрішучеоголосив, що стандартна інтерпретація теорії Дж. Кейнса (теорія прибутків-витрат) не тільки не розвила, але й відкинула головні елементи його теорії. Основними недоліками, на його думку, даної інтерпретації минулого є: 1) недооцінка ролі грошей("Яквийшло, - запитував він, - що теорія, що визнала важливість грошей, перетворилася в теорію, у якій гроші не мають істотного значення?");2) зменшення ролі процентної ставки, завдяки чому у центріуваги опинився лише мультиплікаційний процес, що розгортаєтьсяпідвпливом змін попиту; 3) перевага бюджетної політики й недооцінка значення кредитно-грошового регулювання. А. Лейонхуфвуд іронічно зауважує: так багато уваги приділяли проблемі безробіття, що про грошовий аспект теорії зовсім забули, зникла більша частина цінової і монетарної сторони теорії Дж. Кейнса; у підсумку на світ з'явилася дивна доктрина "неважливості грошей" й "неефективностікредитно-грошовоїполітики".

Оцінивши подібне трактування кейнсіанської теорії, відомий історик економічної думки М. Блауг писав: "Для Клауера й Лейонхуфвуда кейнсіанська теорія - це теорія неповної інформації, отримання якої пов'язане з витратами повільного пристосування цін; це теорія адаптації за допомогою зміни обсягів виробництва, а не цін; це гіпотеза двоїстого рішення й процесу, що обмежений доходом; неправильних і нерівновагих ринкових цін внаслідок відсутності вальрасівського аукціонника... Як тільки ми відходимо від досить специфічного випадку негайного пристосування цін, ми вже не можемо виходити з того, що робота цінового механізму автоматично веде до усунення надлишків і дефіциту на ринку, а отже, і до повної зайнятості" [1].

Інтерпретація теорії Дж. Кейнса Р. Клауером й А. Лейонхуфвудом викликала палкі суперечки й дуже вплинула на подальший розвиток економічної думки Заходу.

Наприкінці XX ст. цей напрямок посткейнсіанства активно розвивається представниками "нового" кейнсіанства.