Становлення шведської школи

Представники шведської школи внесли помітний внесок в теоретичне осмислення досить суперечних і складних проблем макро-економіки. На жаль, "мовний бар'єр" заважав у достатній мірі оцінити значимість їх розробок.

Видатними представниками шведської школи є Ерік Ліндаль (1891-1960) і Ерік Лундберг (1907-1987). Вони розробили й використали "метод послідовностей", на основі якого аналізуються розриви в очікуваннях (розрахунках) учасників виробництва. Висновки з теоретичного аналізу економічної динаміки служили для обґрунтування політики стабілізації.

Біля витоків створення шведської школи стояв Кнут Вікселль (1851-1926). Він заклав її теоретичні основи. Вікселля називають одним із найбільш видатних теоретиків шведської школи.

Коло наукових інтересів Вікселля було досить широким. Перш за все його цікавили загальні принципи макроекономічного аналізу. Він вважав, що на основі математичних методів можна забезпечити єдність і взаємозв'язок економічної теорії, її основних положень і висновків.

Вікселль практично першим увів аналіз кредитного ринку у загальну теорію економічної динаміки. Він аналізував взаємозв'язок агрегатних величин, які стали основою макроекономічного аналізу. К. Вікселль розробив теорію, в якій проблеми цін, доходів, грошей та економічного циклу ефективно поєднані в одне ціле.

К. Вікселль увів у практику аналіз кумулятивних змін, наслідків незбігів "реальної" і "грошової" відсоткових ставок. Порушення в грошовій і кредитній сфері взаємно посилюються, наростають. К. Вікселль вважав, що розвиток ринкової економіки не є рівноважним. Порушення пов'язані з коливанням цін, з характером кредитних операцій.

Слід розрізняти дві ставки відсотка. "Ринкова" ("грошова") відсоткова ставка залежить від попиту й пропозиції позичкового капіталу. "Звичайна" ("реальна") ставка - "очікуваний доход на знову створений капітал".

К. Вікселль вважав, що рівень відсоткових ставок є одним з факторів, що регулюють співвідношення між ринком споживчих і ринком інвестиційних товарів. Нові вкладення капіталу призводять до того, що дохід на капітал, зростаючи в абсолютних розмірах, стає меншим по відношенню до об'єму випуску. А це веде до гальмування процесу нагромадження.

Нагромадження капіталу відбувається в тому разі, коли зростають заощадження. Але при цьому зростання капіталу припускає збільшення кваліфікованої робочої сили, а також ставок заробітної плати. У результаті виникає протиріччя: зростання заробітної плати стримує зростання заощаджень, необхідних для нагромадження капіталу. Процес "поглинання" заробітною платою заощаджень і нагромаджень отримав назву "ефект Вікселля".

К. Вікселль ввів у науковий обіг поняття "очікування". Аналіз процесу нагромадження пов'язаний з оцінкою очікувань підприємцями їх граничного доходу.

Дослідження й розробки шведської економічної школи слугували теоретичною основою поетапного розвитку шведської моделі ринкової економіки. Відмінні особливості цієї моделі (порівняльна політика в області оплати праці, корпоративному устрої) ґрунтовно змалював в роботі "Господарча етика" швейцарський соціолог і економіст Артур Pix (1910-1992).