Для ГЕО-2

Капітальні вкладення для розраховуються по роках (періодах) видобутку нафти за такими напрямами:

1) витрати на буріння свердловин визначаються як добуток вартості 1 м буріння і обсягів буріння у t-му році (періоді).

2) витрати на обладнання і облаштування враховують витрати на:

– обладнання для бурових організацій;

– обладнання для підприємств нафтовидобутку;

– обладнання для підприємств переробки і транспортування ВВ;

– облаштування свердловин;

– інфраструктуру.

Витрати за переліченими статтями визначаються як добуток відповідного нормативу на кількість видобувних свердловин, введених у t-му році (періоді) розробки.

Експлуатаційні витрати на освоєння нафтових родовищ для ГЕО-2 розраховуються по роках видобутку вуглеводнів за такими елементами витрат:

1) умовно-змінні витрати, залежні від рівня видобутку нафти, а саме:

– матеріальні витрати (допоміжні матеріали, паливо, електроенергія тощо);

– збір за ГРР;

– фонд оплати праці;

– відрахування на соціальні заходи;

– витрати на підготовку нафти і супутнього газу;

– інші витрати (плата за використання надр, відрахування на утримання доріг, відрахування до інноваційного фонду тощо).

Витрати за переліченими статтями визначаються множенням нормативу на кількість видобутої нафти у t-му році (періоді) за винятком витрат на соціальні заходи, які визначаються множенням нормативного відсотка на витрати фонду оплати праці.

2) умовно-постійні витрати, залежні від кількості свердловин (витрати на збір, транспортування нафти і газу та ін.), які визначаються множенням нормативу на загальну кількість свердловин (видобувних, резервних тощо).

3) амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів (свердловин і об’єктів облаштування), які визначаються так, як і для ГЕО-3.

Капітальні вкладення розраховуються по роках (періодах) видобутку газу за такими напрямами:

1) витрати на буріння свердловин визначаються як добуток вартості 1м буріння і обсягів буріння у t-му році;

2) витрати на облаштування, у тому числі на:

– обв’язку свердловин визначаються як добуток нормативу на кількість добувних свердловин у t-му році;

– технологічне обладнання (УКПГ, ГЗП, ХМ, ДКС тощо) визначаються множенням вартості відповідних агрегатів на їх проектну кількість;

– будівництво трубопроводів визначаються як добуток нормативу вартості 1 км відповідного трубопроводу на його
довжину (в км);

– інші витрати (хімреагенти та ін.) визначаються множенням нормативу на об’єм газу, видобутого за рік.

Експлуатаційні витрати на видобуток газу розраховуються по роках видобутку газу за такими елементами витрат:

1) умовно-змінні витрати, залежні від рівня видобутку газу, а саме:

– матеріальні витрати (допоміжні матеріали, паливо, електроенергія тощо);

– збір за ГРР;

– фонд оплати праці;

– відрахування на соціальні заходи;

– витрати на підготовку нафти і супутнього газу;

– інші витрати (плата за використання надр, відрахування на утримання доріг, відрахування до інноваційного фонду тощо).

Витрати за переліченими статтями визначаються множенням відповідного нормативу на об’єм газу, видобутому у t-му році (періоді) за винятком витрат на соціальні заходи, які визначаються множенням нормативного відсотка на витрати фонду оплати праці.

2) умовно-постійні витрати, що залежать від кількості одиниць технологічного обладнання (витрати на обслуговування УКПГ, ГЗП, ДКС тощо) визначаються множенням відповідного нормативу на проектну кількість кожного із агрегатів.

3) амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів (свердловин і об’єктів облаштування), які визначаються так, як і для ГЕО-3